Церква Різдва Пресвятої Богородиці стала улюбленим місцем та головним майданчиком для змін у Сихівському районі. Як їй вдалося об’єднати тут тисячі активних людей, читайте у другій частині інтерв’ю для Сихів.Медіа з парохом храму отцем Орестом Фрединою.
- Ви будуєте найбільшу катехитичну школу у місті. Що тут буде?
Коли ми були ще у капличці, в нас не було достатньо місця, були приміщення, де ми зробили перший і другі класи. Там є будиночок, де збиралася наша спільнота “Віра і світло”. Там була перша майстерня. Ми зробили тоді дах і створили Молодіжний центр, щоб займатися з молоддю.
Людина може бути прекрасною, але щоб вона розвивалася – їй треба дати гарну освіту. Щоб вона була щаслива – їй треба очистити, освятити, зробити сильним і великодушним серце. Без Божої науки це не вдається.
Я тепер кажу: хочеш виховати гарно дитину – перечитай Книгу Премудрості Ісуса, Сина Сираха, або Книгу Приповідок, поетичних книжок зі Святого Письма. Вони так надихають, дають прекрасні орієнтири і коли ми вчимо природничі науки, маємо можливість вчитися від Премудрості Божої, тому катехизація є абсолютно необхідною.
Проповідь – це запрошення, щоб ми так жили, як почули у Євангеліє. А катехизація – це спосіб навчання, як маємо навчитися жити, переживати у щоденному житті присутність Бога через дар життя.
Як тільки відкрили інститут катехизації, то перших 15 катехитів були з нашої парафії. Ми готуємо до Першого святого причастя 500 дітей щороку. Загалом охоплюємо катехитичною наукою близько 3000 дітей, молоді та дорослих у рік, і наша життєва необхідність – побудувати цю школу. Хоча маємо під Церквою гарний актовий зал, класи і по повній їх використовуємо, але цього недостатньо.
Ми освятили камінь під будівництво катехитичної школи у 2015 році. Темпи призупинилися через пандемію і війну, але ми крок за кроком рухаємося і, сподіваюся, що наступного року нам вдасться відкрити нашу школу.
Всередині вже багато зроблено, лишаються облицювальні роботи. Звісно, це все трудомісткі і затратні роботи, але ми не опускаємо рук.
- Хто проєктував Катехитичну школу?
Радослав Жук як канадський архітектор українського походження подав ідею – намалював ескізні пропозиції і передав їх у наш “Містопроект”. Вони вже працювали над документацією, а сам проєкт розробляла майстерня Олександра Базюка – “Проект-центр”, вони почали працювати з 2011 року. Ми додали ще спортзал, бо діти у сучасному світі мають мати благородне серце, бути розумними і сильними та здоровими. Тут буде також багато секцій та студій.
Взагалі система навчання, яку ми використовуємо у школах та університетах, світу подарувала Церква. В Європі не існувало університету, який би не був заснований церквою, як-от Єльський, Оксфордський чи наш Львівський університет імені Івана Франка. Церква завжди була в авангарді просвіти. Бо філософи існували, але то було обмежене коло людей, а масово просвіту вдалося поширити через церкву.
Тому ми стараємося так само у тому світлі йти. Коли є гарна атмосфера, де люди один одного шанують, то вчитися легше і працювати добре. Ми – українці – обдаровані Богом великою добродушністю. Тепер бачимо по воїнах, що вона має надзвичайну силу та відвагу. Наша земля породжує багатьох Героїв і ми маємо щастя їх бачити, за них молитися і бути їм завжди вдячними. Бо ця відвага виховується у простій родині біля доброго серця матусі і татуся.
- Як ви гуртуєте сьогодні молодь?
У нас є Марійська та Вівтарні дружини, хор “Теолотокос”, ансамблі “Панночка” і “Джура”, молитовне читання Святого Письма, “Лицарі Колумба”, перед війною ще було айкідо. Наш головний іконописець Святослав Владика зараз захищає Батьківщину. Багато наших парафіян пішли служити у 80-ту, 125-ту, 77-му, 54-ту, 103-тю, 79-ту та інші бригади.
Серед наших спільнот також важливо відзначити “САД Боско”. Упродовж року вони проводять веселі ораторії, а також готуються, як послужити меншим приятелям. Це ми бачимо у часі “Веселих канікул” з Богом. Вони вчаться передавати досвід пізнання Бога – вчать бавитися і прославляти Бога, бути відкритими для Божого світу. Ми охоплюємо 500 активних молодих людей по всіх спільнотах, залучаємо близько сотні аніматорів.
- Скільки у вас священників?
Тепер нас десятеро – на такий час, як зараз, цього достатньо. Упродовж дня ми маємо чотири Божественні літургії. Наші священники ведуть передподружні заняття, займаються з хрещеними батьками, ходять сповідати хворих. На схід регулярно їздять наші “лицарі” зі спільноти. Взагалі Сихів – гарний приклад у допомозі для війська. От днями Ірина Федишин, Віталій Човник і Сергій Канюка відправили 15 автівок нашим військовим на схід.
- Отче, чи відомо приблизно, скільки у вас сьогодні парафіян?
Ми маємо досить простору площу на тисячу квадратних метрів. То якщо рахувати по 3 особи на квадратний метр, а ми маємо сім Божественних літургій в неділю та свята, то скільки виходить… (21 тисяча на свята і неділю – ред.) ?
- Після переходу на новий календар всі свята змістилися. Чи звикли вже ваші парафіяни і як ви гадаєте, ми зможемо перейти без проблем на святкування Різдва за новим календарем?
Скоро, звичайно, не вдасться перелаштуватися. Будуть певні незручності. Я як священник мушу частіше заглядати у календар, але це правильно. Бо Юліанський календар мав велику похибку, а Григоріанський точніший – тепер Різдво будемо святкувати з цілим світом. Мені подобається, що ми, греко-католики, взялися за це і є послідовними. Ми з цього гарно вийдемо і точно буде краще, ніж було.
- А як призвичаїти дітей, що Миколая тепер 6 грудня?
Треба дітям пояснювати, що ми жили за календарем, який мав похибку. Бо коли ти починаєш свій шлях, і відхиляєшся від цілі, то похибка стає більшою – ти йдеш вперед, але віддаляєшся від цілі. Гріх – це і означає: схибив, не попав, промазав. Якщо ми знаємо, шо Григоріанський календар – точніший, то треба це прийняти.
Основна проблема у Радянському Союзі полягала в тому, що Юліанський календар написав Юлій Цезар, а Григоріанський запровадили за реформи папи Григорія, багатьох це обурило. Тому треба звикати.
Але, впевнений, що діти ще швидше перейдуть, ніж ми. Їм просто треба пояснити, що так святкують в цілому світі, крім росії. А Миколай – той самий. Не важлива дата.
- Яка ваша мрія, отче?
Найближча мрія – щоб ми якомога швидше після перемоги отримали мир, щоб ми всім серденьком вміли навернутися до Бога, в якому є безкінечність, а не тільки тепер. Наша любов проявляється вірністю у добрі, правді, взаємному служінні. Нам все це вже подароване. Залишилося – не зіпсутися. Залишилося, як казав Блаженніший Любомир Гузар, просто бути Людиною.
Христина Гоголь
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: “Добре, що ми – не сироти”, – отець Орест Фредина про Сихів, “виноградник” і війну. Частина 1
