Сихів можна читати не лише за назвами вулиць, а й за кольорами, формами та розташуванням будинків. Саме це показало дослідження Ярини Короткевич, присвячене суперграфіці району. Вона зафіксувала майже сто зразків великої графіки на фасадах, простежила кольоровий поділ різних мікрорайонів і створила пішохідний путівник, щоб мешканці та гості Львова могли побачити знайомий Сихів по-новому.
Зацікавлення сихівською суперграфікою для Ярини Короткевич почалося досить просто — з домашнього вивчення дизайну. Шукаючи, на чому практикуватися, вона почала замальовувати сихівські будинки.
«Я почала малювати сихівські будинки, деякі такі його помітні дуже сихівські деталі, наприклад, форма лоджії, унікальна плиточка. Так само пішла відзняла кольори, щоби відносно них орієнтуватися, і так почала помічати певну структуру, що кольори зосереджені за якоюсь логікою, за певними місцями і в цікавих формах розставлені будинки»,
розповідає Ярина Короткевич.
Щоб зрозуміти, звідки взялися ці кольори, форми та композиції, довелося заглибитися в історію розбудови Сихова та відшукати тих, хто знав цей процес зсередини.
«Це спонукало мене більше читати історію Сихова, зокрема дослідження Наталі Мисак, архітекторки й науковиці. Я також мала певний досвід урбан-студії, тому вже знала, як працювати з такими дослідженнями. Вийшла на контакт із головним архітектором Сихова того часу Петром Крупою. Ми поспілкувалися, записали невелике інтерв’ю, і так крок за кроком я збирала інформацію. А головне — я зробила якісні фотографії майже кожного виду суперграфіки. Це й задало рамку дослідження, яке зрештою поділилося за кольорами, як і сам Сихів»,
розповідає Ярина.
Однією з найцікавіших знахідок стала система, за якою будинки розташовані в різних частинах району. Виявилося, що окремі композиції утворюють радіальні групи, а кольорові рішення повторюються в межах певних мікрорайонів.
«Мені найбільше стало цікаво, що кольори мають певне місце розташування. Наприклад, на вулицях Освицькій та Гориня будинки йдуть по радіусу, а посередині маємо будинок із такою самою зеленою суперграфікою, але оберненою. Так само на інших в’їздах і виїздах у Сихів є певні скруглення, і будинки теж ідуть по радіусу. Це насправді дуже серйозний задум і він має великий сенс»,
додає Ярина Короткевич.
Дослідження показало, що суперграфіка на Сихові — це не окремі випадкові малюнки на будинках. Вони разом формують візуальний образ різних частин району.
«Сихів в принципі є найбільш комплексно спроєктованим районом Львова. Він будувався і планувався дуже скрупульозно, з конкретними місцями, виділеними під те, друге, інше. І кожен мікрорайон є повністю забезпечений інфраструктурою. Це те, що визначає Сихів — дуже гарно і грамотно продуманий функціонал»,
пояснює Ярина.
Водночас суперграфіка не просто розділяє район за кольорами. Вона додає окремим мікрорайонам власного характеру, хоча самі зображення не мають очевидної символіки чи конкретного сюжету.
«Вона більше про декор, про якесь таке маркування простору, бо простір теж не може бути однотипним. Не може бути район на триста тисяч населення і все однакові будинки. І тому тут суперграфіка якраз показує думку архітектора, групи архітекторів того часу, що вони навіть в такій, здавалось би, безликій архітектурі хотіли дати характер»,
розповідає Ярина Короткевич.
Це особливо помітно в різних частинах Сихова. Деякі з них вирізняються стриманішими геометричними композиціями, інші — кольоровими смугами чи повторюваними елементами. Такі відмінності створюють власне візуальне середовище всередині великого житлового масиву.
«Коричневий ареал має дуже такий строгий характер, дуже-дуже грубі лінії і навіть не тільки суперграфіка, але і просто оздоблення вікон, балконів. Зелений район біля лісу, можливо, тому він і зелений, бо він біля лісу і має таку спокійну атмосферу. Я думаю, хоча немає прямих якихось символів зображено, але є відчуття, що кожен із цих районів отримав свою цікавинку»,
говорить дослідниця.
Побачити цю систему не лише на фотографіях, а й безпосередньо під час прогулянки можна завдяки пішохідному путівнику. У ньому зібрали різні зразки суперграфіки та маршрути, які допомагають простежити кольоровий поділ району.
«Я старалася покрити всі графіки, суперграфіки. Кожен унікальний малюнок є в книжечці. Ми якраз обирали так, щоб кожен ареал був точно представлений. Моє завдання було чітко промаркувати, показати цю схему і кольоровий поділ Сихова»,
розповідає Ярина Короткевич.
Путівник задуманий не як звичайний опис архітектури, а як привід пройтися знайомими вулицями та подивитися на них уважніше. Його можна знайти в міських бібліотеках та культурних інституціях, зокрема в Центрі міської історії, Муніципальному мистецькому центрі та Центрі мобільності.
«Не хочеться, щоб якісь такі дослідження лежали умовно в інтернеті якоюсь сторінкою, а щоб вони були доступні людям. Путівник — це така дуже доступна форма в легкій, невимушеній манері. Ви можете собі вибрати маршрут, погуляти. І фактично це такий заклик до дії, до прогулянки, потужніший, ніж просто стаття в інтернеті чи книжка»,
пояснює дослідниця.
Водночас частина суперграфіки поступово зникає. Деякі композиції на фасадах уже перекрили під час утеплення будинків, і ця проблема може стосуватися й інших зразків.
«Вона насправді серйозна, ця загроза, бо навіть вже багато які суперграфіки перекриті утепленням. На жаль, це не регулюється якимось законодавством, бо ці будинки не є пам’ятками. Єдиний метод, щоб їх не псували, — це комунікація. Просто розповідати побільше, щоб люди теж почали бачити, що на їхньому будинку як мінімум є щось унікальне»,
каже Ярина.
Великі панельні будинки, кольорові фасади та суперграфіка разом формують візуальне обличчя району. І для того, щоб його побачити, іноді достатньо змінити звичний маршрут і уважніше подивитися на те, що щодня залишається поруч.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:На Сихові запрацює “Мобільний простір підтримки” для бездомних людей
Фото: Анастасія Павленко, спільний із Яриною Короткевич проєкт “Суперграфіка Сихова”
Пилипчак Ірина
