Ми всі звикли до розбудованого Сихова з хорошою інфраструктурою: для нових будівель стає все менше місця, широкий вибір кафе дозволяє щодня відвідувати інший заклад, потрапити в центр можна менш, як за пів години, і будь-якої миті кур’єр принесе до вашого порогу гарячу піцу чи, приміром, нову сукню. Але чи багато з нас пам’ятають, яким був Сихів тридцять років тому? Сьогодні ми приготували для вас кілька цікавинок про це.
Інфраструктура
На початку 90-х Сихів віддалено нагадував той район, яким є зараз. Не було ні «Сільпо», ні «Арсену», ні навіть «Шувару», на місці цього всього росли дерева й чагарники, і лише в 1995 році почали будівництво храму Різдва Пресвятої Богородиці, а до того тут функціонували лише церква Пресвятої Трійці, храм св. Володимира Великого та храм св. Архистратига Михаїла. Хороший транспорт здавався утопією, оскільки поїздка в центр міста була щасливим рідкісним випадком, а з перехрестя Стрийська-Наукова завжди ходили пішки. Автобус №23, тролейбус №11 – вибір маршрутів далеко не був широким.
Ліс
«Сихівський ліс» і справді можна було вважати лісом чи то місциною дикої природи серед Сихівського району, адже одна його частина слугувала пасовиськом для худоби, інша – ділянкою для городів. Проте, сихівчани охоче тут гуляли, як і зараз, хоч і асфальтованих доріжок, до яких ми так звикли, не було. Також ліс слугував кладовищем домашніх тварин, яке ліквідували у 2013 році.
Рік змін
Здебільшого 90-ті люди поділяють на два періоди: часи існування СРСР та життя після його розпаду. 1991 рік величали «роком змін». У серпні Україна здобула незалежність, а вже у вересні за парти сіли школярі незалежної держави. Розказують, що першими словами вчителів були: «Запам’ятайте цей рік, дітки, відтепер все буде по-іншому».
Магазини
В основному мешканці Сихова ходили за покупками на «Іскру», де на місці сучасного торгового центру був базар, а також туди привозили польські товари. Подейкують, це було єдине місце, де продавали смачні жувальні гумки й цукерки «Пані Твардовська», якими любили ласувати діти. Також на прилавках з’явилися перші жуйки Turbo, Love is, Boomer і шоколадні батончики Mars, Nuts, Snickers, Bounty. Ті ж солодощі й наліпки продавали в легендарному магазині «Озон» на куті між вул. Сихівською, 3 та вул. Полуботка, 2. Проте, ціни були в доларах, тож часто під вітриною «Озону» збиралося з десяток дітлахів, які цікаво розглядали товар, але не могли нічого купити.
Браслети, кульчики та інші дівочі прикраси можна було придбати в крамниці на прохідній лампового заводу «Іскра», але туди впускали лише по спеціальних пропусках. Іграшковий магазин був на місці теперішньої «Фотохати» на вул. Сихівській, 11, а поруч у 90-их відкрили «Євро» – щось схоже на звичайні «Продукти», але тоді мешканці району вважали його супермаркетом. Помітною особливістю магазинів у 90-их були великі черги майже завжди і всюди.
Кафе
У 90-х на Сихові майже не існувало поняття ресторанів і було зовсім небагато закладів, куди можна було піти, щоб спробувати чогось смачненького. Однак, вже тоді існував «Екран», де продавали смачне морозиво. Всередині були високі столи, а солодощі подавали в пластмасових мисочках. Також морозивом можна було поласувати в кінотеатрі ім. О. Довженка. А магазин «Рось» на вул. Антоненка-Давидовича, 10 чекав усіх охочих на тістечка й тортики.
Кінотеатр ім. О. Довженка
Однією з небагатьох розваг тих часів було кіно. Майже щовечора теперішній центр Довженка збирав безліч людей. Крім того, це було єдине місце, де відбувалися концерти. Тож по своїй волі чи радше відсутності чогось іншого, кінотеатр став культурним центром Сихова у 90-х. Усе, що тільки можна було влаштувати, робили там або біля нього.
Дискотеки
У тому ж кінотеатрі на другому поверсі часто організовували дискотеки. Гучна музика, кольорове світло і можливість потанцювати приваблювали молодь, але ходили чутки, що «там не зовсім усе законно». Тому деякі надавали перевагу вечіркам в МЖК-1 на проспекті Червоної Калини, 43. Здавалося б, усі чекали випускного вечора, щоб нарешті «відірватися», але тоді все дійство відбувалося в школі, під контролем вчителів та зі звичайним «солодким столом» і канапками.
Одяг та косметика
Мода у 90-х також мала свій шарм. Помітною особливістю були джинсові куртки «oversize», спортивні костюми Adidas та взуття на високій платформі або кросівки. Хлопці любили вдягати сорочки в клітинку, але хітом були турецькі светри Boys. Джинси Mawin, які називали «мальвінами», носили завжди і всюди. Електронний годинник Montana чи плеєр Sony Walkman були ознакою того, що ти крутий пацан. Найкрасивішою дівчиною в класі вважали ту, яка мала тональний крем “Балет” і тіні Ruby Rose. Дівчата робили “хімію” та “мокру хімію”, крутили волосся “на спіральки”, а також вибілювали волосся гримучою сумішшю таблеток пергідролю, курячих яєць і крему для гоління.
Вуличні розваги
Діти забезпечували себе іграми самотужки: майданчики були звичайнісінькими, без жодних новітніх качель – лише гірка, пісочниця і так звана «ракета», які можна побачити досі. Зрідка приїжджав луна-парк, що ставало кількаденним святом для цілого району.
Поширеною сихівською розвагою у 90-ті для дітей стало полювання на тритонів, які водилися прямо на залізничній колії. Малюки виловлювали ящірок, збирали їх у банку й приносили додому. Бувало, вночі тритони вилазили й розповзалися по квартирі…
Зарубіжні мультфільми по телевізору спочатку показували лише в неділю – “Качині історії” та “Пригоди ведмедиків Гаммі”. Згодом з’явилися інші мультсеріали – “Сейлор Мун”, “Гонщик Спіді”, “Покемони” тощо. Також з’явились перші відеомагнітофони на які записували мультики чи сімейні фільми, часто одну і ту ж касету дивились велику кількість разів.
Вже трохи старшими діти мали за звичку збирати скляні пляшки, які приймали у підвалах. За це можна було отримати трохи грошенят, чим не радість?
Чим займались підлітки?
Тим часом підлітків цікавили доросліші розваги, і для цього в нагоді ставало те, що Сихів розбудовувався. Тобто, було багато місць, де можна побігати по бетону, цеглі – небезпечно, але начебто весело. А в підвалах робили власні спортзали, оскільки чогось такого, як Sport Life, тоді ще не існувало. Збирались компаніями й тренувалися, фізичну форму ж підтримувати треба. Записували касети з музикою Віктора Цоя та інших популярних гуртів і слухали їх на магнітофонах. Червоний International був мрією кожного підлітка, але якщо не вистачало коштів купували магнітофон “Весна”. Про зажовані касети і перемотку олівцем можна писати окрему статтю.
Перші гуртки
Близько 1992 року на Сихові з’явився Пласт – скаутська організація. Пластуни подорожували, вивчали азбуку Морзе, спілкувалися з однолітками. Проте, такий гурток був не всім по кишені. Трохи пізніше зародився гопак, але тільки для хлопців. А от з 1996-7 рр. дитячі садочки почали давати в оренду половину своїх приміщень для карате, куди приймали і юнаків, і дівчат.
Юлія Бойчук
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: 10 місць, з якими літо на Сихові може бути цікавішим
