Школа без ґаджетів, диво-герої та власні традиції: як живе початкова школа “Дивосвіт”

Опубліковано:

Початкова школа “Дивосвіт” на вулиці Кирила Трильовського, 24 — один із закладів освіти Сихівського району, де діти не лише здобувають знання, а й досліджують, творять, спілкуються та беруть участь у спільних шкільних подіях. Журналістка “Сихів Медіа” поспілкувалася з директоркою школи Оксаною Плесак про історію та сьогодення закладу, особливості навчання, шкільні традиції, взаємодію з батьками, виклики часу та плани на майбутнє.

Історія закладу розпочалася 1 вересня 1998 року. Тоді перший дзвоник покликав на навчання 267 дітей. У 2004 році тут запровадили поглиблене вивчення англійської мови з першого класу. Відтоді школа пройшла чимало змін, а сьогодні в ній навчаються 282 учні та працюють 42 педагогічні працівники.

“Для мене 282 учні — це 282 неповторні особистості. Хтось із дітей, коли приходить до класу, вже впевнено виступає перед іншими, а комусь потрібна підтримка, щоб наважитися відповісти навіть на найпростіше запитання. Наше завдання — побачити кожного учня і допомогти йому зробити наступний крок”,

розповідає директорка школи Оксана Плесак.

Раз на тиждень у кожному класі ранкову зустріч розпочинають англійською мовою. Так учні мають нагоду практикувати мову не лише під час уроків. Для її вивчення у школі є три окремі кабінети.

У кожного класу — свій герой

Цього навчального року в “Дивосвіті” почали втілювати концепцію “Герої Диво”. Це підхід до організації шкільного дня, у якому навчання поєднується з творчістю, рухом, дослідженнями та відпочинком. Йдеться про цілісний простір, у якому дитина може розвиватися в різних напрямках.

Особливість концепції — у тому, що кожен клас має власну назву, яка символізує певний етап дитячого розвитку. Першокласники — “Я досліджую світ”, другокласники — “Дослідники”, третьокласники — “Експериментатори”, а випускники початкової школи стають “Лідерами Дивосвіту”.

“У нас не обрані діти-герої — у нас усі герої. Герой — це той, хто комусь допоміг, зробив маленький внесок, підтримав іншого. Нам важливо, щоб кожна дитина відчувала: її вчинки мають значення”,

пояснює Оксана Плесак.

У школі оновили електромережу, провели інтернет, замінили двері до класних приміщень, відремонтували коридори та класи. Також утеплили вікна й перекрили частину даху.

Тут також працює кабінет психолога, медичний кабінет, окремий інклюзивний простір, де займаються діти з особливими освітніми потребами, а також оновлений кабінет інформатики. Для занять із музичного й образотворчого мистецтва використовують окремі навчальні кабінети.

Окрему увагу приділили укриттю. За словами директорки, раніше підвальне приміщення було захаращене, тут відчувалася волога, були старі комунікації. Його довелося фактично облаштовувати заново: виносити непотрібні речі, ремонтувати приміщення, приводити до ладу підлогу, двері та санвузли.

“Місяць перед війною це було захаращене приміщення, де стояли старі меблі. Ми все виносили, хоча тоді ще не знали, що зовсім скоро почнеться повномасштабна війна. Коли вона розпочалася, укриття вже почали облаштовувати. Раніше, щоб пройти підвалом, доводилося стрибати по цеглинах, аби не замочити ноги, бо коридор був у воді. Зараз це комфортне приміщення”,

згадує Оксана Плесак.

Зміни торкнулися й навчальних кабінетів. Наприклад, окремий простір для музичного мистецтва у школі облаштували так, щоб діти могли співати, і знайомитися з музичними інструментами.

“Коли діти приходять на предмет у спеціалізований кабінет, де є інструменти, музична апаратура, різні матеріали, це зовсім інше сприйняття заняття. Вони грають, співають, пробують себе в музиці. І дітям це дуже подобається”,

розповідає вчителька музичного мистецтва Наталія Миколаївна.

У школі також облаштували Академію безпеки. Тут учні вивчають правила пожежної та мінної безпеки, говорять про правильне харчування, а під час занять можуть перевтілюватися у лікарів і поліцейських. Так діти ще краще запам’ятовують правила, і вчаться застосовувати їх у життєвих ситуаціях.

Важливою частиною змін стала й доступність приміщень та облаштування безпечної території. Школа має охорону, а під час повітряних тривог укриттям можуть скористатися не лише учні й працівники, а й інші люди, якщо є вільні місця. Водночас пріоритет надають дітям.

Своє місце у шкільному житті має і бібліотека. Сьогодні це простір, де діти можуть обрати книжку, побути в тиші, взяти участь у бібліотечному уроці або підготуватися до конкурсу.

Бібліотеку перенесли на перший поверх, щоб облаштувати комфортніші умови і для читачів, і для учнів. Попереднє приміщення відремонтували та переобладнали під навчальний клас.

“Я вже десять років працюю в цій школі. Діти в нас дуже активні: щодня беруть книжки, приходять на тихе читання, відвідують бібліотечні уроки. Зараз готуємося до Всеукраїнського конкурсу імені Петра Яцика, де я є організатором”,

розповідає бібліотекарка Надія Богданівна.

В бібліотеці намагаються зробити так, щоб книжка стала частиною щоденного життя дітей.

Одна з особливостей “Дивосвіту” — школа без ґаджетів. Таке рішення ухвалили на педагогічній раді за погодженням із батьками. Телефони діти вимикають на початку навчального дня і вмикають уже після уроків, коли потрібно зв’язатися з рідними або вирушити на гуртки.

“Коли я сюди прийшла директоркою, діти сиділи в коридорах і кожен був у своєму телефоні. Фактично не спілкувалися між собою. Зараз активно читають, придумують собі ігри, більше взаємодіють. Тішить, що батьки підтримали це рішення”,

каже Оксана Плесак.

Водночас телефони не є абсолютним табу: якщо для навчального завдання потрібно знайти інформацію, ґаджети можуть використовувати за потреби. Але основою шкільного дня залишаються живе спілкування, спільна робота та особисті відкриття.

Шкільні традиції, які об’єднують родини

У “Дивосвіті” переконані: шкільне життя не закінчується після останнього уроку. Тут проводять батьківські дні, тематичні свята, творчі зустрічі, ярмарки та спільні доброчинні заходи.

Одна з особливих традицій — читання для першокласників, коли до класу приходять батьки, бабусі й дідусі, щоб прочитати дітям казку. 

Є й фестиваль “Мандруємо світом”, під час якого кожен клас представляє окрему країну, знайомить інших із її культурою та традиціями. А під час фестивалю коляди шкільні родини збираються разом, щоб співати українські колядки.

Серед традицій школи також — День “Дякую” технічному персоналу, Таємний Миколай і Львівська дефіляда.

“Раз на рік проводимо День “Дякую” технічному персоналу — людям, завдяки щоденній праці яких у наших класах чисто, затишно й комфортно. Хочемо, щоб діти помічали цю турботу та вміли щиро дякувати”,

розповідає Оксана Плесак.

Перед святами учні й педагоги стають Таємними Миколаями: готують маленькі сюрпризи, дарують увагу та радість. А Львівська дефіляда додає шкільному життю колориту й любові до рідного міста.

Ще одна традиція — спільна молитва за мир в Україні. Щопонеділка четвертокласники за бажанням збираються в актовій залі на спільну молитву на вервиці.

До спільних справ долучаються і батьки. Зокрема, школа збирала корм для Домівки врятованих тварин, допомагала військовим донатами та передавала ліки для захисників.

Окремою частиною шкільного дня є харчування. У закладі працюють за єдиним меню, водночас намагаються враховувати смаки дітей і досліджувати, які страви їм подобаються найбільше.

“Мій підхід простий: їжа має бути безпечною, поживною та смачною. Хочеться, щоб після їдальні діти поверталися ситими, задоволеними й готовими до нових справ”,

говорить Оксана Плесак.

Не менш важливою для директорки є атмосфера в педагогічному колективі. У школі організовують спільні виїзди, тимбілдинги, зустрічі та методичні майстерні, практикують наставництво й обмін досвідом.

“Для мене важливо, щоб учитель міг відверто сказати: “Мені складно. Мені потрібна допомога”. Підтримка починається з довіри та готовності почути. Я стараюся помічати роботу кожного, дякувати колегам і показувати, що ціную їхню працю”,

розповідає директорка.

Адже робота вчителя початкових класів — це значно більше, ніж проведення уроків. Упродовж одного дня потрібно побачити весь клас і водночас кожну дитину: комусь допомогти зосередитися, комусь пояснити завдання ще раз, а когось просто підтримати після повітряної тривоги.

У “Дивосвіті” планують надалі облаштовувати навчальні простори, також завершити роботи над спортивним майданчиком. Хочеться, щоб діти мали більше можливостей для руху, творчості, читання та досліджень, підсумувала Оксана Плесак.

“Моя освітня мрія — щоб жодна дитина не втратила віри у свої здібності на початку шкільного шляху. Щоб після невдачі поруч завжди був дорослий, який допоможе спробувати знову. І, звичайно, мрію про навчання наших дітей під мирним небом»,

поділилася вона.

Пилипчак Ірина

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Мультиспортивний клуб СК «Сихів»: які напрямки можна обрати

Сихів Медіа