Христина та Олександр, пара з передмістя Львова, виховують свого 20-річного біологічного сина. Але нещодавно сім’я взяла до себе ще й 13-річного Маркіяна, ставши для нього прийомними батьками. Про те, як справляються прийомні родини зі своїми страхами, новими викликами та як їм допомагають фахівці Центру соціальних послуг “Джерело”, читайте далі.
Христина, якій скоро виповниться 40, і її 44-річний чоловік Олександр ретельно обмірковували створення прийомної сім’ї. Жінка дізналася про дітей-сиріт, позбавлених батьківських прав чи тих, хто перебуває в інституційних закладах, через знайому-волонтерку та згадала розповідь письменниці Нелі Романовської про життя в сиротинці. Подружжя особливо вражене історією дівчини, що втратила сім’ю під час війни, і це спонукало їх до створення власної прийомної сім’ї.
Вони консультувалися зі священниками, юристами, психологами та фахівцями Центру “Джерело”. Врешті, вони взяли до сім’ї Маркіяна з благодійного фонду “Рідні”.
За словами Олександра, увесь процес – від навчання до взяття дитини у сім’ю пройшов легко і швидко. Найбільшим здивуванням для чоловіка стало те, що на Львівщині є вкрай мало сімей, що готові стати прийомними. Як виявилося, таких лише 17.
“Щодо прийомних сімей, самих дітей-сиріт чи позбавлених батьківського піклування, є багато стереотипів. Здебільшого це пострадянські міфи, які часом страшать. Наприклад, це стосується генів, хвороб тощо. У фонді “Рідні” та центрі “Джерело” навпаки все чітко роз’яснювали, допомагали розвінчувати міфи, сприяли швидкому завершенню всіх процедур.”
розповідає свою історію створення прийомної сім’ї Христина
Тренінг для прийомних батьків тривав один тиждень із щоденними інтенсивними заняттями, включаючи взаємодію з психологами та юристами. Батькам пояснили, що сумніви і страх – це нормально, і їх потрібно правильно подолати.
Історія кожної дитини, що опиняється в інституційному закладі, не проста. Батько Маркіяна помер, коли хлопцю було три роки, а мати, яка страждала від алкозалежності, померла нещодавно. Через її поведінку, дід Маркіяна з батькової сторони забрав його і позбавив матері батьківських прав. Після жорстокого поводження зі сторони діда, Маркіян втік і потрапив до фонду “Рідні”.
Христина та Олександр проходили навчання в цей час і відчули готовність ділитися своєю любов’ю. Їх перша зустріч з Маркіяном відбулася в день його народження, де вони влаштували святкування з подарунками і кафе. Хлопець був готовий одразу переїхати до нової сім’ї, сподіваючись на зміну своєї складної долі.
“Коли Маркіян прийшов у нову сім’ю, ми розуміли, що дитина багато що пережила, тому ніяких рамок не встановлювали, як і не просили нас якось називати – мама, тато, на ви чи на ти. Перший крок у цьому дитина повинна була зробити сама. Уже на четвертий день перебування у нас він це зробив. Спочатку мамою і татом називав не прямо, а, наприклад говорив дружині про мене: “я сказав татові”, а до мене міг казати: “я говорив з мамою”. Далі це почало звучати прямо.”
розповідає Олександр
Певний час ні про намір взяти Маркіяна у сім’ю, ні те, що дитина уже з ними, Олександр і Христина нікому не розповідали. Дехто з родичів і знайомих про це не знають досі. Вони вирішили так зробити заради ментального здоров’я Маркіяна, який турбувався про реакцію оточення, особливо у школі. Для пояснення стороннім людям вони придумали історію про переїзд з іншого району.
“Ми часто зустрічаємося зі стереотипами. Наприклад, нам можуть казати, навіщо брати дитину, де батьки алкозалежні. Ми ж стараємося не зважати на думки сторонніх. Це наш з чоловіком вибір і він свідомий. Вважаємо, що любов здатна подолати й згладити все.”
пояснює Христина
Подружжя розповідає, що з перших днів старалися Маркіяну дати відчуття ласки, спокою і захищеності. Хлопець був здивований багатьма речами, включаючи їжу, і спочатку намагався збирати її у кімнату, але батьки вирішили цю проблему. Тепер для родини ритуал говорити “На добраніч” став гарною традицією.
Від початку прийняття Маркіяна, Олександр і Христина намагалися створити атмосферу тепла, спокою і захищеності. Хлопець був здивований багатьма речами, включаючи їжу, і спочатку намагався збирати її у кімнату, але батьки вирішили цю проблему. Тепер для родини ритуал говорити “На добраніч” став гарною традицією.
Центр соціальних послуг “Джерело” забезпечує комплексну підтримку прийомних сімей та дитячих будинків сімейного типу (ДБСТ), починаючи від створення таких сімей і до завершення їхньої діяльності. Це включає оцінку потреб дитини і сім’ї, планування, консультації та співпрацю з іншими спеціалістами, як-то психологами, лікарями, юристами.
Наталія Таратула, фахівчиня із соціальної роботи в “Джерелі”, підкреслює важливість співпраці з різними спеціалістами для надання всебічної підтримки сім’ям і дітям.
“Найперше батьки потребують розуміння та моральної і психологічної підтримки. Рішення прийняти дитину в сім’ю насправді несе за собою багато викликів. Зокрема, часто батьки турбуються щодо можливих проблем зі здоров’ям дітей, якими будуть етапи адаптації, в батьків можуть з’являтися сумніви щодо прав та обов’язків, питання щодо відповідальності за дитину, а пізніше питання майбутнього місця проживання дитини після виходу з сім’ї.”
каже Наталія Таратула
Соціальний працівник відвідує прийомну сім’ю щотижня протягом першого місяця після прибуття дитини. У наступні три місяці візити відбуваються раз на два тижні, а потім, протягом першого року, вони здійснюються за необхідністю, але не рідше ніж раз на місяць. У випадку кризових ситуацій або важливих подій проводяться позапланові візити. Частота візитів планується індивідуально для кожної сім’ї.
“Точки дотику між дитиною і новими батьками знайти завжди нелегко. Це важка щоденна праця прийомних батьків з дитиною, адже у їхні руки потрапляє маленьке дитяче серденько, яке спрагле любові й тепла, яке зранене зрадою, байдужістю. Це діти з великими душевними та тілесними травмами. Тільки з часом, коли діти відчувають те, що їх прийняли, такими як вони є, коли відчувають щиру любов – тоді й формуються стосунки.”
додає співрозмовниця
Наталія Таратула додає: для того, щоб стати прийомною сім’єю, потрібно спершу прийняти виважене рішення для себе.
“Коли всі думки впорядковано і ви впевнені у твердості свого бажання, за додатковою інформацією, що стосується збору документів та проходження навчання за програмою підготовки кандидатів у прийомні батьки чи батьків-вихователів, звертайтеся до нас – Центру “Джерело” або районної Служби у справах дітей, де отримаєте відповіді на усі запитання.”
зауважила фахівчиня Центру “Джерело”
Наразі під соціальним супроводом Центру “Джерело” перебуває 17 прийомних сімей, в яких виховуються 26 дітей, та 11 дитячих будинків сімейного типу, де виховуються 76 дітей (діти-сироти, діти та особи з-поміж дітей, позбавлених батьківського піклування).
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: “Джерело” – це місце, де точно не буде плачу, розчарування, жалю,” – Зореслава Люльчак про місце сили Центру
