ПОЛІТИЧНА РЕКЛАМА

Від боротьби з незаконною забудовою до кандидатки у депутати. Наталія Піпа балотується на Сихові

Чер 28, 2019

Депутати і чиновники крадуть, а до влади рвуться ті, хто хоче ще більше красти. Більшість із нас так думають, бо навчені гірким досвідом. Водночас, запит на реальні зміни постійно існує в українському суспільстві. Цьогорічні вибори у Верховну Раду  є своєрідним черговим «вікном можливостей» і дають можливість побачити у парламенті нових люди — громадських активістів, реформаторів, управлінців, які довели свою ефективність.

Ми продовжуємо знайомити наших читачів із кандидатами по 115 округу і для цього озвучили Наталі Піпі — кандидатці до  Верховної Ради від  «Голосу» невигідні запитання.

Наталю, як так сталося, що Ви раптом стали активісткою?

Був Майдан, а у мене під вікнами почалася незаконна забудова. У березні почалася російсько-українська війна, а в травні – забудова. Мене це настільки зачепило, що там люди вмирали, а тут має вирости торговий центр перед школою, без паркінгу, з глухою стіною, на 4 поверхи і 3 клумби. У той момент ми побачили діри в асфальті, паркан, не було паспорта об’єкта. І першими, хто повстали, – це мами з дітьми. Сусіди дуже глибоко це переживали, і ми з чоловіком включилися. Були перші зустрічі і пікети, і блокування трибуни в міськраді, і 10 судових процесів… Коли ти вже почав, хочеться довести справу до кінця. Часом було складно продовжити, змусити себе йти на наступний крок, бо розуміла, що тільки пікетами не виграєш. Треба було йти в суд, шукати юристів. До того часу для мене суд, прокуратура, виконком були просто словами. Я не знала їх функцій, хто на що впливає. Майдан зачепив, зачепило, що це Сихів. А мої сусіди – дуже великі молодці.

Не страшно було воювати з забудовниками? 

 Моментами було дуже страшно. Насправді, коли до мене телефонували мої близькі, друзі і казали: «Наталю, що ти робиш? Ти бачила, які люди за цим стоять?». Я вірила, що все має бути добре. Правда, сина ми не випускали самого з дому. Завжди ходили всюди разом, намагалися забезпечити мінімальну безпеку. Але ночами я не спала, снилися жахи… Не знаю, все-таки, ця людина стрималася. Не можу сказати, що в цій ситуації – вина тільки забудовника. Це вина системи, перш за все. Блокування трибуни міськради мене спонукало почати займатися політикою. Бо я розуміла, що це не питання окремих людей, це питання системи. Насправді, дозвіл забудовнику давало місто, порушивши закон України. І в цьому є великий клопіт.

 

З містом зрозуміло. Тепер треба йти туди далі і писати правильні закони?

Так. На прикладі скверу Гідності, площі Довженка, Сихівського лісу, зрозуміла, що межі парків – це окрема тема. Межі важливі, бо вони унеможливлюють будівництво. Треба йти далі працювати, бо я побачила, де в законах є реальні діри.  Закони недурні люди писали, але я думаю, що багато-хто лишив ці діри спеціально, і це те, що треба крок за кроком змінювати. Те, що ми змінювали крок за кроком у сквері, і те, що ми далі змінюємо, бо там далі є питання з поливом, лавками, лаком на лавках. І це ті кроки, які треба змінювати в законах, щоб це все функціонувало інакше.

Чому Ви обрали політику? 

Після блокування трибуни міськради 23 жовтня 2014 року я зрозуміла, що треба піти в політику. Нам забракло тоді 2 голосів. Ми заблокували трибуну, відбулося переголосування. І нам вже вистачило з надлишком голосів! Питання не мінялося, ми не просили 6 соток землі для кожного з нас, хоч маємо право це по закону. Ми просили, щоб сквер був сквером. Багато депутатів почали виходити з сесійної зали. І в той момент я зрозуміла, що ці люди, швидше за все, гірше вчилися за мене в школі, вони, швидше за все, не хочуть нести відповідальності. І я вирішила, що треба пробувати, бо якщо не піду в політику я, мої сусіди і друзі, то змін не буде, бо їх нема кому робити. Я не хочу виїжджати з країни. Це рішення прийняла давно, я хочу жити в іншій Україні, бо знаю, що ми маємо для цього потенціал. Пропозицій від партій тоді посипалося багато, але я вибирала партію, яка не говорить, а робить, і в якої реально нульова толерантність до корупції. Це – УГП. Я знаю одну партію, яка мене запрошувала, яка має симпатичну програму, доволі ліберальна, послідовна, але є проблема – там питання відкатів нормальне. Я шукала політсилу, де буде нульова толерантність до корупції – так, як в Пласті. І коли ми побачили, що з “Голосом” може бути більший вплив на зміни, ми об’єдналися і показали дуже добрий приклад іншим. Кажуть, де українець, там три гетьмани, а ми хочемо показувати приклад об’єднання навколо цінностей, тільки так зміни можливі.

Як Ви потрапили до команди Вакарчука?

Я знаю Вакарчука з 1996 року. З 1997 року ми їздили в одній сихівській маршрутці – колишній 73-ій, такий жовтий “пижик”, їздив з центру через Новий Львів на Сихів. Пам’ятаєте? Ми часто сиділи з ним на останніх сидіннях. Просто ми ще тоді не зналися особисто, хоча я вже тоді знала одну з перших пісень “Я – Міккі Маус”. Я тоді подумати не могла, що буду йти в команді Святослава.  

Святослав шукав людей із незаплямованою репутацією і добре знає мою роботу на Сихові. Мені не треба просто стати депутаткою, я хочу творити системні зміни. Бо громадська робота змінює точкові речі, але щоб робити системні зміни, треба йти в політику. Про це свідчить мій досвід зі Сквером Гідності. Радує, що  в команді Святослава є люди, які мають досвід творення змін, мають бізнес, цінності.  

«Святослав шукав людей із незаплямованою репутацією і добре знає мою роботу на Сихові.»

У якій комісії Верховної Ради Ви хотіли б працювати?

Два напрями собі обрала: зелене місто, бо я дуже багато знаю містобудування, норми озеленення, тут я розумію, що треба змінювати в законах, і  безпека від Росії, в тому числі енергетична. Енергоефективність багатоповерхівок – це, кажучи простою мовою, менші платіжки за газ для мешканців. Не буду говорити, що газ буде дешевим, він ніде в світі ніколи не був дешевим. Дешевим буває тільки сир в пастці для мишей. Але після енергомодернізації будинків маємо можливість економити від 50 до 75%, вже багато ОСББ пішли цим шляхом. Маємо підрахунки, скільки вам треба вкласти, щоб буквально на наступний опалювальний сезон ви відчули економію. І це дуже суттєво, адже держава зараз витрачає 50 мільярдів на субсидії, а на утеплення багатоповерхівок – тільки 2,5 мільярди. Якщо вкласти принаймні 10 мільярдів упродовж 12 років щороку, то всі українські багатоповерхівки були би оновлені. Це за підрахунками економічної експертної групи УГП. Субсидії стали б непотрібні! Після оновлення багатоповерхівок ми можемо говорити про енергетичну незалежність від Росії. І це перемога для нас усіх! Так ми можемо стати незалежними від Росії.

Чому вам мають повірити виборці на Сихові, у Львові і Винниках?

За мною нема жодного корупційного скандалу. Усі речі, які я зробила у “Кращому Сихові”, я зробила, не будучи депутатом ні міської ради, ні Верховної Ради. Що дає депутатський мандат? Нічого особливого, крім трохи інших механізмів впливу: ти або голосуєш за закон чи не голосуєш, або входиш в комісію або комітет або не входиш. Все, що дає депутатський мандат – трошки більший вплив. А коли ти громадська активістка, громадська діячка чи голова ГО «Кращий Сихів», то можеш прийти до чиновника, зробити звернення, просити про зустріч, але не маєш можливості прямо впливати, впливаєш через когось. 

«Усі речі, які я зробила у «Кращому Сихові», я зробила, не будучи депутатом ні міської ради, ні Верховної Ради. Що дає депутатський мандат? Нічого особливого, крім трохи інших механізмів впливу.»