Баскетбольна команда СК “Сихів” (3×3) здобула уже чотири перемоги і вперто завойовує першість у регіоні. Днями вона увійшла у четвірку кращих в Українській стрітбольній лізі. В планах – нові турніри та вершини. “Сихів.Медіа” розпитало спортсмена Богдана Ільницького про те, як утворилася команда, чим захоплює баскетбол, як розвивається цей вид спорту та які плани у гравців.
Баскетбол на районі
Богдан розповідає, що познайомився з баскетболом, коли йому було десять. Зацікавився, бо йому порадив друг, який ходив на секцію. Так хлопець почав грати за ДЮСШ, тоді за місцеві команди, а згодом і за першу лігу львівської команди. Саме через бажання залишатися у баскетболі вступив у Львівський державний університет фізичної культури, де зараз завершує магістратуру.
Як утворилася команда
Торік Спортивний клуб «Сихів» запропонував Богданові створити баскетбольну команду 3х3. В основному складі троє гравців.
“Звісно, для мене це була крута ідея. Але у Львові знайти гравців з такого виду баскетболу трохи складно, адже це має бути певний професійний рівень, відповідальність. Довелося шукати, але ми знайшли охочих”,
розповідає Богдан Ільницький.
І хоча кожен із гравців баскетбольної команди СК “Сихів” має свою роботу, об’єднує їх хобі, запал, командна робота, тому вони активно включаються у процес, займаються та тренуються.
У команді грають Богдан Ільницький, Анатолій Доїжач і Максим Гусєв. Анатолій Доїжач з міста Здолбунів Рівненської області. Там грав за місцеву шкільну баскетбольну команду та рівненську ДЮСШ. Коли переїхав до Львова, почав тренуватися і грати за “Львівську політехніку”, після початку повномасштабного вторгнення росії більше часу приділяв саме формату 3х3. Максим Гусєв – сихівчанин. Став зіркою сихівського баскетболу. Грав спершу за школу, а тоді за “Львівську Політехніку”. Максим змалку дружить із цим видом спорту, тепер він з новими силами торує шлях.
“Тренуємося з хлопцями на вуличних майданчиках, тому що є з ким пограти і натренувати якісь взаємодії. Стараємося збиратися щонайменше 3-4 рази на тиждень, а то і кожного дня. Взимку будемо тренуватися у залі”,
ділиться Богдан Ільницький.
Почали із перемоги
“Почали ми досить успішно, тому що свій перший турнір одразу виграли, зайняли перше місце. Торік на «Урбан Фесті», на якому був, власне, баскетбольний турнір 3х3, теж перемогли. Після цього зайняли ще два перші місця, і двічі – друге. Були турніри, де ми не перемагали. Але ми з хлопцями постійно шукаємо можливість розвиватися і покращувати гру”,
ділиться Богдан Ільницький.
У цьому сезоні хочуть зіграти у баскетбольному турнірі 3х3 Red Bull Half Court Україна. Також команда СК “Сихів” пройшла кваліфікацію у Львові і, відповідно, вийшла на національний фінал, який відбудеться на початку серпня у Києві.
“Хочемо добре себе показати. Також плануємо ще зіграти у Вінниці і взяти участь ще в одному турнірі у Києві”,
– зазначив Богдан і додав, що у міжсезоння команда активно займатиметься підготовкою до нових змагань.
“Б’єшся до останньої секунди”
“Мені подобається баскетбол тим, що тут боротьба триває з першої хвилини до останньої. Тобто немає такого, що десь можна розслабитися, немає простою. У баскетболі все дуже емоційно, особливо 3х3. На три секунди відволікся і вже прилетіло 3 очки”,
ділиться спортсмен.
Він пояснює, що в цій грі потрібно постійно контролювати ситуацію, бути напоготові і не втрачати пильності. Для професійної гри, додає, насамперед потрібна фізична і технічна підготовка. А якщо йдеться про аматорський рівень, то тут основне – бажання, а досвід “прийде”.
Діти мають приклад
Два роки тому Богдан сам став тренером, і вже третій рік тренує дітей. Коли він уперше прийшов, на гуртку було п’ятеро дітей, але з часом кількість дітей почала збільшуватися, і тепер їх близько тридцяти.
Коли бачиш мотивацію юних баскетболістів, то гра “закручується” і вже не відпускає. Тепер вони готуються до Чемпіонату України. Богдан розумів, що якщо грати професійно, то потрібно багато тренуватися, це потребує чимало ресурсу, але тренерська діяльність також надихає, зізнається він.
“Я побачив, як діти приходять до мене на гру і вболівають. Не пропускають нагоди. Якщо є трансляція, то дивляться онлайн”,
зізнається.
З дітьми – посилена підготовка перед Чемпіонатом. Навантаження – перший крок до професійного спорту. Сили об’єднують, щоб мати можливість конкурувати з іншими командами. Адже є спортивні академії, при яких діти постійно навчаються і тренуються у комплексі. Однак якщо вдасться зіграти у Чемпіонаті – це вже велике досягнення, і для дітей в плані баскетболу, і для тренера.
“Те, що я у 22 роки їду з дітьми на Чемпіонат України, для мене багато означає. Ми до цього цілеспрямовано йшли. Спершу потрібно було отримати тренерську категорію і зайняти призові місця на обласних змаганнях. Ми взяли “срібло”
зауважує Богдан.
На питання, хто для нього є прикладом у професійному баскетболі, Богдан згадує Джиммі Батлера, який буквально із вулиці дійшов до вершин баскетбольної арени. Тут інколи, як в боксі, бачиш можливість себе реалізувати, працювати і досягати результату.
Наразі, каже, хлопці сподіваються, що повернеться “Суперліга 3х3”, яка відкриє для них нові можливості. Сам мріє потрапити у Збірну Україну 3х3.
Розвиток баскетболу
Баскетбол — це не просто гра, а командний дух, фізична витривалість і неймовірна енергія. І саме на районному рівні, у дворах, школах, спортивних залах і навіть просто на асфальтованих майданчиках, народжуються справжні чемпіони та загартовуються характери.
За словами Богдана Ільницького, класичний баскетбол 5х5 у Львові не настільки розвинений, але він має перспективи до розвитку.
“З часом, я впевнений, це зміниться, бо у спорт прийшли багато нових молодих тренерів. Вони готуватимуть молодих гравців, які, без сумніву, показуватимуть себе на хорошому рівні. До речі, наступного року мій вихованець вже прийматиме участь в турнірі і, можливо, потрапить у склад команди “Львівської політехніки”, де матиме змогу грати у першій лізі. Це вже для мене, як для тренера, дуже хороший результат”,
ділиться Богдан Ільницький.
Якщо говорити про баскетбол 3х3, додає він, то у Львові фактично немає професійних команд, тому є над чим працювати. Розвиваючи баскетбол на районному рівні, можна створити фундамент для майбутніх зірок українського спорту.
Загалом баскетбол – доступний для всіх, головне – закинути м’яч у кільце.
