Фото: tkan.club
Якщо в 90-их Сихівський район можна було назвати тим, який розвивається, то за десять років до цього він лише починав зароджуватися. Поодинокі будинки, відсутність транспорту та перші мешканці, що насмілилися обрати цей район для місця проживання. То якими ж були сихівські 80-і?
Що і як будували?
Освоєння Сихова почалося в кінці 1970-тих прокладенням вул. Ворошилова(тепер вул. Сихівська) з шляхопроводом через залізничну колію, а вже в 1981 р. в урочисто першим його мешканцям були вручені ключі від квартир. Першими будинками стали помешкання на вул. Сихівській, 2 і 10, збудовані для військовослужбовців та працівників заводів, адже на той час будівництво мікрорайонів замовляли підприємства – Львівський автобусний завод, Завод залізобетонних конструкцій, Львівський ізоляторний завод, «Іскра», які хотіли збільшити обсяг виробництва, а отже, потребували нових працівників.
А навколо вул. Сихівської – пустир. Лише міст, під яким залізниця, і кілька особняків, а на місці теперішнього торгового центру «Іскра» – самі котловани.
Водночас потрохи розбудовували інший кінець Сихова – мікрорайон «Шувару». Самого ринку ще, звичайно, не було, але будинки зводили.
Романтика сихівських помешкань
Здавалося б, квартири були новими, але будівельні технології – слабкими, а матеріали – неякісними, тож перші сихівчани замість проводки для світла вдовольнялись шматками тканини в стінах та залишками будівельного сміття, газу також ще не було. Проте, спраглу до життя молодь це не розчаровувало, головне, що було власне окреме житло, а все решта швидко стає далеким кумедним спогадом.
Фрукти під вікнами
Економили не лише на матеріалах, а й на благоустрої, і будинки хоч і звели, та дерев висадили замало. Мешканці району взяли ініціативу у свої руки й почали масово засаджувати простір біля своїх жител фруктовими деревами, тому незабаром Сихівський район стали величати садом через велику кількість вишень, яблук, слив, аличі та горіхів. Саме ця риса й почала відрізняти наш район від інших.
Дитячі забавки
У малозабудованому районі для працівників заводів не так вже й легко знайти місця для проведення часу малечі. Однак, квартали будували разом з дитячими майданчиками, і популярними на той час були кам’яні та дерев’яні фігури різноманітних тварин: зайця, ведмедя, крокодила тощо, а також літери, які ще збереглися на вул. Сихівській. І, звичайно ж, біганина на місцях будівництва. Стрибки по піддонах, ігри в болоті, спостереження за процесом зведення будівель та роботою підйомних кранів. Якщо батьки не знали, де шукати дитину, відповідь була одною – на будівництві.
Лісовий піонертабір
Теперішній Сихівський лісопарк, який досі часто називають просто лісом, у 80-их справді ним був, адже тут водилися зайці, лисиці, дикі качки, а не лише приручені білки, а ще мешканці нерідко ходили сюди по яблука. А от на місці нинішнього римо-католицького храму св. Архангела Михаїла існував піонерський табір, який відвідували діти під час шкільних канікул.
Пляж, хокей і риболовля
До середини 80-их між Козельниками та р. Зуброю проіснувало Піонерське озеро, про наявність якого в теперішньому часі сихівчанам залишається лише мріяти. Це було місце, де спекотного літа можна було позасмагати під палючим сонцем і скупнутися в прохолодній воді, взяти човен на прокат та на вихідних поїсти в буфеті. А взимку на дітлахів чекав міцний лід, що дозволяв кататись на ковзанах та грати в хокей. Саме тут хлопчаки закарбовували в пам’яті свої перші спогади про зловлену рибину чи рака, а чоловіки навчали синів вудити або збиралися разом з друзями.
А як звідси вибратися?
На початку 80-тих асфальт на Сихові був прокладеним від вул. Зеленої до теперішнього розташування центру Довженка, де на той час було кільце. Повороту до «Санти-Барбари», зрозуміло, не було, адже не було й самої «Санти-Барбари». Тож дорога на Сихові була лише одна. На кільці мала свою кінцеву зупинку одна-єдина сихівська маршрутка №23, яка курсувала звідти по вул. Зеленій, вул. Панаса Мирного та через вул. Симона Петлюри до вул. Кульчицької. Отож, якщо жителі району хотіли кудись інде, вихід був один – маршрутне таксі №23.
А стосовно протилежного боку дороги від кільця, де в 90-тих почалося будівництво храму Різдва Пресвятої Богородиці, то у 80-тих тут було частково поле, частково зелені насадження і пасовисько для худоби.
Близько 1988 року провели асфальтну дорогу до вул. Хуторівка, проте сихівського моста, який з’єднує нас із центром міста, ще не було.
Де купити…? Все – на Іскрі!
Якщо в 90-тих центром всіх подій та місцем зустрічі був кінотеатр ім. О. Довженка, то в попередньому десятилітті лиш зароджувався проєкт його створення, і натомість коли з’явилась «Іскра», мешканці Сихова ходили саме туди, адже, як стверджують, магазинів спочатку не було зовсім. У 1982 на вул. Сихівській, 2 в будинку відкрили овочевий, ще пізніше в мікрорайоні «Іскра» з’явилась перша сихівська аптека, ЖЕК, пошта, а тоді поволі й все решта… І що цікаво, всі з нетерпінням чекали на появу кінотеатру, проте не знали, що це буде саме кінотеатр.
Мода 80-их
Характерними для 80-тих були яскраві кольори та агресивність в одязі, взутті та макіяжі. Здебільшого шили все самостійно, адже магазинів не було, а стильно вдягатися хотілось. Серед культових речей цього десятиліття варто згадати штани-банани – широкі зверху, зі складками в поясі та вузькі внизу, варені джинси – популярні і дорогі, які часто купували методом фарцювання (контрабанди) або варили самотужки в соді й хлорці, зав’язуючи на вузлики, светри з рукавами «кажан», шкіряні або гумові широкі ремені для суконь, блузок чи спідниць, головні жіночі убори «панчоха», які самостійно в’язали чотирма спицями й використовували як шапку і шарф одночасно, кольорові колготки в сіточку. Можливо, у цьому немає якоїсь витонченості й жіночності, проте, безумовно присутній свій шарм.
Попри всі труднощі 80-тих на Сихові, першими мешканцями району були здебільшого молоді сім ї, які раділи можливості переїхати жити окремо від батьків та тішились, що мають своє житло. Район розвивався разом з цими молодими сім’ями.
Юлія Бойчук
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: 90-ті на Сихові: морозиво в Екрані, светри Boys та перші дискотеки
