Презентаційні матеріали — від експертів зустрічі — Андрія Білого та Буркгарда Горна. Фото: Сихів Медіа
Наразі у Львові працюють над Планом сталої мобільності — документом, який визначає напрям розвитку транспорту, пішохідної інфраструктури тощо у місті на наступні 10 років та включає етапи реалізації, бюджет, виклики та ін.
Заступник директора департаменту житлового господарства та інфраструктури Андрій Білий презентував напрацювання, які є сьогодні. Фінальна ж презентація та затвердження мають відбутися у вересні цього року.
Проблеми не з транспортом, а з мобільністю
За словами Андрія Білого, планування мобільності і планування розвитку транспорту — не одне й те саме.
«У нас проблеми не з транспортом, а з мобільністю», — переконаний він.
План сталої мобільності концентрується на плануванні мобільності міста (пересуванні пішоходів), а не транспорту — він є інструментом.
Загалом План мобільності включає в себе:
- паркування;
- проектування вуличної інфраструктури;
- пішохідний рух;
- зв’язність міста;
- безпеку дорожнього руху;
- велосипедний рух;
- громадський транспорт;
- перевезення вантажів і логістику.
«Раніше традиційне транспортне планування базувалося на інфраструктурі, а план сталої мобільності базується на потребах людей. Людям потрібна не інфраструктура, не тунелі, а безпека на дорогах, — каже Андрій Білий. — У нас завжди, коли машини не встигають проїхати, виникає думка, що треба додати смуги. Насправді не можна йти по розширенню смуг, тим більше у Львові, де ми маємо великі обмеження з точки зору площі. Нам треба рухатися до транспорту, який дозволяє перевезти більшу кількість людей, але при цьому займає невелику площу».
На думку чиновника, сьогодні необхідний комплексний розвиток всіх видів пересування.
Аби мати чітку візію того, як розвиватиметься мобільність, робоча група визначила основні виклики, які є сьогодні.
- Безпека руху. Місто хочуть наблизити до нульового рівня смертності на дорогах.
- Привабливість міського простору і пішого руху. Кінцева мета — місто, дружнє до пішоходів, в якому пішохідною інфраструктурою користуються всі. Це і комфортне середовище, й інклюзивність, зручні пішохідні зв’язки і навігація.
- Потреба у якісному громадському транспорті. Електротранспорт мають перестати сприймати як соціальний вид транспорту, той, яким користуються люди з низьким рівнем доходу. Пересування має стати швидким, зручним і передбачуваним.
- Великі проекти забудови змінюють використання поточних зв’язків. У місті не має бути маятникового руху, коли зранку усі їдуть на роботу до центру, а ввечері — у спальні райони. Бізнес-центри, торгові центри тощо мають створюватися всюди. Львів має стати містом коротких відстаней — людина виходить з під’їзду і у пішій доступності є все, що їй необхідно.
- Зростання автомобілізації. У Львові на 1000 мешканців припадає 160 автомобілів. І основне завдання сьогодні — не допустити збільшення їх кількості.
«Треба думати, як зробити так, щоби трамваєм було швидше доїхати до місця призначення, ніж автомобілем», — додає Андрій Білий.
- Зацікавлення у їзді на велосипеді. Для цього пересування ним має бути безпечним, а мешканці повинні зрозуміти, що це не тільки активний відпочинок, а й зручний спосіб добирання з однієї точки міста в іншу.
- Слабка інституційність. Міські управлінці повинні бути добре організованими, мати чітко окреслену площину відповідальності, вчитися тощо.
Наступним кроком у створенні Плану мобільності буде обговорення його з мешканцями, зацікавленими групами, депутатами тощо.
Досвід Німеччини
Експерт з Німеччини з планування міст, колишній керівник управління транспорту Берліна Буркгард Горн розповів, у який спосіб План сталої мобільності втілювали в його країні, та з якими викликами стикнулися європейські міста.
Берлін
У Берліні, в порівнянні зі Львовом, в рази більший рівень автомобілізації. На 1000 населення тут припадає 600 автівок.
«У зв’язку з особливістю Берліна, зокрема, Берлінською стіною, місто розвивалося по-різному. На заході переважали широкі вулиці та міські автобани, а на сході — вужчі вулиці і мешканці, які користуються переважно громадським транспортом, оскільки економічна ситуація не дозволяла їм мати власне авто», — каже Буркгард Горн.
Втім, за словами фахівця, коли ситуація з економікою стала кращою, стався автомобільний «бум», у зв’язку з яким постраждала екологія, а пересуватися містом стало складніше.
Тому влада вирішила розробити План сталої мобільності. До роботи над ним залучили і мешканців, і політиків, й експертів. Затвердили План на 15 років. Результати показали, що він діє: у місті зменшилася кількість автівок, зв’язок між районами покращився тощо.
Бремен
За розробку плану сталої міської мобільності у Бремені взялися у 2012 році, а затвердили його у 2014. Основні цілі: покращення транспортного сполучення між районами за рахунок нових трамвайних ліній, будівництво регіональної залізничної станції, покращення веломаршрутів і будівництво велодоріжок. Крім того, у місті мають підвищити вартість проїзду.
Лейпциг
Ключова проблема цього міста — нестача громадських просторів. Саме над цим вирішенням працюватимуть у найближчі роки. А на кращу ідею сталого міського транспорту у Лейпцигу оголосили конкурс.
За словами Буркгарда Горна, враховувати потрібно максимум думок, але врахувати абсолютно всі побажання при плануванні не вийде. Місто, у першу чергу, має зважати на суспільні інтереси.
При цьому, за словами експерта, для втілення Планів мобільності у Німеччині залучали як кошти міста, держави, так і грантові.
