Торговий центр «Зубра-центр», відомий серед мешканців Львова як «Санта-Барбара», став однією з найпомітніших архітектурних пам’яток Сихова 1990-х років. Як зазначає дослідниця Анна Барб’єрі у книзі «Сихів: простори, пам’яті, практики», цей об’єкт можна вважати прикладом «невидимого постмодернізму».
“Санта-Барбара”— це народна назва, що пов’язана із найпомітнішими архітектурними елементами самої будівлі – арками, які дуже нагадують схематичні зображення заставки популярного в 1990-х роках американського телесеріалу “Санта-Барбара”, пише Анна Барб’єрі.
Будівлю відкрили у 1994 році, саме тоді, коли мільйони українців щодня дивилися популярний американський серіал «Санта-Барбара».
“Для багатьох цей фільм став вікном у світ поза радянським союзом – той, де панує культ споживацтва, є достаток і свобода вибору. Ця мильна опера відкрила для українців узагалі і для сихівчан зокрема шлях для короткої втечі”.
пояснює Анна Барб’єрі.
Як зазначає авторка, «зважаючи на сентименти сихівчан щодо “Санти-Барбари”, стає зрозуміло, чому новий “Зубра-Центр” стали сприймати за втілення у цеглі цього нового способу життя. Призначення будівлі підтримувало нове споживацьке суспільство, а проста позірна схожість із іспанським колоніальним стилем відкритих галерей “створювала антураж для мрій і бажань сихівчан”.
Серед звичних багатоповерхівок “Зубра-Центр” вирізнявся арковими галереями та декоративними деталями, що створювали контраст і наводили асоціації з іспанською архітектурою південної Каліфорнії.
Але арки та галереї «Зубра-Центру» були не просто декоративним елементом. Як зазначає Анна Барб’єрі, «у 1990-ті арки й галереї символізували дещо більше за оздобу. Поряд із запровадженням нової архітектурної форми вони також демонстрували зміни у поглядах і стилі життя».
Попри початковий архітектурний задум, будівля сформувала глибокий зв’язок із духом часу 1990-х, надаючи сихівчанам можливість мріяти та прагнути нового. «Зубра-Центр» став утіленням змін і свободи вибору, перетворившись на місцеву сценографію для особистих мрій.
Про це свідчить і проникнення його неофіційної назви — «Санта-Барбара» — у повсякденне мовлення, на карти та транспортні маршрути. Будівля залишилася постмодерністською спорудою, яка «додала неповторності й самобутності, які вийшли за рамки самого будівельного обʼєкта», і сьогодні її можна вважати пам’яткою Сихова.
Підготувала Марічка Бішко
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Від Херсона до Відня: країни і міста у назвах сихівських вулиць
