Катерина Підласа – переселенка з Осокорівки, що на Херсонщині. Весною 2022 року вона з матір’ю були змушені тікати з дому, через вторгнення Росії в Україну. Їхня домівка згоріла внаслідок обстрілів. У Катерини І група інвалідності, ДЦП. Журналістка “Сихів.Медіа” поспілкувалась з переселенкою про те, як вона пристосувалася до життя на Сихові.
- Розкажіть, звідки ви переїхали до Львова та за яких обставин виїжджали.
На заході України я була лише раз і то п’ятнадцять років тому. Для мене тут все в новинку. Я з півдня України, з Херсонщини. Степи, кавуни, жаркий край. Осокорівка була дуже гарним великим селом до війни. Три тисячі мешканців мала. Це берегове село, мало вихід на Каховське водосховище. Для нас це як море було. Зараз вже нема його. Шкодую дуже за своїм краєм.
В кінці квітня минулого року ми виїжджали з Осокорівки. Тоді там була лінія фронту під сильними інтенсивними обстрілами. Ми за годину зібрались та й виїхали, брат нас вивіз. На трасі тоді був російський блок-пост. Молилась, як ми виїжджали. Та й якось з ризиком для життя вдалось нам збоку їх об’їхати, хоча вони бачили нас.
- Згадайте, будь ласка, ваші перші дні, коли ви переїхали до Львова. Чи отримували необхідну гуманітарну допомогу від організацій або людей?
Ми одразу стали на облік, пішли виплати. Гуманітаркою нам допомагали. Була в мене ще потреба в ролаторі, то ж не село, багато треба рухатись. В магазин піти, аптеку чи навіть в ЦНАП – для мене це тяжко. Без палички зовсім не можу. Думали як би то зробити, почали шукати. Зайшли в магазин медтехніки на Іскрі. Там стояв такий візочок схожий на той, який потрібно було. Ми глянули на нього, але ціна трохи “кусалася”. Потім дізнались, що в Львівську богословську семінарію привезли всякі візочки з Канади. Прийшли ми туди, волонтери нам кажуть: “Вибирайте!” Навіть колір можна було вибрати, який подобається. То чудо для мене було. Мені він зручний дуже. Я з ним майже не відчуваю себе обмеженою.
- Розкажіть, як відрізняється ваше побутове життя на Сихові від того, яке було в Осокорівці?
Порівняно з Осокорівкою, мені зручніше зараз. Правда, при відключенні світла тяжко було. Мені складно спуститися з 5 поверху. Довгий час я не виходила на двір, бо це просто неможливо було зробити. І під час тривоги важко було спускатись. Але нічого, як світло є, то в мене нема труднощів спуститись та піти куди потрібно.
Тут зручніше мені: тепло в хаті, туалет, ванна. В нас не так було. Кухня була окремо та туалет на дворі. В нас таких зручностей не було. А ще я більше на когось там надіялась, а зараз тут більше можу. Я навчилась багато чого. Навіть пекти вдається. Я ніколи не думала, що зможу сама спекти, піти в ЦНАП сама паспорт зробити і інші документи. Тут мені зручніше. В селі свої переваги є – повітря свіже. Але в побуті мені в місті краще.
- Де ви купуєте продукти та ліки? Чи облаштовані магазини, аптеки, пошта для комфортного пересування?
Як з будинку виходжу, то не дуже зручно. Асфальт ремонтувати треба. Коли вже вийду на основну алею, до Іскри як йду, то вже досить зручно. В принципі в будь-який магазин можу зайти – в АТБ чи на базар. Спочатку думала, як я буду з ролатором на базарі, бо людей багато. Але нічого, пристосувалась. Може як людина на візку, то їй незручно. Аптеки всі прилаштовані, зручно зайти.
- Чи звертались ви в якісь державні структури при потребі, окрім ЦНАПу? Чи достатньо добре пристосовані для вашого користування?
Пересуватись там зручно, пандуси кругом є. І персонал ввічливий. Львів’яни мають такий менталітет. Всяке було, в чергах стояли та питання вирішували, бо виплати затримували. Але це життя, так є. Чую від моїх друзів, скільки вони вистояли в чергах за виплатами, то в мене не так було.
- Чи стикались ви з тим, що була потреба потрапити в певну будівлю, проте вона не облаштована для комфортного пересування, наприклад: надто стрімкі сходи або відсутність перил?
Наприклад, медтехніка, там де візочки продають. Мені здається важко таким людям піднятись по сходах. Там немає пандуса і сходи стрімкі. Спеціальний магазин, то треба, щоб він був облаштований.
Ну і біля нашого під’їзду перил не було. Ми півроку добивались, щоб їх поставили. Але зробили, і зручно зараз сходити. Пандус є. Ще б трохи скоріше це робили, але зараз такий час.
- Чи бували ви в інших районах Львова? Наскільки зручно вам було користуватись громадським транспортом?
В центрі я була. Зручно мені було добиратись. Трамвай і автобуси не дуже далеко ходять. Зараз маєш гугл-карту – глянув і знаєш, де який транспорт ходить, не заблукаєш.
На старих трамваях дуже погано їздити. Я старим кілька разів їхала, самій дуже важко. Тепер не розглядаю такий варіант. Пропускаю старий трамвай і чекаю новий. Так само з маршрутками. Старими не ризикую їхати. Але нових багато є – №46, 16. Я не дуже часто десь їжджу. Нові трамваї та маршрутки зручні.
- Поговорімо про сихівчан: сусідів, продавців, перехожих. Які вам частіше зустрічаються – привітні та готові допомогти чи похмурі та заклопотані у власних справах?
Людина, яка незадоволена нічим буде зустрічати таких людей, як вона сама. А я зустрічаю привітних людей. Турботливо ставляться до мене, я не зустрічала таких нахабних. А львів’яни більш такі толерантні, чемні.
Вчора йшла додому, а якась жінка йде і каже мені: “Я вам зелень дам”. Дала мені кінзи, салати багато. Просто так. А я кажу: “Давайте я вам заплачу”. Бачу, що жінка йде на базар продавати те. А вона на мене такі очі великі: “Ні, ви що!”.
І “пані” до мене всі звертаються. У Львові я – пані. Закохалась я в той Львів!
- Чи знайшли ви для себе місце для приємної прогулянки на Сихові? Можливо сформувались вже якісь улюблені місця.
Дуже мені подобається сихівський парк. Затишне дуже місце. Пташки співають, як весна або осінь. Гарно там, тихо, подалі від транспорту. Все-таки сільська людина я, і потрібно відпочити від міста. Спочатку, як приїхала сюди, то думала, що тут як мурашник, дуже багато народу. Складно розминутись на дорозі. А селом, коли йдеш, то можеш всю вулицю пройти і не зустріти людину. Тому парк мені дуже подобається, я там відпочиваю, насолоджуюся.
Ну і в центрі люблю походити. Таке старовинне все, історії багато. По бруківці, правда, незручно йти. Але, де ще побачиш бруківку, як не у Львові? В Стрийський парк також їздила на трамваї. Я раніше думала, як я буду орієнтуватись в велику місті, але зараз якось нормально виходить.
- Чи звикли ви вже до життя у спальному районі великого міста? Поділіться загальним враженнями про Сихів.
Я вже звикла. Дуже швидко звикла до Сихова. Якось їду в електричці від подружки з Рівненської області. Чую хтось каже: “А на Санта-Барбарі те і те…” Думаю: “Це ж Сихів. Свої!” Отак от. Тільки зараз зрозуміла наскільки вже звикла.
Ярина Туз
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: “Психологічний стан є вкрай важливим”: як працює сихівський центр психічного здоров’я у поліклініці
