Понад 110 років тому Сихів був зовсім іншим — маленьким поліетнічним селищем з населенням близько 1000 людей, де проживали греко-католики, римо-католики та іудеї. У 1910 році більшість мешканців (80%) становили поляки. Селище займало лише 50-100 гектарів землі, що було вдесятеро менше, ніж сучасна площа району.
На той час Сихів був не лише мальовничим, із п’ятьма озерами та річкою Сихівчанкою, а й промисловим. Тут діяло понад 15 підприємств, зокрема 5 цегельних заводів. Один із власників, Вільчек, у 1900 році збудував електростанцію (нині ТЕЦ-1), а згодом його брат відкрив фабрику гнутих меблів і лісопереробний завод. Вони також провели до селища газ. Завдяки підприємницькій активності Сихів став важливим економічним центром.
Культурне життя селища теж було насиченим. Неподалік дерев’яної церкви Пресвятої Трійці діяло товариство “Рідна школа”, яке допомагало бідним і малоземельним. Поляки та римо-католики мали свої товариства й каплиці.
Особливо цікавою є легенда, що розповідає про відвідини Сихова Іваном Франком і Михайлом Грушевським. Відомо, що вони обідали в одній із найкращих їдалень селища, розташованій на Сихівській Рогатці (нині район Персенківки). Місцеві мешканці навіть пропонували їм побудуватися поблизу електростанції.
Сихівчани святкували день свого селища 6 листопада. Це був час, коли селище поєднувало в собі промислову активність, культурну розмаїтість та природну красу.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Французькі благодійники передали допомогу дитячій лікарні на Сихові
