Від Донецька до Маріуполя, від Прип’яті до Сімферополя — у Сихові можна знайти частинки усієї України. Район, який колись планували як спальний масив, перетворився на живий простір зустрічі культур та нових початків.
Коли архітекторка Дімітра Ґленті відвідала Сихівський район, вона дослідила міграційні шляхи, які можна відслідкувати на Сихові. Вона виокремила два приклади, які демонструють це явище.
- Переселення з Прип’яті. У 1986 році мешканців цього міста, яке було збудоване для Чорнобильської АЕС, евакуювали через аварію. Незначну групу постраждалого населення розселили на Сихові у великому житловому блоці, відомому в народі як “Берлінська стіна”.
- Переселення з Криму. Конфлікт між Україною та Росією зумовив появу на Сихові нових мешканців, особливо кримчан, які оселилися тут під час і після анексії півострова Росією у 2014 році. Кримські ВПО розселилися доволі розпорошено, проте все одно змінили соціальний ландшафт Сихова — як мешканці, власники бізнесів і важливі локальні гравці.
“Сихів — це сучасний район, і Прип’ять була такою. Сихів був спланований наприкінці 1970-х років. Там були схожі будинки, широкі проспекти і центральна будівля, навколо якої об’єднувався район. Для нас — це кінотеатр Довженка, у Прип’яті — то був пам’ятник Прометею і Будинок культури. Спосіб життя схожий, а в радянські часи взагалі був такий самий”,
зазначає респондент із Прип’яті Сергій.
Дослідниця Дімітра Ґленті також поспілкувалася з кримчанками.
“Сихів нагадує мені про Крим. Тут дуже широкі проспекти. Тут просторо. Будинки у радянському стилі і новобудови. А люди — простіші. Це місто в місті. Коли ми з мамою приїхали на Сихів, я сказала, що в мене таке враження, що я в Сімферополі. Я була здивована! Я думала, що Львів — то все вузенькі вулички і бруківка, але тут ось ти наче в Криму”,
ділиться респондентка Таня.
Під час перебування на Сихові дослідниця познайомилася з Оксаною Новіковою, співвласницею кафе “Кримська перепічка”, яка родом з Сімферополя.
“Місцеві дивляться тільки на центр і навіть не уявляють, що багато чого можна робити і в спальному районі. Вони навіть не бачили тут майбутнього і думали, що наш бізнес не піде. Але коли ми вперше сюди приїхали, то побачили стільки дітей, стільки людей. Наш приклад спонукав появу й інших нових речей”,
пригадує Оксана Новікова.
Сихів став прихистком для українців, які втікали від війни. Модульне містечко “Маріяполіс” стало для багатьох другим домом.
Зараз там функціонує соціальна перукарня, яку відкрила переселенка з Донецька. Наталя поділилася, що ідея зробити таку перукарню виникла ще в січні 2024 року, а на її реалізацію пішло чотири місяці.
“Я сподіваюся, що через декілька років цієї перукарні вже не буде. Бажаю, щоб всі наші любі друзі роз’їхалися по своїх домівках і щоб ми згадували один одного з радістю в серці та приємними спогадами. Хочеться, щоб все це закінчилося. Звісно, приємно допомагати, але хочу, щоб всі люди мали свої домівки й мали змогу заплатити за ці послуги. Це така моя мрія,”
розповідає Наталя Шевченко у коментарі “Сихів.Медіа”.
Текст підготувала Соломія Добрянська
за матеріалами Дімітри Ґленті у книзі “Сихів: простори, пам’яті, практики”
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: 10 фактів про модульне містечко “Маріяполіс”
