У якому режимі працюють медики на станції Швидкої допомоги, що на Сихові? Кілька годин, проведених журналісткою разом із бригадами швидкої допомоги, змусили переосмислити ставлення до проблеми із ковідом.
202 смерті за останню добу від коронавірусу – щодня ми чуємо невтішну статистику, але, схоже, вона перестає лякати простого українця. А це, до порівняння – 2 трамваї, забитих вщент людьми, що, до прикладу, курсують на Сихів! Уявіть собі, що ви щодня читаєте новину – два трамваї пасажирів загинули. Вражаюче, чи не так?
Та на відміну від нещасних випадків, у хворих на ковід є шанс одужати. Як останню надію ми набираємо 103 і чекаємо на карету швидкої допомоги, яка врятує нам життя. Навантаження на службу швидкої останніми тижнями медики називають піковими. Четверта хвиля є найстрашнішою і найпідступнішою за усі попередні, наголошують лікарі. Від цього ризики померти збільшуються, і, зокрема, працівники у білих халатах ставлять під загрозу і власне життя і здоров’я своїх рідних.
Станом на ранок п’ятниці, 15 жовтня, на Львівщині виявили 816 нових хворих на Covid-19, тоді як одужали майже півтори сотні людей, ще шестеро померли. Як спостерігають медики, ця хвиля є ще важчою, ніж усі попередні. Вже на кінець вересня – початок жовтня показник захворюваності перетнув позначку у 1000 хворих за добу. Протягом 7 жовтня виявили 1237 нових недужих, що є найбільшим показником із травня.
Провівши лише одну годину у приміщенні станції швидкої медичної допомоги стає лячно, тому що майже ніхто не сидить на місці. Водії нервово і поспіхом допивають каву і заповнюють документи, поглядаючи одним оком на годину. Це була їхня, мабуть, перша і остання кава на сьогодні, адже кількість викликів росте щогодини.
“На нашій станції щоденно працює 8-9 бригад. Зараз ми працюємо у посиленому режимі, тому що викликів стало в рази більше, близько 10 викликів на одну бригаду, тож часу перепочити немає взагалі,” – ділиться виконуюча обов’язків керівника 3-ї підстанції швидкої медичної допомоги Оксана Петришин.
Виходимо на вулицю, щоб глянути на кількість швидких, які зараз чекають на новий виклик. Зустрічаємо бригаду лікарів, які обговорюють попередню ніч. Втомлено усміхаються, бо не встигають відпочити навіть у перезмінку, і кажуть, що з 8 ранку вже поїхали на перший виклик. Зі слів напарників, ніч була складною. Лікарі на станції жартують, що збились з ліку за кількістю виїздів, але за останній тиждень це була одна з найважчих ночей.
“Кожна команда медиків, яка їде на виклик, дуже хвилюється насправді, тому що вдома очікують маленькі діти, батьки-пенсіонери, хворіти яким ще небезпечніше, ніж організму середньовікової людини. Так, бригада забезпечена захисними костюмами, але чи можуть вони на 100% допомогти? Звісно, що ні. Це страшно, тому що ти не хочеш, щоб твій син, якому, наприклад, 7 років, переносив Covid через те, що у тебе така робота. І інколи дуже страшно усвідомлювати, що життя близької тобі людини під загрозою через тебе… Адже ми маємо бути не просто тими, хто їздять на каретах швидкої та реанімують, а маємо бути модераторами та каталізаторами філософії медичної допомоги в надзвичайних ситуаціях, таких як коронавірусна інфекція зокрема”, – розповідає виконуюча обов’язків керівника 3-ї підстанції швидкої медичної допомоги Оксана Петришин.
Стає ніяково через тих, хто носить маски під носом і я ще більше поправляю маску на своєму обличчі.
“Дуже добре те, що ви зараз правильно одягнули маску, тому що більшість забуває про них. Люди розслабились і те, що колись лякало у першу хвилю, вже не викликає у них страху, адже навіть до поганої інформації можна звикнути. Хоча насправді, зараз носити маски – ще важливіше. Людям потрібно запам’ятати, що маска це не атрибут, який приносить дискомфорт, а річ, яка допомагає зберегти життя вам і полегшує завдання нам,” – закликає пані Оксана.
А як щодо вакцинації? Багато вакцинованих хворіє на ковід?
Це тема, яку я найбільше не люблю насправді. Вакцинуватись важливо, але майже ніхто цього не розуміє. Люди бояться, не довіряють…але мають право на це, адже довіра до медицини останніми роками похитнулася. Якщо говорити з нашого досвіду, то всі, кого ми забираємо – невакциновані. Висновки робіть собі, – ділиться Оксана Андріївна.
Побувши у середовищі медиків станції швидкої допомоги кілька годин, можу сказати, що праця медиків швидкої допомоги – неоціненна. Чи можемо ми щось зробити, аби їм допомогти? Очевидно, від нас залежить найпростіше – дотримуватись правил безпеки, носити маски, утриматись від місць загального скупчення людей. Схаменімось! Інакше статистика буде ще більш сумною і ми зможемо цією кількістю померлих умовно, для розуміння масштабів, вщент заповнити не лише сихівські трамваї, а й цілі боїнги.
