Андрій Гудима – ресторатор, бренд-шеф ресторану re:bro, поет, художник та блогер. Багатогранна людина зі Львова, яка любила творити. Навесні 2023 року Андрій вступив у ЗСУ та боронив країну у складі 80-ї окремої десантно-штурмової бригади. Загинув 2-го липня 2023 року в боях під Бахмутом.
Андрій, як друг та фахівець
З 2018 року Андрій Гудима став бренд-шефом закладу re:bro, що на вул. Угорська, 14. Ресторан відкрився 2016 року, спочатку його позиціонували, як пивний ресторан здорового харчування. До прикладу приготування ребер за технологією су-від, їжа не дуже обсмажена, не перепалена, а навпаки є досить здоровою. Андрій втілював багато цікавих ідей щодо приготування, які і досі по всій мережі ресторанів.
Андрій Гудима — давній друг власників закладу. Вони мали багато спільного, а також багато пригод. Він був закоханий в кулінарію і як митець ставився до цієї творчості, тому друзі вирішили співпрацювати. Співвласниця ресторану, давня подруга Андрія, розповіла про те, як захоплюється тим, як він бачить у всьому красу та прагне творити.
“Ділити Андрія друга і Андрія фахівця нам було дуже складно, тому що як з другом в нас було багато фантастичних подорожей, пригод. Ми ділилися один з одним дуже особистими речами. І це ставлення Андрія до проблем всіх оточуючих, воно було неймовірне, їхні проблеми одразу ставали його проблемою, і він постійно прагнув допомагати.”
співвласниця ресторану re:bro Ольга
За словами Ольги, Андрій дуже любив дарувати та робити несподівані сюрпризи.
“Це про роботу чи не про роботу? Коли він приходить в офіс зі словами “Я купив шість устриць і ми зараз йдемо їх їсти”. Ми виходимо на проспект Свободи, безпосередньо перед Оперним театром, зима, у сніг занурюється шість устриць і розливається по пластиковим стаканчикам шампанське. Таким чином відбулося раптове свято. Це про роботу? Так, про роботу, бо ми це робили з нашими керівниками. Це про дружбу? Так, це про дружбу. Тому що саме дружні і сімейні відносини, які Андрію вдалося створити серед наших працівників, були дуже прикольні.”
поділилась Ольга
Андрій часто подорожував, він був закоханий в життя, в світ, в гори і місто, всюди знаходив неймовірну красу. Особливе його захоплення – море.
“Андрій казав: “О, щось ми втомились від Середземномор’я. Давайте приготуємо борщ”. Невдовзі на маленькій плиті готується борщ зі всіма інгредієнтами. Борщ виходить справжнім та фантастично смачним. І ось стоїть яхта в порту Туреччини, а люди їдять український борщ.”
пригадує Ольга
Мистецтво, яке творить кухар
“Андрій митець до останньої краплиночки всього, до чого доторкався поглядом або думкою. Всі страви він створював, як художник. Він обов’язково враховував, як воно виглядає, чи поєднюється помаранчевий колір з зеленим в той спосіб, який він собі бачить.”
розповіла співвласниця ресторану re:bro
Перед тим як створювати нові страви, до прикладу, коли зміна сезону, Андрій проводив дуже багато часу на базарах. Милувався овочами, милувався вигинами фруктів, спілкувався з бабусями. Андрій знав все про спеції, які продаються і про спеції, які йому везли друзі з усього світу. Він, як ніхто, вмів їх поєднувати.
“Його часто питали, що він готував би, якби був сам удома. Андрій відповідав, що якщо в тебе є гарні соуси, то ти можеш з’їсти з ними свої шкари. Якщо в тебе є гарні соуси і спеції, то ти можеш разом з цими шкарами з’їсти свій шкіряний ремень.”
поділилася Ольга
Відчуваючи спеції на запахи, аромати і нюанси їх поєднань, Андрій саме про них написав свою книгу «69 спецій для Серця. Це щира, відверто-таємна і особиста розмова з донькою, з молодою жінкою, яка буде дружиною, коханою, матір’ю, яка має розумітися на житті. Андрій передавав через описи спецій, їх використання для різних страв. Міг присвятити главу петрушці або цибульці, міг розказувати просто про смажену картопельку, але робив це настільки художньо, що відірватися від книги стає дуже важко.
Волонтерство та військова служба
Андрій допомагав ЗСУ ще з 2014 року. В нього було багато друзів, які воювали і він завжди їм допомагав, надсилав пакунки та підтримував. З початку повномасштабної війни він активно волонтерив, він діставав необхідні речі і надсилав на фронт, додаючи завжди частинку душі до будь-якої посилки. Додавав листи, смаколики та різнокольорові шкарпетки для того, щоб підтримати тих, хто нас захищає.
“Коли Андрій був мобілізований, він з бажанням поставився до цього. Він сказав, що цього чекав, хотів і це правильно. Він одразу сказав, що буде в штурмовій. Так він опинився у 80-й бригаді. 2 травня 23-го року він ще був у нас на Ребрі, бажав нам всього найкращого, наказував, як гарно себе поводити у його відсутність. В нас залишилося фото, де в цей же день ми всі разом стоїмо біля нашого ресторану.”
розповіла подруга Андрія та співвласниця ресторану re:bro Ольга
Андрій навчався, а потім його відправили під Бахмут. Спільно з побратимами він ходив на завдання, пишався тим, що робить його команда та його підрозділ, особливо тим, що йому це вдається. Але в один з виходів, куди Андрій зголосився добровільно, він загинув.
“Вони виконали завдання, повертались і був обстріл. Коли була звістка, що Андрій загинув, через деякий час ми відчули необхідність його присутності тут, у всіх наших закладах. У нас усюди стоять фото Андрія, всюди лежить його книга, а присутність його продовжує бути ментальною. Коли ми говоримо про нього, мені здається, що так ніхто і не прийняв його загибель. Ми всі сприймаємо це так, що війна йде, Андрій досі воює, а перемога буде за нами.”
додала Ольга
У 2023 році, після загибелі Андрія вийшла друком його книга “69 спецій для Серця”. Книгу видали у Видавництві Старого Лева, а робили її за усіма побажаннями Андрія. Над текстом працювали літературна редакторка Катерина Ісаєнко та ілюстраторка Світлана Фесенко. Сьогодні книгу можна придбати у багатьох книгарнях Львова та за посиланням.
“Яка головна спеція твого життя? Чим і як ти присмачуєш страву свою на щодень? Яка тобі сіль пасує? А який ти перчик? А ягідка? А гриб ти як готуєш? А тісто?! Не вмієш тісто?! То ось же! Ось прочитай, Серце, як тобі бути, як тобі жити, слухати Ластівок, ловити моменти, вибирати спеції, давати лад у кухні, готувати, шанувати, частувати і… смакувати щастя. Смакувати щастя, попри все.”
йдеться в анотації до книги
Анна Баранчук
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: На честь сихівчанина Юрія Руфа назвуть шкільну волейбольну лігу
