Мабуть, немає львів’ян, які б не помітили, як останніми роками змінився Сихівський район. Це спровокувало навіть ревнощі мешканців інших районів, мовляв, все найкраще лише для сихівчан. І лише небагато людей знають, що зміни не відбуваються самі по собі, за кожним кроком стоїть чиєсь рішення і щоденна робота цілої команди. Більше про голову Сихівської районної адміністрації Галини Гладяк і її плани щодо району – ми вирішили дізнатись з перших вуст.
– Пані Галино, ви вже 4 роки працюєте на посаді керівника Сихівської райадміністрації, втім й досі багато мешканців вас не знають в обличчя.
Так, ви праві, Світлано. Я людина, яка присвятила своє життя системі житлово-комунального господарства. Ще із 1996 року, була і бухгалтером, і керівником ЛКП, і начальницею відділу ЖГ Личаківського району і тепер керівник Сихівського району. Не уявляю себе в іншій галузі, люблю цю роботу, добре знаю її і не втомлююсь вивчати нове й надалі, адже кожен рік приносить нам нові рішення, які з’ являються із розвитком технологій, процесів і людей.
– Перебуваючи на посаді очільниці Сихівського району, ви встигли стати мамою і знову повернутись до обов’язків?
Так, я маю донечку, їй 6 місяців. І от, вже повноцінно вливаюсь у роботу, бо обов’язки не можуть чекати, час переходити на новий етап у житті – поєднувати материнство із головуванням))
– Коли ви прийшли на цю посаду, отримали, мабуть, тягар невирішених проблем у районі? Яким ви прийняли район?
Не можу сказати так різко, що це був тягар. Бо у нашій роботі щодень нові виклики. Переважно це сезонні потреби: взимку – опади, відтак прибирання снігу, посипання хідників. Літо-осінь – це зливи і буревії, потрібно бути готовими до можливих підтоплень, падінь дерев. Влітку – це обов’язок підливання квітів, нові насадження, озеленення району.
Сихівський район доволі специфічний. Це я точно можу порівняти, адже 10 років пропрацювала у Личаківському районі. Це місце багатоповерхівок, а отже і завдання – встановлення і функціонування ІТП є зараз актуальним. Окрім цього, у 80% ліфтів, термін експлуатації вже минув. Панельки відстояли свій термін експлуатації (25 років) і це провокує свої проблеми. Ось якими проблемами «багатий» Сихів і ми це дуже добре усвідомлюємо і щодня зосереджуємо свою увагу на вирішенні цих питань.
– Пані Галино, що ви вважаєте найбільшим досягненням на цій посаді? Сихів змінюється дуже стрімко, але, мабуть, є щось, що особливо вас тішить?
Розвиток Сихівського району – це досягнення цілої команди, яка працює зі мною і також не потрібно применшувати ролі самої громади. Останні 3 роки сихівчани дуже активно просувають громадські бюджети і завдяки цій ініціативі відбулось багато змін: освітні, культурні і спортивні – це круто. І знаєте, іноді буває, що на комісіях у Львівській міськраді нам відповідають, що на Сихів стільки грошей не потрібно, бо й так район виглядає гарно. Хоча я з цим не погоджуюсь, бо у нас ще дуже багато роботи. Район вулиці Стрийської потребує особливої уваги, Новий Львів також потрібно розвивати, вулиця Дністерська – чекає на зміни. Зараз розбудовується район Пасічна-Зелена, а отже і там люди потребують уваги.
– І все ж таки, які із проектів ви виділяєте як наймасштабніші чи найуспішніші?
За останніх 4 роки ми реалізували 6 громадських просторів у районі. Стільки цих красивих зон, скільки має Сихів – не має жоден район. І, знаєте, я аналізую нашу роботу у цьому напрямку і бачу, як ми поступово росли і ставали досвідченішими. Ті громадські простори, які були першими були успішними, але останній у цьому році (біля дорослої поліклініки), відрізняється якістю – ми навчилися обирати кращі меблі, висаджувати багаторічні насадження, досвід дав свої результати. Простір біля поліклініки – це дуже крутий проект, яким ми пишаємось.
– А що можете сказати про свою команду? Чи вистачає компетенцій, досвіду?
У мене дуже сильна команда. У нас немає жодної вакансії протягом останніх років. Ми навчилися розуміти одне одного і головне, що мені імпонує – всі усвідомлюють, що вони працюють для людей. На жаль, все одно задовільнити потреби всіх без винятку мешканців району не можливо. Звісно, всі хочуть, аби біля кожного будинку був відремонтований хідник, щоб було чисто біля кожного дому, був ремонт усюди. Але бюджет не дозволяє втілити все й відразу.
“Я не вмію писати звернень. Я вмію писати відповіді. Очевидно робота на посаді сформувала певні риси характеру, але мені простіше вирішити, ніж покладатися на інших.“
– Пані Галино, ви теж мешкаєте в Сихівському районі?
Ні. Я живу в Залізничному районі. І коли я прийшла працювати у Сихівський район, довелось все починати «з нуля». Мені на початку було дуже важко вивчити розташування будинків. Вони побудовані за специфічним принципом. Як тут проходила нумерація?,- досі не можу пояснити. І я дуже рада, що у Сихівському районі (а ще у Галицькому) є вказівники із назвами вулиць. Це допомагає людям зорієнтуватися у місцевості. Ми були включені у пілотний проект зі встановленням вказівників, бо тут дуже важко зорієнтуватися і знайти якийсь будинок чи вулицю.
– Які проблеми зараз потребують найбільшої вашої уваги?
Район Дністерської. Там залишились будинки хрущівки, вони у поганому стані і, зокрема, немає такого благоустрою, як у центрі Сихова, а ще там немає жодного громадського простору. Також на Стрийській є Бульвар Гашека, який потребує уваги і зараз, до речі, вулиця Стрийська ще більше оживе, бо ми провели вже процедуру закупівлі і, якщо дозволять погодні умови, розпочнемо капітальний ремонт, що є досить дороговартісним, а саме близько 12 мільйонів гривень. На вулиці Стрийській від автовокзалу і, фактично, аж до Проспекту Івана Павла ІІ. Там зробимо мощення, встановимо ліхтарі, вуличні меблі, і елементи на плитці із візерунком вишиванки.
– А що плануєте реалізувати із масштабних проектів у наступному році?
Мені дуже б хотілося реалізувати проект перед площею Довженка. Він тривалий у часі (приблизно півтора року) і дороговартісний – за кошторисом, складеним ще 2018 року він вартував 54 млн. грн. Туди входить заміна мереж водопостачання, каналізації. Також часткова зміна організації дорожнього руху на ділянці, де сходиться дорога із Санта-Барбари та Іскри в напрямку до площі, аби збільшити цей дорожній прошийок і полегшити життя водіям. Ми дуже розраховуємо на підтримку народних депутатів, можливо нам вдасться залучити співфінансування із держбюджету, адже якщо на цей проект виділити районні кошти, на інші статті витрат майже нічого не залишиться. Саме завдяки цьому проекту, сихівчани нарешті отримають довгоочікуваний фонтан на площі перед Центром Довженка.
– Пані Галино, до вас часто приходять мешканці? Взагалі як відбувається комунікація з людьми?
Люди записуються до мене на прийом, який я проводжу що два тижні. Зазвичай мешканці приходять тоді, коли їм не вдається вирішити свої питання на первинному рівні. Десь трапився конфлікт із сусідами чи ОСББ, ЛКП. І якщо не можливо порозумітися, тоді йдуть до мене. А мені теж не просто дати оцінку ситуації, поки я не поїду на локацію, не вивчу питання, не побачу все на власні очі, не вислухаю дві сторони.
От, сьогодні мала прийом. На вулиці Антонича є багатоповерхівка від забудовника «Ірокс». Дім не введений в експлуатацію, а мешканці заселені і сплачують за електроенергію як за будівельний майданчик. Це справжня проблема, бо люди вселились у дім, що збудований без жодних дозволів, документів. Мешканці стали заручниками ситуації і ми зараз міркуємо як допомогти.
– Я так розумію, ви підходите досить виважено до справ і намагаєтесь вирівнювати конфлікти? Чи не занадто ви лояльна керівниця?
Насправді я дію по-різному в різних ситуаціях. За роки праці я вже маю якісь власні підходи, методи, які приносять результати.
– А хто ви поза роботою? Чим живете, чим цікавитесь, чого боїтеся?
Я насамперед мама і дружина. А ще дуже люблю подорожувати. Зараз, із появою на світ донечки, це не можливо, але зазвичай мене надихають на життя поїздки, мандрівки, байдуже, навіть на близьку відстань. Іноді, в неділю, ми з чоловіком сідаємо в машину і потім міркуємо куди поїхати. Таке перезавантаження допомагає по-іншому дивитись на речі, сприймати проблеми, переживати невдачі, планувати кроки. А зараз наша крихітка дає нам стільки енергії та позитивних емоцій, що це мене надихає на життя і роботу. А щодо страхів… Боюсь повзучих, як і багато жінок, мабуть.
– А серед людей змії трапляються у вашому оточенні. Теж боїтеся?
А от із людьми, серед яких теж є змії, я як голова Сихівської адміністрації легко даю собі раду.
