Сихівський район є галерею пам’яті та надії: фасади шкіл, бібліотек і будинків прикрашають мурали, що вшановують визначних українців — від класиків літератури до сучасних героїв. У кожному зображенні — не лише портрет, а цілий світ символів, цитат і сенсів, що формують ідентичність району. Ми зібрали фоторепортаж, який відкриває історії людей, зображених на сихівських стінах.
Борис Антоненко-Давидович
На стіні бібліотеки “Сихівської”, що розташована на вулиці Бориса Антоненка-Давидовича, 10, зображено українського діяча, на честь якого й названа ця вулиця. Борис Антоненко-Давидович — видатний письменник, дослідник української мови та культури, який став жертвою сталінських репресій.
Попри небезпеку, він не припиняв творити українською мовою, а свої твори зберігав у папці з написом “Як умру, то почитайте”. Його слова: “Ми не обираємо час, у якому живемо, час обирає нас” стали життєвим кредо. Письменник є автором відомої мовознавчої праці “Як ми говоримо”, яка й досі залишається настільною книгою для тих, хто дбає про українську мову.
Кирило Трильовський
На фасаді школи №98, що на вул. Кирила Трильовського, 12, зображений мурал на честь патріота та захисника прав українців. Трильовський був адвокатом, політичним та культурно-освітнім діячем, депутатом віденського парламенту, посолом Галицького сейму, публіцистом, журналістом та видавцем.
Він заснував товариство “Січ” і січовий рух у Галичині. Слова, які написані на стіні поруч з портретом, – уривок з пісні товариства “Січ”:“Тож єднаймось, милі браття, заведім життя нове!”
Василь Стус
Їдучи трамваєм із Сихова, на Кахельному заводі, що на вул. Василя Стуса, 27, можна побачити мурал поета, перекладача, літературознавця, шістдесятника й незламного борця за права людини. Василь Стус — символ спротиву тоталітаризму та приклад духовної величі, який заплатив життям за вірність своїм переконанням. Він був убитий у тюрмі у віці 47 років.
Поряд із портретом українського діяча зображено його слова:
“Поет повинен бути людиною.
Такою, що, повна любові, долає природне почуття зненависті,
звільнюється од неї, як од скверни.”
Андрей Шептицький
На проспекті Червоної Калини, 64, зображений мурал, що присвячений 155-річчю від дня народження митрополита Андрея Шептицького — видатного релігійного, громадського діяча, мецената та графа.
На стіні зображено його у двох образах: у зрілому віці з бородою та в молоді роки в монашому вбранні. На тлі – силует Львова, що символізує тісний зв’язок Шептицького з містом і його культурною спадщиною. Саме у Львові він заснував гімназію, активно підтримував українське приватне шкільництво, культурно-просвітницькі товариства, розвивав підприємництво, культуру та мистецтво.
Андрей Шептицький був не лише духовним лідером, а й активним політичним діячем – депутатом Віденського парламенту та Галицького сейму. Він відіграв важливу роль у розвитку греко-католицької церкви як в Україні, так і за її межами. Його постать вважають однією з найвпливовіших в українській історії XX століття.
Мурал створено в межах проєкту “Генії з мікрорайонів: шість районів, шість муралів, шість особистостей”.
Віктор Чукарін
На фасаді школи №32, що на вул. Ярослава Гашека, 13, зображений мурал, присвячений гімнасту Віктору Чукаріну. Він був учасником Другої світової війни, перебував у німецьких концтаборах, а після війни повернувся до спортивної кар’єри.
Віктор Чукарін народився у 1921 році. Він став семиразовим олімпійським чемпіоном із спортивної гімнастики: чотири золоті медалі здобув на Олімпійських іграх 1952 року, ще три — у 1956 році. Займатися гімнастикою почав самостійно — тренувався у дворі на перекладині.
Мурал виконаний художником Тарасом Довгалюком. Робота тривала три тижні, і вся композиція була створена за допомогою аерозольних балонів. На зображенні Чукарін представлений у спортивному вигляді.
Юрій Руф
Мурал, присвячений Юрію Руфу (справжнє ім’я — Юрій Дадак), розміщено на вулиці Коломийській, 8, поруч із ліцеєм №93, де він навчався. Руф був поетом, публіцистом, громадським діячем та військовим. Загинув у 2022 році під час бойових дій. Його творчість вирізнялася новим підходом до патріотичної поезії — він започаткував літературний проєкт “Дух Нації”, який об’єднував ідеї сили, естетики та віри в перемогу України.
Автор ескізу муралу Андрій Власюк заклав у композицію низку символів, що пов’язані з ідеологією українського націоналізму. Число 10 на муралі позначає “Декалог” — десять заповідей українського націоналіста, число 12 — дванадцять прикмет, а число 44 — сорок чотири правила життя націоналіста. Усі ці засади були сформульовані Степаном Ленкавським, теоретиком ОУН.
У центрі зображення — символ, відомий як “Донцовський звір”, створений Дмитром Донцовим для першого видання книги “Націоналізм”. Він поєднує риси трьох тварин: благородство лева, силу вовка та захисну натуру їжака. Також у муралі використано цитату з преамбули до Декалогу: “Я дух одвічної стихії”.
Тарас Березюк
Мурал на вулиці Трильовського, 29, навпроти школи №1 присвячений її колишньому учню Тарасові Березюку — у війську знаному як “Кацюба” та “Сихівський”. Закінчив історичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка. Працював викладачем історії та соціології, завідувачем економіко-технологічним відділенням у Львівському фаховому коледжі харчової і переробної промисловості Національного університету харчових технологій. Був активістом ультрас львівського футбольного клубу “Карпати”.
Тарас брав участь у Революції Гідності. У 2014-му пішов на війну. У складі артилерійського з’єднання виконував бойові завдання на території АТО, а саме у боях за Лиман, Слов’янськ та Краматорськ, а також на Луганському напрямку. Взяв позивний Сихівський, бо все життя прожив у житловому масиві Львова – Сихів. Загинув боєць у віці 34 років на День Незалежності у 2022 році.
Олег “Крилов” Христенко
На проспекті Червоної Калини, 127А — створено мурал Олегу “Крилову” Христенку. Олег — молодий герой, який у 20 років добровільно став на захист Батьківщини з початком повномасштабного вторгнення. Без військового досвіду, але з безмежною любов’ю до України, він пішов на фронт та воював у лавах 3-ї окремої штурмової бригади (тоді “АЗОВ”). Олег брав участь у боях за Київ, воював на Запорізькому та Донецькому напрямках. У 21 рік він віддав своє життя за свободу нашої держави.
Мурал створили 15 червня 2024 року, він став символом відваги, незламності та вдячності. Стінопис нагадує кожному, що ми маємо берегти пам’ять про тих, хто віддав найдорожче за наше мирне майбутнє.
Веселка й діти
Відомий мурал на вулиці Чукаріна, 22 — яскраве й тепле зображення веселки та щасливий дітей на стіні житлового багатоквартирного будинку. У 2013 його намалювали шестеро художників з різних міст України за сприяння управління молоді, сім’ї та спорту і Сихівської районної адміністрації. Фінансування здійснювалось Міжнародним благодійним фондом Костянтина Кондакова.
“Відродження”
Стіну музичної школи №5 на вул. Хуторівці, 28, прикрашає фреска “Відродження”, створена в рамках проекту Стінart під час фестивалю “Французька весна” у Львові 2014 року. Високе мистецтво, сонце і пастельні спокійні тони можна побачити прийшовши за цією адресою.
Мурал на “Оріяні”
У 2017 році на вул. Чукаріна, 3 на стіні ліцею “Оріяна” створили мурал, в якому поєднались елементи вишивки, силуети дітей, зображення книги і сови як символів мудрості. Його створив молодий львівський художник Тарас Маляр за підтримки Інституту суспільних ініціатив та громадських організацій “Час Справедливості” та “Сихів Медіа” в рамках стратегії “Кольоровий Сихів”.
“Рівність”
Мурал-протест на вулиці Василя Стуса 4, який зображає юну жінку на фоні кольору бузку та напис “Народжена бути собою”. Стінопис створив вуличний художник Андрій Буняк і за його словами мурал розкриває одразу три теми. Стінопис про рівність жінки та чоловіка, про те, що стереотипам щодо жінок немає місця в нашому суспільстві та про те, що просто бути собою та не “перетинати” межі рівності. Малюнок автор створив за чотири дні, з яких лише два митець малював на підстанції.
Анна Баранчук
Фото: Марта Заячківська
