У Львові група архітекторів працює над проєктом реконструкції автовокзалу, що на вулиці Стрийській. Йдеться про знакову будівлю, яка в радянські часи могла стати лауреатом державної премії, а сьогодні має шанс перетворитися на сучасний транспортний хаб із комфортною інфраструктурою, зоною відпочинку та повною інклюзивністю — без втрати архітектурного образу.
Над проєктом реконструкції почали працювати у 2024-му році. До цього були декілька проєктів, але жоден з них не вирішував питання у комплексі. Над нинішнім проєктом працює Микола Столяров, який є автором проєкту автовокзалу, Михайло Кузьмич, Юлія Тиндик, Роман Зубачик та Юрій Столяров.
Команда підійшла до проєкту комплексно та почала розглядати не тільки будівлю, але й територію навколо. Роман Зубачик розробляє нову, покращену схему руху автобусів, місць паркування, посадки та висадки пасажирів, відстою автобусів.
Архітектори працюють над кількома варіантами. Свого часу будівля автовокзалу була вдалою і знаковою, однак, за словами Юрія Столярова, тоді не було приватного бізнесу, ніхто не оцінював ефективність роботи, адже існувало єдине управління транспорту та перевезення, яке його експлуатувало і фінансувало.
За його словами, об’єкти, на кшталт вокзалів, повинні мати складову комерційної діяльності. У них велика складова доходу – із продажу квитків, отримання прибутку від автобусів, що заїжджають, адже перевізники сплачують за користування вокзалом. Але також значна частина доходу надходить із магазинів, готелів, зон відпочинку, закладів громадського харчування тощо.
“В Європі вже всі модифікували свої вокзали, а ми тільки в цьому процесі. Намагаємося без втрати архітектурного образу зробити цю будівлю більш ефективною”.
За словами архітектора Михайла Кузьмича, проєкт передбачає зовнішні та внутрішні роботи. Щодо зовнішніх робіт, то це зміна руху автобусів, зупинок, правильна конфігурація та інклюзивність. Команда займається тим, щоб пристосувати вокзал під теперішні реалії.
“Наша мета – зробити внутрішню залу очікування великою та просторою, щоб помістити туди максимальну кількість людей. Якщо подивитися тепер, люди стоять під накриттями. В середині ця зона очікування надто мала, близько 50 квадратів, що в принципі не може обслужити цю зону. А зона очікування на верхніх поверхах не є інклюзивною. Тому працюємо над тим, щоб максимально забезпечити інклюзивність”
розповідає Михайло Кузьмич.
Архітектори хочуть розділити приміщення за їхнім призначенням, щоби відвідувачі, пасажири потрапляли одразу в приміщення, яке їм потрібне. Від каси коротким шляхом в залу очікування, а з зали очікування, щоб була можливість бачити автобуси через скло, яке замінить теперішні стіни.
“Ми стараємося побудувати “внутрішню начинку” цієї будівлі, щоби вона могла працювати на себе і приносила дивіденди власникам. Хочеться, аби будівля не була збитковою, а жила своїм життям”.
Кав’ярні та точки громадського харчування планують розмістити на першому поверсі. Для цього необхідно облаштувати комфортні сходи, швидкісні ліфти (щонайменше два). Розглядався також варіант ескалаторів, однак вони потребують дуже великих інвестицій.
Один із важливих функціональних акцентів — облаштування навісів над перонами, адже наразі частина автобусів перебуває під відкритим небом. Ідея — додати нейтральні архітектурні елементи, які не змінюватимуть загальний вигляд будівлі, а покращать зручність для пасажирів.
До того ж, вокзал більше не буде місцем тривалого очікування. Стратегія полягає в тому, щоби пасажири перебували тут не більше двох годин між пересадками. У цьому контексті навіть кав’ярні розглядаються як простір для очікування.
На просторих терасах вокзалу планують облаштувати дитячий спортивний майданчик. Це стане зоною активного відпочинку для пасажирів, які провели багато годин у дорозі. Майданчик дасть змогу дітям розім’ятись, виплеснути енергію, а дорослим — відновити тонус, розтягнутися після тривалої подорожі.
Загалом, простору на терасах достатньо, щоби гармонійно поєднати зони для кав’ярень і спортивні зони. Таким чином, пасажири зможуть одночасно насолодитися кавою, спостерігаючи за рухом автобусів крізь прозоре накриття і отримати змогу активно відпочити.
Важливою частиною змін має стати поєднання території вокзалу з прилеглим парком. За планом, головний вхід з’єднають з парком через алею, без перетину з транспортною частиною. Це дасть змогу пасажирам комфортно дістатися до зеленої зони: наприклад, здати багаж у камеру зберігання й провести час у спокійному середовищі перед поїздкою.
Також, за словами архітекторів, між автобусами не повинно бути руху пішоходів та машин, адже це становить небезпеку. Для машин розглядають окремий паркінг, аби люди, йдучи від автівки до автобусу, не спричиняли дорожню небезпеку.
“Люди мають комфортно заходити широким тротуаром. “Будку” на в’їзді демонтують — її замінять автоматичні шлагбауми з відеонаглядом. Увесь рух транспорту буде з іншого боку — зі сторони вулиці Стрийської: гостьовий паркінг, заїзд і виїзд таксі. Це важливо для безпеки, адже хаос породжує небезпеку”
зазначають розробники проєкту.
Найголовніша частина проєкту – інклюзивність. Команда планує облаштувати все на одному рівні без підйомників, а там, де це неможливо, зробити непомітний та зручний кут нахилу, щоб автовокзал був максимально доступним і без сходів, як всередині, так і зовні.
“Ті хлопці, які мають протези, приїжджатимуть до Львова, адже тут є реабілітаційні центри. Тому все має бути максимально інклюзивним”
наголошують архітектори.
Автовокзал на Стрийській також зображений на обкладинці міжнародного фотоальбому про модернізм. На питання, чи може сихівський автовокзал повернути собі славу візитівки Львова, Юрій Столяров відповідає:
“Я абсолютно переконаний, що так. Але все залежить від реалізації проєкту. Адже можна знову на десятиліття зупинитися. Дуже важливо піти у правильному напрямку і провести реконструкцію у комплексі”.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У Львові планують реконструкцію автовокзалу на Стрийській: що відомо про проєкт