Школа як простір довіри, руху й можливостей — саме так бачить освітнє середовище директорка школи №72 Олена Францішкевич-Федір. У розмові з “Сихів Медіа” вона розповіла про шкільні традиції, інклюзію, спорт, харчування, укриття, учнівське самоврядування та головне — про дітей, яких важливо не лише навчити, а й почути. Як зробити школу місцем, куди хочеться йти? Чому важливо не лише викладати, а й слухати ідеї дітей? Та як у сучасній школі поєднати традиції, цифровізацію і живе спілкування? Про це та інше читайте далі. І, до речі, це найстаріша школа на території Старого Сихова.
Розкажіть, будь ласка, про життя школи.
Наша школа була збудована у 1981 році. Свого часу вона мала колосальну потужність: навчання відбувалося у дві зміни, а кількість учнів сягала майже двох тисяч. Згодом у районі почали з’являтися нові школи, тож частину класів переводили туди. Сьогодні в нашій школі навчається близько 800 учнів, і для мене це не просто цифра, а показник довіри батьків до школи.
Маємо дуже сильний, професійний педагогічний колектив — близько 50 вчителів. Це справді прекрасні фахівці, які люблять свою справу. У початковій школі є 13 класів. На жаль, поки що ми не маємо можливості відкрити більше. Старша школа — наша особлива гордість. Це вже сформовані, дорослі, розумні діти, справжні «зірочки», яких хочеться підтримувати й надихати. Якщо чесно, їх зовсім не хочеться відпускати після дев’ятого класу.
Ми приділяємо велику увагу сучасним знанням. У школі впроваджена фінансова грамотність — цей предмет вивчають учні з 5 класу. Діти мають вміти орієнтуватися у фінансових питаннях. Також у нас добре обладнані комп’ютерні класи, адже цифрова грамотність сьогодні теж необхідна.
Звісно, хочеться ще більше осучаснення — зокрема, створення лабораторій з фізики та хімії. Ми вже працюємо над цим, думаємо над можливими проєктами.
У початковій школі ми працюємо за програмою «Школа повного дня». Учні навчаються до 15:30. Протягом цього часу вони мають дворазове харчування та дві обов’язкові прогулянки на свіжому повітрі. Це дає можливість дітям більше рухатися, зняти емоційне напруження та повернутися до занять із кращою концентрацією й настроєм. Уся навчальна програма опановується в межах шкільного дня, тому домашніх завдань немає. Після занять діти можуть спокійно присвятити час гурткам або улюбленим хобі.
Школа фактично працює до 21:00. Після основних занять, приблизно до 15:30, учні можуть відвідувати гуртки й розвивати свої захоплення. Це дуже зручно і для дітей, і для батьків — не потрібно хвилюватися, що дитина кудись іде сама чи їде через усе місто.
Моя особиста місія як директорки — дати батькам відчуття безпеки. Коли батьки працюють, їм важливо знати, що дитина під наглядом і зайнята корисними справами.
Наші діти — справжні фанати спорту. І це не дивно, адже наші вчителі фізкультури також живуть спортом. І що важливо — вони вміють мотивувати дітей і націлювати їх на перемогу.
У школі діє велика кількість гуртків: фрізбі, карате, бойовий гопак, футзал, гімнастика, танці (як сучасні, так і народні), черлідинг, шахи, малювання, англійська мова, музика, робототехніка, лего. Тобто кожна дитина може знайти заняття до душі.
Розкажіть, будь ласка, про спортивну інфраструктуру школи.
У школі функціонують два спортивні зали. Перший — малий зал для початкової школи, який уже відремонтований. У ньому повністю замінили підлогу, бо раніше вона була в дуже поганому стані. Зараз зал теплий, комфортний і, найголовніше, безпечний для наймолодших учнів.
Також маємо великий спортивний зал. Він є безпечним і придатним для занять, однак потребує серйознішого, сучасного ремонту. Попри це він активно використовується для уроків фізкультури та спортивних занять.
Окрема перевага школи — футбольне поле. Воно велике, відповідає всім необхідним вимогам і нормам та фактично є ідеальним для проведення змагань. Щоправда, потребує поточного ремонту, який ми запланували вже цієї весни.
Для нас це дуже важливо, адже більшість занять ми намагаємося проводити на вулиці. Свіже повітря і рух — це про здоров’я. Коли в одному залі змушені займатися одночасно кілька класів, це вже не про повноцінний спорт і не про якісне фізичне навантаження.
Що стосується стадіону, то, звісно, хотілося б мати сучасний і добре обладнаний простір. Наразі стадіон не є повноцінно придатним для активних ігрових видів спорту, таких як футбол чи баскетбол. Ми використовуємо його частково — для простих рухливих занять, однак він також потребує оновлення.
Знаємо, що невдовзі у вашій школі відкриють сучасний зал для кікбоксингу від Ветеранського клубу «КРУК». Коли розпочали його облаштування?
Ідея з’явилася з практичної потреби. У школі є два спортивні зали — малий і великий, і ми постійно шукаємо можливості розширювати спортивну інфраструктуру, щоб діти мали ще більше варіантів для занять.
Вирішальною стала поява Павла Дьокіна — нашого випускника, який запропонував облаштувати зал саме в нашій школі. Цю ідею одразу підтримали, адже це новий вид спорту, якого раніше в нас не було, і який дуже цікавить дітей. Багато учнів зараз змушені їздити на тренування в інші школи. Тож можливість займатися кікбоксингом безпосередньо у нас — це і зручно, і безпечно.
Так і сталося: від ідеї ми швидко перейшли до реалізації. Роботи з облаштування залу розпочалися в листопаді, і наразі вони вже на завершальному етапі.
Проєкт реалізовується за грантові кошти, а значна частина робіт відбувається завдяки волонтерству. До процесу активно долучаються люди, які тренуються в клубах, допомагають власними силами, інколи безкоштовно.
Щодо шкільного басейну: чи працював він раніше і на якому етапі реконструкції перебуває зараз?
Шкільний басейн не працював дуже тривалий час — фактично з 1998 року, коли його роботу було припинено. Повернутися до ідеї його відновлення нам вдалося у 2018 році. Тоді ми розпочали підготовчий етап: виготовили проєкт і кошторисну документацію.
У 2019 році стартували ремонтні роботи. Значну їх частину вдалося виконати, однак у 2022 році процес довелося зупинити через відсутність фінансування — роботи були заморожені.
У 2025 році реконструкцію басейну вдалося відновити. Об’єкт отримав фінансування, тож роботи відразу продовжилися. Уже зовсім скоро басейн запрацює, і діти зможуть розпочати заняття з плавання.
Які шкільні традиції існують у вашій школі?
У нашій школі багато традицій, які об’єднують учнів і роблять шкільне життя насиченим і цікавим. Передусім — це гаївки: щороку кожен клас обирає свою гаївку і готує виступ. Велику роль у шкільному житті займають різдвяні свята.
Мабуть, найулюбленіша подія для всієї спільноти — виступ одинадцятикласників до Дня вчителя. Він завжди яскравий, емоційний і феєричний. Учні готуються ще з десятого класу: спостерігають за попередниками, переймають ідеї та долучаються до підготовки.
Ще одна тепла традиція — взаємна підтримка між класами. Десятий клас допомагає одинадцятому в організації важливих подій: випускного, вручення свідоцтв, прощальних заходів. І вони знають, що наступного року отримають таку ж підтримку.
Крім того, ми щороку проводимо захід «Шкільна метаморфоза». Це особливий день, коли старшокласники проводять уроки для учнів початкової школи. Підготовка є тривалою, адже старшокласники працюють разом із вчителями початкових класів над підготовкою цікавих та пізнавальних уроків.
Ще однією знаковою традицією є урочистий захід «Школа має талант», де наші учні демонструють свої здібності: співають, танцюють, грають на музичних інструментах, показують театральні сценки. Між виступами ми також нагороджуємо переможців різних конкурсів, проєктів та змагань, щоб усі відчували підтримку і цінність своїх досягнень.
Чи має школа традиції, пов’язані з вшануванням Героїв?
Так, щодня о 9:00 ми проводимо хвилину мовчання та виконуємо гімн України, щоб вшанувати пам’ять тих, хто віддав життя за нашу свободу.
Крім того, організовуємо тематичні уроки та позакласні заходи, присвячені Героям України, зокрема Небесній Сотні та учасникам АТО. Учні готують флешмоби, виставки, читають вірші і обговорюють історичні події. Організовуємо зустрічі з військовими та багато волонтеримо.
Ці традиції допомагають учням усвідомлювати важливість пам’яті та брати приклад із героїв у повсякденному житті.
Також на фасаді школи встановлено 10 меморіальних табличок, присвячених нашим Героям-випускникам.
Якою є інклюзія у школі і які зміни вдалося впровадити за останні роки?
Ми дуже активно працюємо над питанням доступності школи. Уже облаштували пандус, встановили підйомник та замінили вхідну групу відповідно до чинних правил та вимог. Завдяки цьому людина на кріслі колісному може самостійно та безпечно потрапити до школи. Ще попереду — заміна плитки на шкільному подвір’ї. У закладі також функціонують два інклюзивні санвузли, які ми облаштували приблизно рік тому.
У нас навчаються 22 дитини з особливими освітніми потребами. Для підтримки учнів ми створили сенсорну та ресурсну кімнати. Сенсорна кімната допомагає дітям, яким важко довго перебувати у класі: тут вони можуть відновити емоційний ресурс, заспокоїтися та повернутися до навчання у комфортному стані разом із асистентом.
Ресурсна кімната орієнтована на практичні життєві навички: тут є кухня, де діти вчаться простим, але важливим речам — намазати хліб маслом, заварити чай, приготувати салати та доглядати за собою в побуті.
Коли я прийшла працювати сюди майже вісім років тому, школа була радше «80-х років»: багато батьків обирали інші заклади через недостатні умови. Проте ми змогли багато змінити. Сьогодні наша школа світла, гарна, комфортна: оновлені кабінети, сучасний хол, велика актова зала, умови для інклюзивного навчання. Результат цих змін — майже подвійне зростання кількості учнів, що показує: батьки довіряють і вірять у розвиток школи.
У якому стані перебуває укриття школи та як організоване перебування дітей під час повітряних тривог?
Наразі учні школи перебувають у старому укритті, однак там створені теплі й комфортні умови. Для нас було важливо, щоб діти не просто чекали на відбій повітряної тривоги, сидячи рядочками, а мали можливість спілкуватися, бути разом і почуватися спокійніше. Тому вони сидять у колі, можуть грати в ігри та взаємодіяти між собою.
Паралельно ми активно працюємо над створенням нового укриття. Уже провели капітальний ремонт, зокрема виконали гідроізоляцію приміщення. Наступний етап — облаштування водовідведення.
Якою зараз є шкільна бібліотека та якою ви бачите її в майбутньому?
Наша шкільна бібліотека наразі перебуває на етапі планування змін. У планах — створення сучасного простору, який буде слугувати не лише бібліотекою, а й місцем для навчання та спілкування. Тут діти зможуть не тільки почитати книгу, а й виконувати домашні завдання чи працювати в групах над різноманітними завданнями чи проєктами.
Зараз учні, які відвідують гуртки або залишаються в школі після занять, займають столики в холі. У нас немає правила «уроки закінчилися — йди додому». Якщо дитині комфортно залишатися в школі, робити уроки з однокласниками або просто побути у спокійному середовищі — ми це підтримуємо.
Саме тому так важливо створити бібліотеку, яка буде зручною та привабливою для дітей. Вони проводять у школі багато часу і заслуговують на сучасний і затишний простір для навчання та відпочинку.
Що для вас найважливіше у спілкуванні з дітьми та в роботі директора школи загалом?
Я за фахом вчителька початкових класів, однак власного класу не маю. Я веду один із моїх улюблених предметів — образотворче мистецтво та малювання. Це надзвичайно особливий предмет, адже саме через творчість можна по-справжньому поспілкуватися з дітьми, відчути їхній внутрішній світ, побачити те, що живе в їхній душі та маленькому сердечку. Я працюю з учнями початкової школи, і це дає мені можливість спостерігати, як вони зростають, змінюються, дорослішають — від першого класу й далі. Але насправді між нами є дуже теплий контакт — діти люблять обійматися, підбігають навіть на вулиці, радіють зустрічам. Для мене надзвичайно цінна ця довіра і теплота.
Учні можуть просто зайти до кабінету поговорити, притулитися, запитати: «Олено Михайлівно, сьогодні ми ще не бачилися, як у вас справи?». У такі моменти стає дуже тепло на серці, і ще більше хочеться створювати для них комфортний і безпечний простір.
Я завжди намагаюся прислухатися до дитячих ідей. Наприклад, після ремонту в холі вони захотіли, щоб простір нагадував кафе — з великими кріслами. І тепер у них є кафе та великі зручні крісла. Мені подобається їхня безпосередність і щирість. А ще хочеться, щоб їм було комфортно в школі, щоб вони хотіли сюди приходити, щоб кожна дитина була поміченою. Часто ми звертаємо увагу на відмінників або дуже активних дітей, але є й ті, хто тихий, спокійніший. Можливо, їм складніше з навчанням, зате вони можуть реалізувати себе в інших сферах — у спорті, творчості, акторстві, волонтерстві. І для мене принципово важливо, щоб кожна дитина в цій школі знайшла себе, відчула, що вона потрібна, важлива і цінна.
Чи діє у школі учнівський парламент і яку роль він відіграє в житті школи?
Так, у нашій школі діє учнівський парламент, і це справді активна та потужна команда. Я завжди наголошую: кожна дитина має знайти себе, а лідерство — це не про гарні оцінки. Це про вміння брати на себе відповідальність, організовувати інших, надихати та робити спільну справу реальною.
Свого часу мені довелося «ламати стереотипи», адже часто вважають, що староста чи президент учнівського самоврядування обов’язково має бути відмінником. Але хто сказав, що президентом має бути саме відмінник? У першу чергу це лідер — дитина, яка вміє організувати команду, зібрати колектив і повести за собою.
Учнівський парламент бере на себе багато реальних завдань. Наприклад, вони знімають шкільні заходи, монтують відео, відповідають за контент — і роблять це якісно та креативно. Звісно, під пильним наглядом, але власноруч.
Щодо комунікації та промоції школи — тут також величезна заслуга дітей. Зараз ми плануємо кампанію для залучення майбутніх першокласників — і це знову їхня ініціатива. Минулого року вони самостійно придумали концепцію, організували зйомки та реалізували відео, у якому першокласник «йде до школи».
Особливо цінною є їхня взаємодія з молодшими учнями. Вони самі відвідують класи, мотивують, залучають і кажуть: «Давайте, ми це зробимо разом». Це формує відповідальність, взаємопідтримку й справжнє відчуття команди.
Розкажіть, будь ласка, про харчування в школі. Якою є їдальня та що саме їдять учні?
Харчування в нашій школі організоване за меню Євгена Клопотенка. У нас дуже хороший надавач послуг — їжа смачна, якісна та приготовлена з любов’ю.
Оскільки школа працює у форматі школи повного дня, діти харчуються двічі на день — снідають і обідають. Сніданки діти отримують безкоштовні, а ось обід за кошти батьків. Старша школа також харчується за кошти батьків, окрім дітей пільгових категорій. Для нас важливо, щоб діти були ситими та задоволеними, адже вони проводять у школі майже цілий день. Дуже важливо, щоб вони їли гарячі страви. Це, в першу чергу, про здоров’я. У меню — перші й другі страви, повноцінні обіди. Окремо хочу відзначити подачу страв. Їжу подають не просто смачно, а й красиво. Наприклад, м’ясо можуть подати у вигляді маленького шашлика на шпажці — щоб дитині було приємно не лише їсти, а й дивитися. Фрукти та овочі є обов’язковою частиною раціону.
У меню є й традиційні позиції — вареники, пельмені, різні супи. Мої особисті фаворити — гороховий суп і борщ. Навіть гречані супи, які я колись не любила, тут готують так, що вони стають улюбленими.
Яке ваше ставлення до гаджетів у школі? Чи боретеся ви з використанням мобільних телефонів?
У кожному класі є спеціальні скриньки для мобільних телефонів, куди діти їх складають під час уроків. Якщо ж є навчальна потреба працювати з гаджетом — діти його беруть і використовують за призначенням.
Водночас існує чітке правило: телефон не повинен заважати навчанню. Ти можеш залишити його при собі, але не діставати без потреби. І це правило всі мають дотримуватися.
На перервах діти, як правило, не сидять у телефонах. У нас відкритий спортивний зал, є тенісні столи, футбол, простір для руху. Завжди присутній вчитель, тож діти із задоволенням ідуть бігати, гратися, рухатися. Це працює значно краще, ніж заборони.
Звісно, є діти, які мають залежність від гаджетів. У таких випадках ми активно спілкуємося з батьками, проводимо роз’яснювальну роботу, шукаємо різні підходи. Це складний процес, але ми намагаємося допомогти дитині поступово зменшити цю залежність.
Дуже допомагає те, що в школі є простір для живої комунікації: діти сідають разом за столами, спілкуються, як дорослі, п’ють какао, знайомляться між собою.
А як, на вашу думку, мотивувати дітей до навчання в епоху цифровізації та смартфонів?
Мотивація дітей до навчання сьогодні починається з простого запитання: чого вони хочуть у житті. Діти мають не просто вчитися, а розуміти, навіщо їм це потрібно. Ми працюємо через профорієнтацію, показуємо, що знання потрібні для досягнення мети, реалізації себе і вибору професії.
Часто діти говорять: “Математика мені не потрібна”. Але щоб бути фінансово грамотним, ухвалювати правильні рішення і керувати своїм життям, потрібні базові знання. Ми чесно говоримо дітям: якщо хочеш досягти результату — потрібно докласти зусиль. Ніхто не обіцяє, що буде легко, але без праці немає успіху. І саме це бажання вчитися, усвідомлення мети, створює справжню мотивацію.
Як у школі організована профорієнтаційна робота? Чи проводите ви зустрічі з представниками різних професій?
Профорієнтаційна робота в нашій школі ведеться на постійній основі. Ми запрошуємо не лише представників коледжів і університетів, а й активно залучаємо батьків наших учнів та випускників.
Одним із ключових форматів є внутрішній шкільний проєкт «Батьківство — крок до успіху», який про відповідальне батьківство та живий приклад для дітей. Ідея проста, але дуже дієва: прийти і поділитися власним досвідом.
Мама або тато приходять до класу й розповідають про свою професію: ким вони працюють, яку посаду обіймають, чим їхня робота корисна для суспільства, що в ній цікавого і складного. Такий формат дає дітям можливість побачити реальні життєві історії, а не абстрактні професії з підручника.
Яка ваша освітня мрія?
Моя освітня мрія — бачити наших дітей успішними та реалізованими, щоб вони виростали щасливими і, звісно, без війни. Мені дуже хочеться, щоб кожен знайшов себе в цьому світі: свою справу і свій шлях.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: “Вчити те, що знадобиться”: які зміни чекають на ліцей №80, який стане академічним
