В Україні значно зросла потреба в донорській крові з перших днів повномасштабної агресії росії. Адже тепер її потребують не лише пацієнти з травмами чи важкими хворобами — а й поранені захисники та цивільні, які постраждали внаслідок воєнних дій. До Всесвітнього дня донора, який відзначають 14 червня, своїм досвідом донорства поділився 27-річний Олег Городецький, який має за плечима вже 29 донацій і не планує переставати донатити кров.
У Львові кров можна здати у Львівському обласному центрі служби крові, що на вулиці Пекарська, 65, у Першому ТМО на Миколайчука, 9, а а також на виїзних донаціях автомобілю крові, які проходять на різних локаціях щотижня.
Чому ви вирішили стати донором крові?
Коли я був студентом, часто чув про цю ініціативу, але боявся долучитись, адже думав, що під час процедури можна отримати зараження крові. На той момент я відвідував секцію боксу, і тренер мені розповів, що у нас в залі трапився нещасний інцидент з хлопцем, який відвідував зал і йому необхідне переливання крові. Тож, це був мій перший досвід у донації. Після цього я зрозумів, що це зовсім не страшно, а навпаки корисно для організму.
Як часто Ви здаєте кров? Чи дотримуєтесь Ви певного графіку?
Після моєї першої донації я вирішив зробити приємну звичку та кожних 2-3 місяці здаю кров, у мене навіть нагадування у календарі про це стоїть.
У мене є 19-річний молодший брат і я йому розповів про важливість здавання, і зараз він у своєму університеті долучає також одногрупників до благородної акції.
Чи помітили певні зміни у своєму житті, на здоров’я за час донацій?
У древній медицині людям спускали кров для того, щоб вироблялась нова. Донорство є корисним, бо кров оновлюється і, відповідно, потрапляють нові формені елементи в організм і таким чином покращується обмін речовин, імунітет, шкіра та загалом самопочуття.
До того ж це як невеликий чек-ап організму, адже перед донацією, ти здаєш кров на визначення рівня гемоглобіну та гематокриту, а після цього тебе перевіряють на різні вірусні захворювання такі як: гепатит, ВІЛ. Це самоконтроль організму.
Що Ви відчували, коли вперше здавали кров? Чи були якісь побоювання або страхи?
Насамперед я відчував, що я є корисним та можу допомогти хлопцю з тренувань. І це надихнуло мене робити добро. Ти робиш добро і воно повертається до тебе.
Для того, щоб здати кров, до мене могли просто подзвонити знайомі і попросити для їхніх близьких кров, а також з клініки, і я погоджувався. Після цього залишається приємне відчуття, що ти допоміг людині, адже кров може врятувати чиєсь життя.
Де ви зазвичай здаєте кров?
Зазвичай я здаю кров у Центрі крові, що на Пекарській, адже я проживаю на Сихові і мені найближче туди добиратись. Нещодавно долучився до донації біля церкви Різдва Пресвятої Богородиці на Сихові, адже було цікаво як відбувається донація у такому бусі. Дуже сподобався процес, а особливо те, що вони часто їздять по різним районах Львова і це зручно для мешканців, до того ж так і більше людей долучаються.
Ви вже були донором 29 разів, що надихає вас продовжувати?
Це мінімальний внесок, який я можу зробити для людей, які потребують. Я побачив, що можу бути корисним і це цінно. Особливо зараз такий час, що це необхідно. Адже зараз в Україні дефіцит крові, але і до повномасштабного вторгнення вже був дефіцит, бо проводили багато різноманітних операцій.
Коли приїжджаю у Центр крові, дуже приємно бачити черги людей, які прийшли здати кров, бо, насправді, до повномасштабного такого не було. Особливо приємно і вражає коли бачу як військові здають кров під час відпустки. І в такий момент з’являється думка, що люди там віддають свою кров у жертву, а потім приходять і здають свою кров, адже розуміють, що для їхніх побратимів не всі можуть здати кров.
Зараз такий час, що для людей вже як рутинна донатити кошти, але було б ще цінно, якби люди сформували звичку кожних 2-3 місяці донатити кров. Адже кров зараз рятує життя як і військовим, так і цивільним.
Підцерковна Діана
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: “Ми не знали як вони, не знали що з ними”: історія пацієнтки онкоцентру, яка дочекалась синів із полону
