Сьогодні, 21 листопада, згідно з новим календарем, одна з найбільших за кількістю парафіян сихівська церква відзначає свій храмовий празник. З нагоди празника, журналістка Сихів Медіа поспілкувалась з парохом храму про історію святині, празник та життя парафії під час війни.
4 грудня 2000 року на вулиці Чукаріна, 5, встановили хрест на знак заснування нової парафії. Протягом наступних п’яти років біля хреста проводили різноманітні молебні, освячували воду, паски, вербу, овочі, фрукти та інші предмети релігійного призначення.
За п’ять років після встановлення хреста, у 2005 році, парафіяни вперше увійшли до новозбудованого храму. Того ж дня в ньому відбулася перша свята Літургія, яка стала початком регулярного служіння в церкві Введення в храм Пресвятої Богородиці.
28 травня 2006 року архиєпископ Ігор Возьняк освятив хрест та куполи храму. Через кілька років, 21 листопада 2011 року, храм знову урочисто освятив архиєпископ, який на той момент вже обіймав посаду митрополита Львівського. Того ж року храм розписав колектив художників під керівництвом пана Богдана Балицького.
21 листопада 2013 року владика Венедикт Алексійчук освятив наріжний камінь для майбутнього катехитичного центру, будівництво якого розпочалося в червні 2016 року. А вже через рік після цієї події, у 2014 році, митрополит Ігор Возьняк освятив новий іконостас храму, продовжуючи духовне збагачення святині.
“Після освячення іконостасу було встановлено мозаїку, створену паном Ярославом Боланюком. На фасаді храму розміщені дві мозаїчні ікони: ікона Введення в храм Пресвятої Богородиці, яка є головною святинею на честь храмового празника, та ікона Благовіщення Пречистої Діви Марії”
розповів парох церкви о. Любомир.
У неділю, 17 листопада, у храмі відбувся молитовний вечір для молоді, присвячений темі “Бульбашка спільноти: виклики та як на них відповідати”. Цього року святкування обмежиться лише урочистою Літургією, яка розпочнеться сьогодні в 11:00. Хоча додаткових подій цього разу не заплановано, громада збирається спільно з запрошеними священниками разом у молитві, щоб відзначити храмовий празник із вдячністю та надією.
Історія празника Введення в храм Пресвятої Богородиці
Як розповів отець Любомир, в Євангелії цього свята немає, а відомість про нього черпають з апокрифів – тих книг, які не війшли в канон богослужебних книг. Це і Протоєвангелія Якова, і багато інших апокрифічних матеріалів, які фактично стали причиною встановлення таких празників, як Введення в храм Пресвятої Богородиці, покрова Пресвятої Богородиці та багато інших.
Свято вшановує подію, пов’язану з першим приведенням Діви Марії до храму. Це сталося, коли Марії виповнилося три роки. Вона народилася у подружжя, яке довгий час не могло мати дітей. Її батьки, Йоаким і Анна, щоденно молилися, просячи у Бога подарувати їм дитину. Коли їхні молитви були почуті, вони вирішили присвятити доньку служінню Господу. Від народження Марію виховували в молитвах і благочесті. У трирічному віці батьки привели її до храму, де вона жила і навчалася служінню Богу.
“У нашому храмі зберігаються мощі п’ятьох новомучеників української греко-католицької церкви, проголошених блаженними, сьогодні вже Святим Іваном Павлом ІІ, Папою Римським. Це мощі першого, найвищого ступеня — частинка їхніх кісток, які розміщені в саркофазі та доступні для публічного почитання в храмі”
додав парох церкви Введення в храм Пресвятої Богородиці.
Серед парафіальних покровителів: єпископ Миколай Чорнецький, єпископ Григорій Лакота, священник Петро Вергун, сестра Тарсикія Мацків і Володимир Прима, який УГКЦ проголошений як покровителем мирян.
Життя храму під час війни
Парафія церкви Введення в храм Пресвятої Богородиці активно долучається до допомоги військовим і не залишається осторонь у цей непростий час для країни.
“Ми всіляко підтримуємо наших військових. Завдяки спільним зусиллям нашої парафіяльної громади на фронт було відправлено 11 автомобілів та багато дронів. Ми постійно надаємо допомогу, зокрема матеріальну, організовуємо продуктові збірки для наших захисників. У кожній службі Божій ми молимося за здоров’я, прощення, а також за наших військових, за припинення війни та перемогу українського народу. Особлива подяка спільноті матерів молитви, яка постійно молиться за наших захисників і за перемогу України”
поділився отець Любомир.
Окрім матеріальної допомоги, парафія активно підтримує моральний дух як військових, так і їхніх сімей. Організовуються духовні зустрічі, під час яких військовослужбовці та їхні родичі можуть отримати підтримку та пораду, знайти спокій у молитві. Храм залишається місцем, де кожен може знайти розраду і духовну підтримку. Щоденні молитви за мир і перемогу України об’єднують усю громаду. Віряни впевнені, що спільними зусиллями, молитвами і благодійністю можливо наблизити довгоочікувану перемогу.
Баранчук Анна
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: “Символ життя та надії”: як скульптура Богородиці з Гваделупи стала серцем сихівського храму
