Серед найбільших спальних районів, поміж бетоном, новобудовами та потоками транспорту, живе зелена душа Сихова — Ольга Гевак. Садівниця Сихівського району, фахівчиня з 23-річним практичним досвідом, яка присвятила себе турботі про рослини, людей і місто. Журналістка Сихів.Медіа поспілкувалася з Ольгою та дізналася більше про її роботу та озеленення району.
Ольга родом з Рогатина, що на Івано-Франківщині, фахову освіту здобула у Національному лісотехнічному університеті. З 2002 року працює за спеціальністю. Вже понад 20 років вона не просто доглядає дерева, а розвиває цілісну систему зеленого середовища — спочатку як інженерка Ботанічного саду НЛТУ України, а згодом і як садівниця нашого району.
“Ще в школі вчителька початкових класів в щоденнику постійно писала батькам, що я неуважна, бо дивлюся у вікно. А в нас за вікнами росли три прекрасні берези і мені направду було цікавіше спостерігати за ними: як розпускалися листочки, як пташки вили гніздечка, як все це було злагоджено і, навіть, якось чарівно”
згадує вона.
Важливим прикладом у родині була бабуся — невтомна, мудра, працелюбна жінка, яка, як жартує Ольга, “жила б на городі, якби могла”.
Офіційно робочий день Ольги Гевак триває з 8:00 до 17:00. Але “зелена” робота не має чітких годин. Її завдання, як фахівчині відділу нагляду та благоустрою КП “Адміністративно-технічне управління”, масштабні та різноманітні:
- обстеження аварійних дерев;
- моніторинг стану зелених зон у парках, біля шкіл і майданчиків;
- участь у комісійних обстеженнях на звернення мешканців;
- реагування на виклики з Гарячої лінії Львова;
- контроль якості робіт з озеленення: полив, обрізка, підживлення, прополювання;
- робота в екологічних ініціативах міста, як-от “Подаруй місту дерево”;
- просвітницька діяльність, консультації мешканців щодо догляду за рослинами.
Її інструменти — секатор і складна пилочка — завжди в сумці. А головні принципи — фаховість, турбота та довіра до природи.
Ольга наголошує: кожен сквер — це індивідуальний простір. Площа, санітарний стан, кількість газонів і видове наповнення впливають на обсяг і кратність робіт. “Це клопітка і беззаперечно нелегка праця,” — каже вона. При цьому успіх посадки залежить не тільки від рук, а й від розуміння потреб рослин.
“Не можна посадити світлолюбну рослину в тінь і чекати, що вона там буде тішити своєю красою, чи вологолюбну запхати на підвищення, ще гіркою зробити насип, щоб вода не попадала до коренів, не поливати – і “щиро” дивуватися, що рослинка вмерла”
пояснює вона.
Добре озеленення — це знання, логіка і глибока повага до живого. Садівниця наголошує, що перед тим, як садити будь-що, потрібно поцікавитися якого розміру ця рослина буде, щоб мати розуміння на якій відстані від будівлі її садити, розуміти її потреби до світла, вологи, грунту, морозостійкість і, що не менш важливо, схильність до хвороб та шкідників, щоб мати можливість допомогти, якщо виникне така необхідність
Особливе місце по догляду за насадженнями в серці садівниці займають сакури біля церкви Різдва Пресвятої Богородиці, сквер Гідності, парк Івана Павла ІІ та реабілітаційний центр “Джерело”, де вона мріє створити високі грядки для дітей з інвалідністю.
Та найбільше Ольгу надихають історії мешканців, які самі стають садівниками.
Батько, який передав сакуру з передової для донечки і тепер дерево росте у просторі на вул. Гашека; юнак Максим, що посадив три дуби на вул. Мікльоша і надалі планує озеленювати свою вулицю; пані Уляна, яка посадила бузки та клен на зупинці; сімейна пара на вул. Зеленій, біля свого будинку висадили бук та акацію; дівчинка Мірра, що подарувала парку Архангела Михаїла магнолію, як символ перемоги життя; дівчинка Андріана посадила кущі у сквері сакур та Гідності, а також діти-пластуни, які висадили кизильники зі своїми батьками у парку Івана Павла ІІ.
“І таких теплих, душевних історій про дерева та кущів у нашому районі — сотні”
з гордістю ділиться Ольга.
Окрема сторінка в озеленені нашого району — дерева пам’яті. Це особливі саджанці, які висаджують рідні загиблих героїв. Вони болять і нагадують, але також зцілюють. Простори пам’яті є в сквері біля церкви Різдва Пресвятої Богородиці, в парку Залізна вода та біля школи №1.
“Як на мене — це сум, біль і відкрита рана кожного, хто посадив таке дерево”
ділиться жінка.
Проте, частими також є випадки нищення дерев, ламання гілок, викопування кущів, а також шкода від собак, які гризуть саджанці, чи коли мешканці не цінують чужу працю. Найбільш шокує крадіжка табличок з дерев пам’яті.
“Якщо не буде просто людського ставлення і самі ж люди не будуть звертати іншим увагу, коли ті чинять неподобства, то, як казала моя бабуся, навіть поліцейський з пістолем тут не поможе…”
з гіркотою каже садівниця.
Протягом 2023 року на районі було висаджено 146 дерев та 95 кущів. Весною 2024 — ще 40 дерев і 137 кущів. Але за словами Ольги цього недостатньо, адже район розвивається, новобудови зростають, а простору для озеленення бракує. Особливу увагу вона пропонує звернути на зони біля сихівських водойм.
Також садівниця району розповіла про роботи, проводять для збереження багатовікових дерев, як от найстаріший дуб, що росте біля “Голгофи”. Основним заходом щодо збереження таких дерев є постійний моніторинг їхнього стану, як об’єктів екосистеми. Для оцінки стану багатовікового дерева збирають відповідну комісію по особливо цінним деревам, до складу якої входять представники наукових спільнот та управління екології і природних ресурсів. Саме в такому науково-професійному складі моніторять стан дерева і надають рекомендації щодо його подальшого збереження.
На запитання, яке дерево могло б стати символом Сихівського району, Ольга відповідає поетично:
“Сихів є різноманітний. В його насадженнях вже є присутній символізм – міць дубів, велич буків, краса квітучих вишень, п’янкий аромат бузків, медовий запах лип, осіння барвистість кленів, розсипи коралів на калинах та горобинах і та ж сучасна естетика сакур, гортензій і декоративних трав. І все це створює неповторний образ та колорит нашого району”.
Її бачення майбутнього нашого району — це більше хвойних дерев, як захисту для птахів, ягідних кущів для корисних комах, великих дерев, що створюватимуть затінок і затишок. Але головне — любов до природи, яку потрібно плекати змалку. Бо, як каже сама Ольга: якщо людина хоче — вона зробить, а якщо не хоче — то ніякі інструкції не допоможуть.
Анна Баранчук
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Як можуть перебудувати ТЦ “Сихів” і ринок: деталі
