Нещодавно мешканка Сихова публічно заявила, що слухає російську музику, та показала у Apple music пісні Гоші Куценка. Чому в умовах повномасштабної війни це вже не лише питання особистого смаку, і як прослуховування російської музики насправді фінансує війну та нормалізує пропаганду?
Українцям щодня нагадують, що російська музика є частиною економіки РФ та інструментом її інформаційного впливу. Тому питання її споживання стосується не лише етики, а й цілісності світогляду.
У інтерв’ю для НУШ психологиня Любов Найдьонова пояснює: “Людина може підтримувати свободу України, але не пов’язувати ці переконання зі своїми музичними звичками. Така суперечність виникає через брак внутрішньої рефлексії та цифрової грамотності”.
Прослуховування монетизуються, приносять доходи виконавцям і можуть опосередковано наповнювати російський бюджет. Тому вибір російської музики – це не лише особиста справа, а дія з фінансовими та інформаційними наслідками. Вона є несправедливою щодо тих, хто захищає Україну та наше право на вільний вибір.
Слухаю та доначу: як прослуховування перетворюється на гроші
Як зазначає VoxCheck, Spotify, Apple Music та інші платформи аналізують історію прослуховувань, популярність композицій і поведінку аудиторії. Кожне відтворення російського треку підвищує його статистичні показники та може збільшувати ймовірність потрапляння до рекомендацій інших користувачів. Зростання кількості прослуховувань також посилює позиції виконавця у чартах і впливає на розподіл роялті. Отже, навіть пасивне споживання російської музики сприяє її подальшому поширенню та комерційній цінності.
Кожне відтворення:
- збільшує загальну кількість прослуховувань композиції;
- підвищує частку виконавця або його правовласника у стримінговій системі;
- підтверджує наявність аудиторії;
- збільшує комерційну цінність артиста;
- може впливати на його подальшу видимість, запрошення, рекламні контракти та продаж квитків.
Якщо доходи отримують особи чи компанії, які працюють і сплачують податки у росії, частина створеної слухачами вартості може потрапляти до економіки держави, яка фінансує війну проти України.
Саме тому російський культурний продукт не можна розглядати лише як набір звуків, відірваний від виконавця, правовласника, ринку та держави.
Так, людина має простір особистого вибору. Закон не встановлює відповідальності за сам факт приватного прослуховування композиції у власних навушниках. Але часто йдеться про суспільну відповідальність.
Сама росія не вважає музику «просто музикою»
Центр протидії дезінформації при РНБО повідомляв, що уряд росії сформував перелік із 37 пісень, рекомендованих навчальним закладам для так званого духовно-морального виховання учнів.
До переліку ввійшли композиції виконавців, які підтримують війну, романтизують російську армію та прославляють участь у вторгненні проти України. Центр назвав це частиною системного впровадження воєнної пропаганди в російську освіту.
Це не означає, що кожна російська пісня містить прямий пропагандистський заклик. Небезпека може бути менш очевидною. Музика підтримує впізнаваність артистів, формує емоційну близькість, створює культурний авторитет і допомагає виконавцеві зберігати аудиторію. Надалі цей авторитет може бути використаний для виправдання війни, підтримки військових або поширення державних наративів.
Тому людина може бути об’єктом маніпуляції, не усвідомлюючи цього. При цьому маніпуляція рідко повідомляє людині, що нею керують. Навпаки, вона створює відчуття, що нав’язана або сформована звичка є проявом особистої свободи. Проте відсутність усвідомлення не скасовує відповідальності за вибір.
У сучасному цифровому світі не існує «просто музики» поза політикою. Кожне прослуховування треку російського артиста — це невидимий, але цілком реальний мікродонат у російський бюджет, клік для алгоритмів стримінгів та цеглинка у збереження впливу російської культури.
Христина Микитин
