Топ 3 фільми різних років, які стали культовими завдяки танцям.
Рок-н-рол, ар-деко, імпровізація
Не люблю писати про себе, але писатиму від себе. Єдине, чим можу привселюдно похвастатися, так це те, що я тісно пов’язана з танцями понад 11 років. Привіт Рівному і Школі сучасної хореографії. Всі ці роки тренувань дали мені не тільки хорошу гнучкість, витривалість та почуття ритму, вони вселили в мені постійне бажання знайти танець у будь-чому. До цього списку «що я люблю робити» можу додати, що я люблю дивитися кіно, і бачити своє життя крізь нього. (Признавайтеся: кожен з нас в дитинстві думав, що наше життя це сценарій, і десь таємно знімають серіал. Бо як пояснити всі ті незграбні моменти у школі і т.д.? Їх точно хтось детально розписав)
Отож, є дві речі у світі, які подобаються мені і багатьом людям: хореографія та кінематограф. І яке щастя, що ці два мистецтва одного разу поєднали між собою в історії. Симбіоз танцю і кіно викликав ажіотаж, і започаткував неочікувану взаємовигоду між цими поняттями. Розповім Вам про танець, який я бачу там, де його не відчувають інші. І Вас цьому навчу.
Трійка танцювальних сцен, як обов’язкових сюжетних деталей, у фільмах.
1. 1994 рік. «Кримінальне чтиво». При згадці про цей фільм відразу повіяло 70-тими роками, димом від цигарок, і найголовніше – спекою, яку створили на танцювальному майданчику босі Джон Траволта та Ума Турман (американські актори, які зіграли у стрічці Вінсента Вега та Мію Воллес). А ще моментальний зв’язок з усім цим – це Чак Беррі та його сингл «You never can tell».
Який асоціативний ряд викликає в мене ця гангстерська стрічка. Режисер Квентін Тарантіно – його найкраща робота «Кримінальне чтиво» – Чак Бері з його піснею – і нарешті рок-н-рол і твіст як стиль танцю.
| Завдяки фільму «Кримінальне чтиво» Квентін Джером Тарантіно отримав низку премій: «Золота пальмова гілка» Каннського кінофестивалю, «Оскар» та «Золотий глобус». |
Сам твіст став популярний на початку 60-тих років і його феномен у тому, що теорії не потрібно знати аби почати танцювати. Вмикайте трек «You never can tell» і Ви переконаєтесь самі. Ось ще кілька рок-н-рольних композицій, під які тіло виконує твіст самовільно.
- Hank Ballard – The Twist (Генк Баллард)
- Chuck Berry – Johnny B. Goode (Чак Беррі)
- Chubby Checker – Let’s Twist Again (Чаббі Чекер)
Маленька підказка. Зігніть трохи колінні суглоби, відірвіть від підлоги п’ятки, комфортно розслабте корпус, руки, шию та по змінно рухайте ступнями.
2. 2013 рік. «Великий Гетсбі» режисера База Лурмана.
Фільм, який я дивилася два рази, і враховуючи, що це навіть не різдвяний «Сам удома». Чому в мене виникло бажання переглянути романтичний фільм? Не тільки через головного героя, якого зіграв Леонарда Ді Капріо. Перший раз я його подивилася в 12 років по рекомендації мого педагога на танцях, бо там, як не крути, є танець. І все, що я зрозуміла: «Це точно якийсь легендарний фільм». А все що я запам’ятала: «Якась модна музика і масштабний рейв» (скажемо мовою 2021 року). Після другого перегляду фільму, вже у дорослому віці, я усвідомила головну ідею сюжету – сумну історію кохання. Але враження від пісень і дискотек все одно залишилися однаковими. І все одно у моїй голові саме вони відіграють важливішу роль.
Завдяки стилю 20-тих років, які вміло передали гримери та постановники, «Великий Гетсбі» має великий вплив на танцівників. Ар-деко – така назва стилю, у якому переважають дизайнерські жіночі сукні з великою кількістю пір’я, бахроми, пайєток. Такого стилю дотримувалися йдучи на особливі світські заходи, наприклад, вечірки, які організовував Гетсбі. А вони були мега танцювальними.
Там панував свінг у ногах гостей. Швидке перебирання ніг, задоволення від повної свободи танцю, випадкові партнери на паркеті та жвава музика. І щодо музики, у цьому фільми вона теж стала провідною – співачка Ферґі і її пісня «A Little Party Never Killed Nobody». Після виходу фільму, ця пісня до тепер асоціюється у мене 12-річної та 19-річної зі свінгом та витонченим стилем «Великого Гетсбі».
Сам свінг розвивався паралельно з зародженням джазової музики. І як стиль танцю має безліч форм: лінді хоп, бальбоа, джайв, бугі-вугі та інші. Усі свінгові танці виконують у парі. І станцювати його на рівень важче ніж твіст – рухати ногами треба активніше і при цьому постійно тримати пружинку в колінах (у хіп-хопі називають «кач», bounce) і стопах. Але якщо мати велике бажання, то й свінг стане підвладним.
3. 2019 рік. «Джокер». Танець відіграє кульмінаційну роль сюжету. Але якщо у попередніх фільмах обмежувалися конкретними стилями, то у цьому все залежало від імпровізації. Що саме видавати у кадрі вирішували умови, емоції та стан актора. Є два різні моменти, коли Хоакін Фенікс, який грає коміка Джокера, танцює душею. І кожен з цих моментів викликаний енергією, яку персонаж або прагне віддати, або навпаки накопичити в собі.
Танець на сходах – жвавий, різкий, імпульсивний. Особисто я через екран відчула надлишок емоцій та енергії в людині, яких терміново треба частково позбутися. А вже доведено, що танець – це найкращий метод вивільнитись від переживань, адреналіну та інших почуттів.
Танцює герой під пісню гурту The Excutive Slacks – Rock, n’Roll. Завдяки танцювальній сцені Джокера тепер всі шанувальники фільму хочуть мати фото на знаменитих сходах у Нью-Йорку. А я не вибаглива, мені достатньо буде просто потрапити у це місто.
Також танець у вбиральні. Головний герой Артур Флек, він же Джокер, рухався повільно, плавно та стримано, ніби накопичував в собі ще більше мотивації та психологічних ресурсів. Водночас заспокоювався і готувався до чогось. Зовсім протилежне ніж у сцені на сходах. Цей момент мені більше розповів про магічність фільму, ніж про чергову незрозумілу поведінку «психа». Чому Джокер вгамовувався танцем, і які були причини для цього можна зрозуміти переглянувши стрічку.
Цікавим фактом є те, що всі дивакуваті та танцювальні сцени актор Хоакін Фенікс придумував сам і в екстремальних знімальних умовах. Більшість з них знято з першого ж дублю. Таких гіпнотичних та дивних дій не очікував ніхто з команди. І як влучно у фільмі, здавалося, що далекому від танцю, актор і оператори, і режисери, і гримери, і помічники зобразили рух, який може мати різні мету, мотив та настрій.
Це була дуже мала частина фільмів, які надихають танцювати. Тепер ми частіше свідомо помічатимемо хоч і невеликі, але дуже важливі, танцювальні епізоди у фільмах. Танець у кіно безсумнівно додає особливих вражень і задоволення під час перегляду та надихає танцювати нас самих.
Рекомендація від мене: перегляньте повторно або вперше драматичний фільм «1+1» («Недоторкані»), і зверніть увагу на танцювальну сцену. Вона там є і досить яскрава.
Софія Кос
