Школа в телефоні: один день із дистанційного навчання

Опубліковано:
ITV

Перехід на дистанційне навчання, зумовлений пандемією, став неочікуваним та доволі серйозним випробуванням для всіх учасників освітнього процесу – освітян, вчителів, учнів та їхніх батьків. Після тимчасової розгубленості всім довелось прийняти цей виклик та швидко адаптуватись до нових реалій, але питання розвитку дистанційної освіти набуло неабиякої актуальності. Для деяких – це перспектива майбутнього, а для когось – справжній нонсенс, тому що як школа може бути у вайбері чи зумі?

З якими проблемами зіштовхуються батьки та діти під час таких нововведень та як насправді “навчаються” школярі – продемонструвала журналістка Сихів. Медіа у своєму матеріалі.

Сьогоднішнім героєм розповіді стає четвертокласник Максим, для якого дистанційне навчання – це канікули з домашнім завданням. Щодня уроки у хлопчика проходять на платформі «Зум», або у «Гугл – міт» з 9:00 по 12:00. І сьогоднішній день не став винятком.

Ранок хлопчика розпочався з того, що після сніданку він ввімкнув телефон та зайшов на урок, який розпочався о 9:00. Здавалося б все, як у школі: зошит з ручкою на столі, книжки поскладані поруч і голос вчительки, яка радо вітається з учнями.

Проте, вже через 15 хвилин математики до хлопця заходить кіт,  на якого він відволікається: бере собі на коліна та починає гратися. Так триває близько 10-и хвилин, поки вчителька не попросила Максима прочитати правило, яке він через свою неуважність та незацікавленість – пропустив. Урок тривав приблизно 40 хвилин, після чого діти отримали домашнє завдання та коротку перерву. Під час неї учень розповідає, що втомився і йому нудно сидіти перед телефоном, адже в школі можна було б вийти до дошки, поговорити з вчителькою та з друзями.

Другий урок – українська мова та читання.Тема у четвертокласника “Розрізнення відмінків іменників з однаковим закінченням”. Вже через 10 хвилин уроку хлопець вийшов попити води та пропав… Насправді ж він вирішив перекусити, адже слухати урок – виснажливо. Повернувшись на урок, застав як діти читають вірш про українську мову і тут виникла наступна проблема: зник інтернет і урок «заглючив». На щастя, проблеми тривали недовго, адже після перезавантаження пристрою Wi-fi мережа відновилася.

Попри те, що хлопець знов приєднався на урок, більшу частину він пропустив і перестав розуміти суть. Але для дитячої голови – це не біда. Вчителька знов дає учням завдання, але тепер ще й контрольна робота, яку потрібно буде скинути до певної години. Максим радісно усміхається і зізнається, що йому допоможе мама ввечері, коли прийде додому. На мої слова, що це потрібно писати самому, адже так перевіряються знання, хлопець знов сміється і каже, що якщо йому хтось допоможе, він буде мати хороший бал, що для дитини знову ж таки важливіше, ніж знання.

Останній урок, якому хлопець зрадів більше, ніж купленій татом шоколадці. Я досліджую світ – урок про природу, тварин та рослин, на якому Максим смачно їсть шоколадку та зовсім не чує вчительки. На моє запитання чому він не слухає, хлопчик сказав, що зробив вправи наперед і зараз йому нудно. І так, дійсно…вправи в зошиті зроблені на три теми раніше. Посмакувавши шоколадкою, учень таки вирішив відповісти на питання, яке запитувала вчителька. Одразу ж після похвали Максима до нього телефонує друг і з уроку знов… “вибиває”. Після кількох хвилин телефонної розмови відбувається повернення учня на урок, і от, прощальні слова вчительки та бажання гарного дня.

До побачення, дітки! Чекатиму ваших виконаних контрольних робіт

До побачення!

І вже о 12:00  Максим сідає знову в телефон, але вже не для школи, а для ігор, на які він так довго чекав.

Бігмак

Хоча дистанційне навчання не є заміною , та ніколи не планувалось на довгострокову перспективу. Зараз онлайн-уроки займають велику частину життя у львівських сім’ях, як, наприклад, у сім’ї Максима. Хлопець у 4-му класі, тож поки батьки на роботі, вдома він перебуває сам і часом самостійно приймає рішення, які не можливо проконтролювати дорослим. Але як бути батькам, діти яких навчаються у 1-у класі і змушені вчитися вдома? Відповіді на це питання немає…

У багатьох школах дистанційне навчання проходить за системою: вчитель скинув відеопояснення – дав завдання додому – учень виконав, сфотографував та скинув – вчитель перевірив, відписав, і так знову і знову. Але наскільки якісною є така освіта для школярів, особливо початкової школи?

“Акцент у більшості світових практик робиться на формувальному оцінюванні і зворотному зв’язку. Головне – це допомога учням вчитися. Ми чомусь думаємо, що якщо дитина подивилася відео, то вона одразу все зрозуміла і зможе виконати вправу. Проте деякі діти можуть і сорок разів подивитися, але не зрозуміти, що відбувається. Тому зворотний зв’язок повинен обов’язково бути,” – пояснює вчителька початкової школи, Івасечко Зоряна Богданівна.

Тож у будь-якому випадку важливим для повноцінного навчального процесу є зацікавленість з боку учнів та заохочення з боку вчителів до навчання. Якщо із процесу випадає хоч одна складова – ми жертвуємо знаннями дітей заради власного здоров’я у час епідеміологічної загрози.  

Вікторія Вітер

Сихів Медіа