Сьогодні, 13 червня, день народження нашого Героя, Лицаря ордена Богдана Хмельницького III ступеня капітана Романа Потішка. Йому могло б виповнитися 30, але в історії – “навіки 26”. “Сихів-Медіа” розповідає про військового, життя якого обірвалося у Маріуполі 7 квітня 2022 року.
Роман Потішка (позивний “Паштет”) народився 13 червня 1995 року в місті Кропивницький. Навчався у Ліцеї №93 у Львові, що на вулиці Кос-Анатольського, 10. З дитинства мріяв стати пілотом, тому після закінчення школи вступив до Відокремленого структурного підрозділу “Криворізький фаховий коледж Національного авіаційного університету”. Згодом продовжив навчання у Національному авіаційному університеті в Києві.
Із підліткового віку захоплювався футболом – почав відвідувати матчі ФК “Карпати”, найбільше йому подобався фанатський сектор. Їздив на виїзні матчі до Криму, Луганщини та навіть за кордон, аби підтримати збірну. Як згадує його класна керівничка Наталя Володимирівна: “Де “Карпати” їздили, туди і він їздив з ними по всій Україні”.
Ще до початку повномасштабної війни хлопець мав сильний патріотичний дух, активно брав участь у подіях Революції Гідності.
У серпні 2014 року вступив до лав полку “Азов”. Уже в лютому 2015 року брав участь у Павлопіль-Широкинській операції, згодом виконував бойові завдання у Широкиному та Гранітному. Із 2016 року брав участь в обороні Мар’їнки, Світлодарської дуги та Красногорівки, де була задіяна група розвідки спеціального призначення. Мама Романа Інна Потішка намагалася постійно підтримувати зі сином зв’язок, навіть у найскладніший час.
Побратим Романа Сергій – командир тієї ж роти, згадує: “Ми обидва були командирами, і, незважаючи на те, що він був керівником, часто брався виконувати справу сам, щоб усе зробити добре. Спокійна людина, не агресивна. Він цим і відрізнявся: був врівноважений, спокійно приймав рішення, і так само спокійно виконував завдання. Для мене Роман асоціюється з такою фразою: “Якщо хочеш зробити класно – зроби сам”.
На момент початку повномасштабного вторгнення Роман уже обіймав посаду командира 3-ої бойової групи групи розвідки спеціального призначення ОЗСП “Азов”. Під час одного з вуличних боїв дістав поранення стегнової артерії, втратив багато крові, але вже за чотири дні повернувся зі шпиталю й знову став до бою – допомагати побратимам. Мав можливість евакуюватися гелікоптером із оточеного міста, та свідомо відмовився.
“Ми просили його погодитись на евакуацію, але він був проти – не хотів нас залишати. Якби він був живий, нам зараз було б набагато легше”, – ділиться один із його побратимів.
Загинув захисник 7 квітня 2022 року, коли переправлявся катером з “Азовсталі” до своєї бойової групи. Катер був уражений ворогом. Прощання з Героєм відбулося більше ніж за рік після його смерті – на Личаківському цвинтарі.
За свою відданість і мужність Роман Потішка нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня та посмертно орденом “За мужність” III ступеня.
Про Романа з великою теплотою згадують і в рідному ліцеї. Класна керівничка Наталя Володимирівна розповідає: “Він був дуже доброзичливий, дружній та відповідальний, завжди допомагав іншим, любив подорожувати з класом”.
У пам’ять про Романа на фасаді його рідної школи встановили меморіальну таблицю. Ще одна таблиця розміщена у Центрі дитячої та юнацької творчості на Хуторівці, де Роман у дитинстві відвідував театральний гурток “Шпаки”.
Тепер про Героя нагадуватиме також і Простір пам’яті, створений біля ліцею N°93, в якому він навчався. Ідея створення цього простору належить його мамі, реалізувати задумане допомогли головна садівниця району Оля Гевак та Сихівська районна адміністрація. Інна Потішка понад рік чекала на тіло свого сина, тож хотіла, аби на Сихові було таке місце, куди можна прийти і вшанувати його пам’ять. Адже дерево символізує зв’язок між небом та землею. І десь на небі є її Захисник.
Христина Курій
