Фото: Сихів Медіа

Стихійна торгівля на Сихові: процес і регулювання

4 Серпня 2020 в 11:54

Сучасні люди активно роблять покупки в супермаркетах або й узагалі замовляють товари онлайн – це доволі зручно. Дехто полюбляє невеликі крамнички чи базари/ринки, де продавець люб’язно порадить, що краще придбати, можна поторгуватися чи прямо дізнатися наскільки свіжими є продукти. Проте, існує ще й стихійна торгівля, розмах якої влітку тільки збільшується. Зазвичай жіночки з навколишніх сіл приїжджають до міста і розкладають свій нехитрий крам просто на тротуарі в людних місцях. Пропозиція породжує попит чи попит породжує пропозицію, але, незважаючи на усі заборони, стихійна торгівля продовжує своє існування. Ми вирішили довідатися про це трохи більше.

Стихійна торгівля – це торгівля у невстановлених місцях (зупинках, парках, тротуарах, під’їздах) з рук без відповідних документів, які підтверджують якість і безпеку товарів, а також самовільне захоплення земельних ділянок для встановлення там кіосків, наметів тощо. Простіше кажучи, це всі ті бабусі, які біля «Санти-Барбари» чи «Іскри» щодня продають молоко, овочі/фрукти, ягоди, зелень, квіти чи інший крам.

Чому саме ці ділянки району? Віддавна вони були сихівськими центрами продажу продуктів, ще з тих часів, коли наш район тільки почали будувати, тож мешканці звикли ходити за покупками туди. Згодом, коли на Сихові провели трамвайну колію, значну частину ринку «Санти-Барбари» довелось перенести на вул. Антонича, але стихійним торговцям це тільки на руку – частина покупців перейшла до них. Крім того, ці місця є кінцевими зупинками багатьох маршрутів, сюди люди приходять зранку, щоб доїхати на роботу і повертаються ввечері, щоб потрапити додому. І всього лиш за кілька кроків від автобуса на них чекає широкий вибір домашніх продуктів.

 

 

Сам процес торгівлі відбувається доволі просто: переважно продавці є мешканцями сіл, звідки вони й привозять свою продукцію. З самого ранку збирають товар і найпершим рейсом приїжджають до міста, розраховуючи на людей, що йтимуть на роботу повз них.

«Я тут кожного дня зі сьомої ранку. Бачите, ще в гумових чоботах стою, бо зразу з лісу. Люди, певно, дивуються, але я як зібрала суниці, то зразу пішла на автобус», – розповідає одна з продавчинь.

Зазвичай торгують до самого вечора, поки не розпродадуть все привезене. Стосовно цін, то вони бувають різними: дешевше, ніж у звичайних магазинах або навпаки дорожче, бо все «домашнє». Проте, тут можна обійтися без довгих черг.

Для людей, які займаються стихійною торгівлею, це зазвичай єдиний спосіб заробити, хоч якісь кошти. Продають переважно літні жінки, у яких маленька пенсія, а тому, зробити зі свого врожаю заробіток – для них чудова перспектива, попри те, що все це неофіційно.

Стихійна торгівля вважається адміністративним правопорушенням, передбаченим у ст. 160 Кодексу України про адміністративні порушення – «Торгівля з рук у невстановлених місцях», і ст. 164 цього ж Кодексу – «Порушення правил підприємницької діяльності».

Порушення статті 160 КУпАП тягне за собою накладення штрафу від одного до семи (або від шести до п’ятнадцяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією предметів торгівлі або без такої, а статті 164 КУпАП –  штраф від однієї тисячі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією виготовленої продукції, знарядь виробництва, сировини і грошей, одержаних внаслідок вчинення цього адміністративного правопорушення, чи без такої.

 

 

Проте, стихійну торгівлю фактично не контролюють, і в санепідемстанції немає важелів впливу на осіб, які нею займаються, тому продавці відчувають себе більш-менш спокійно.

Здебільшого стихійна торгівля користується попитом у старшого покоління. Це люди за 30-40 років, які надають перевагу домашній продукції, вважаючи, що так корисніше й відносно набагато смачніше, адже товар вирощений самотужки, без додавання хімічних речовин. Або, взагалі, вони звикли таким чином купувати продукти. Молодь зустріти в таких місцях можна нечасто. Нове покоління звикло, що в супермаркетах не варто перепитувати кожну ціну й торгуватися і, до того ж, кожен товар пройшов перевірку і сертифікований, а в разі чогось його завжди можна повернути. Інші вважають, що варто створити платформу, на основі якої їхню продукцію можна буде продавати краще.

Загалом, враження і думки суспільства про стихійну торгівлю розділилися: дехто категорично проти через порушення санітарних та інших норм, інші ж вважають, що це заробіток жінок, які продають чесно вирощені ними овочі чи інші продукти. Незважаючи на це, стихійна торгівля продовжує існувати та є одним із антуражних ознак Сихівського району.

Юлія Бойчук

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: В суботу громадські активісти та небайдужі мешканці прибирали «Бетонку»