Олександра Ратушинська — двірничка у Житловик-С, яка вже понад 20 років приносить порядок у дворі. Кожного дня вона дбає про чистоту, а найбільше радіє, коли бачить свою працю в результаті. У розмові з Сихів.Медіа Олександра розповіла про те, чому її робота така важлива для неї, і як завдяки спілкуванню з мешканцями двір став для неї майже рідним.
Як ви почали працювати двірничкою і скільки років працюєте?
Я почала працювати двірничкою в 2002 році, отже, в травні вже буде 24 роки, як я займаюся цією роботою. Все почалося дуже спонтанно. Наш будинок колись був гуртожитком і знаходився на балансі Радгоспу “Квіти Львова”. Пізніше фірма зазнала банкрутства, і нас забрало колишнє ЛКП «Бондарівка» на Гашека. Тоді директором був Богдан Іванович Коробай. Він підходить до мене і каже: “Я беру будинок разом з вами. Я тоді відповіла: “Я не хочу, не буду прибирати.” Але він наполягав, що варто подивитися, спробувати. Я погодилася, але тільки на місяць. І так, місяць перетворився на 24 роки.
Що вам подобається у роботі?
Спочатку було незвично, бо я не працювала в цій сфері. Моя освіта — технікум, я працювала в радіотехнічному інституті, в білому халаті. Тут все змінилося. Хоча в інституті я також спілкувалася з людьми, але робота двірника дала мені більше можливості для комунікації. Мабуть, я за натурою така людина, що люблю спілкуватися з людьми.
Я працюю в двох будинках і знайома з багатьма людьми. Особливо з тими, хто вже давно живе тут. Важливо, що я можу допомогти людям, коли вони мають поганий настрій — я завжди намагаюся поговорити, перевести тему на щось інше й змінити їхній настрій. Вони кажуть, що коли бачать мене, у них настрій одразу піднімається. Це дуже приємно!
Чесно кажучи, я так втягнулася в цю роботу, що полюбила її. Кажу своїм керівникам, що працюватиму до пенсії, хоча насправді вже вийшла на пенсію. Але все одно не хочу сидіти вдома, бо коли виходиш на пенсію, хочеться ще працювати і заробляти хоч якусь копійку, поки є здоров’я. Особливо коли пройшла зима — навесні стає легше.
Кожен період у роботі має свої труднощі, але, як я кажу, робота є роботою. І вона повинна виконуватися, незалежно від того, чи важко, чи легко в той чи інший день.
Як виглядає ваш типовий робочий день?
Знаєте, я, як той соловейко, довго не сплю. Можу встати і в третій годині ночі. Мій основний орієнтир — це вуличне світло. У нас воно вимикається о п’ятій годині, і тоді я починаю свою роботу. Спочатку я йду в під’їзд і прибираю там. Потім виходжу на вулицю.
Я працюю дуже швидко, стараюся все зробити до того, як люди йдуть на роботу, тобто до 9-ї години. Зазвичай вже до того часу все готово, хоча взимку, звісно, буває складніше. Але я завжди стараюся зробити так, щоб робота була виконана і під’їзд був чистим.
Моя мета — щоб людина, виходячи з під’їзду, відчувала, що йде не по сміттю, пляшках чи паперах, а в чистоті. Це важливо для мене, щоб створити гарний настрій відразу з ранку.
З якими викликами стикаєтесь під час роботи?
Якщо говорити про пору року, то зимою тяжко через сніг. Коли приходить весна, після снігу теж є свої нюанси. Літом — дуже жарко. Коли спекотно, це важко, але коли вже покосили траву, то стає трошки легше. Але влітку з’являється більше пороху, що також додає роботи.
Осінь теж не легка — листопад, купа листя, яке треба прибирати. Тож кожен сезон має свої труднощі. Але все залежить від того, як себе налаштуєш. Я кожен день планую свою роботу. Якщо я поставила собі завдання, наприклад, прибрати ось це і ось це до певної години, то я обов’язково це зроблю.
Мені не потрібно, щоб мене хтось контролював. Я знаю свою роботу, знаю, що і як маю зробити, і просто виконую план. Для мене важливо, щоб все було виконано вчасно і якісно.
Яка історія під час Вашої роботи найбільше запам’яталася?
Коли почалася війна у нашому будинку, який знаходиться на вулиці Мілюша, є нова будова, і туди приїхало багато переселенців. Там гуляв один чоловік, він часто мене бачив, коли я прибираю, і одного разу підійшов до мене.
Він розповів, що приїхав із Запоріжжя, сказав, що завжди, коли бачив, як я працюю, розповідав своїй донці: “Ось, дивися, як людина працює, якби у нас в Запоріжжі були такі люди, як ця жінка тут.” Дочка сказала йому, що я не з їнього будинку, але він відповів, що для нього не важливо, хто я, адже коли він виходить на балкон, він бачить, що я працюю.
І от він мені каже: “Якби я міг, я б кожен день вам квіти дарував.” Я дуже здивувалася. Він сказав, що, дивлячись на чистоту і порядок на нашій території, йому на душі стає радісно, і навіть хочеться пройтись цією територією. Це був дуже приємний комплімент.
Що робить двір таким затишним і приємним?
Затишним двір робить не лише двірник, а й культура мешканців. Буває так, що свої вже звикли до порядку, а чужі, приходять повз і кидають папірець чи сміття. Для того, щоб двір був справді затишним, потрібно, щоб і мешканці активно підтримували чистоту.
Звісно, багато залежить і від двірника, але якщо люди не будуть підтримувати чистоту, то на наступний день вже все знову брудно. Людям інколи байдужк, бо вони думають, що двірник все прибере. Хотілося б, щоб всі були більш відповідальні, щоб розуміли важливість чистоти і порядку.
Зараз, звісно, під час війни всім важко, але все одно треба залишатися людьми і пам’ятати про культуру і повагу один до одного.
Як ви любите відпочивати після роботи? Може, є якісь такі ритуали?
Мій відпочинок — це в першу чергу внуки. У мене двоє внуків, обидва школярі, і коли я повертаюся після роботи, то проводжу час з ними і займаюся хатніми справами.
Мій старший внук часто каже: “Бабо, так як ви, в моїй школі не пояснюють”. Тому я інколи допомагаю з домашніми завданнями, пояснюю йому, що не завжди вдається у школі.
А ще ми часто їздимо в село, яке знаходиться за Винниками, там завжди є що робити.
Що вас надихає і дає вам сили кожного дня?
Я просто люблю свою роботу. Прийшла тимчасово, а зараз вже втягнулася і полюбила це. Кожного разу, коли я виходжу з під’їзду і бачу, що все чисто, гарно, пташки співають — мені на душі стає радісно.
Я люблю цю роботу, хоч і не було такого навчання для неї в інститутах чи техніках. Такої професії ніде не вчили. Але життя склалося так, як воно склалося так. У багатьох, як я кажу, є диплом, але що з того? Я починала, думала, що це тимчасово, а залишилася на роки. І зрештою, звикла і полюбила.
Яким ви мрієте побачити свій двір через кілька років?
Якщо війна закінчиться, люди стануть менш тривожними, і, можливо, більше зможуть думати про те, як підтримувати порядок. Зараз кожен переживає за своє, кожен має свої проблеми і турботи. І тому важко знайти спільну мову, коли всі переживають різні біди.
Іноді, коли ми обговорюємо, що треба зробити в дворі, наприклад, писати заяви на ремонт вікон або щось таке, багато хто каже: “Не на часі, не на часі”. Це, звісно, важко, коли люди не можуть об’єднатися і працювати разом на загальне благо.
Мені б хотілося, щоб у майбутньому люди більше звертали увагу на те, що відбувається в їхньому дворі, і більше відповідально ставилися до чистоти і порядку. Але, на жаль, зараз все так, як є. Люди часто просто “поставили все на паузу”.
Що б ви порадили молодим людям, які вагаються піти в цю професію?
Я вважаю, що будь-яка робота, незалежно від того, яка вона, — це просто робота. Багато хто може сказати: “О, двірничка, прибиральниця — це не престижно”, але насправді не треба цього соромитися. Я ж не маю напису на чолі, що я працюю в ЛКП, але я така сама людина, як і всі інші.
Головне — це любити свою роботу. Якщо ти не любиш те, чим займаєшся, то і результату не буде. Не можна працювати тільки через примус, бо тебе хтось змушує. З цього нічого хорошого не вийде.
Тому головне — це любити свою справу і ставитися до людей з повагою.
Яка Ваша мрія?
Ця мрія є в кожної людини. Я хочу, щоб закінчилася війна. Це основне, бо коли війна закінчиться, люди зможуть почувати себе більш вільно, без страху і тривоги.
Звісно, хочеться, щоб Львів процвітав і став ще кращим, але головне — це мир. Всі, від маленької дитини до дорослих, мріють про закінчення війни. Вся надія на Бога.
До слова, у місті стартував конкурс «Найкращий двірник Львова». Переможці конкурсу отримають грошову винагороду та цінні подарунки. Відсьогодні й до 22 березня можна проголосувати за найкращу кандидатуру. Голосування триває за посиланням: https://docs.google.com/forms/d/1t4GRn5WrZGtGT35yxLd7YLMasp09jiIQX0aSe2d9k4M/viewform?edit_requested=true
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У місті стартував конкурс “Найкращий двірник Львова”