На подвір’ї школи №13, що на вулиці Драгана, 7, один із батьків школяра, між якими виник конфлікт, розпочав стрілянину й поранив чоловіка. Ситуацію прокоментувала керівниця Центру гідності дитини УКУ Христина Шабат.
Керівниця зазначила, що в 90-х роках школярі мірялися не сучасними гаджетами чи стильним одягом, щоб здаватися крутими в конфліктних ситуаціях, а казали “я покличу свого брата старшокласника і він тебе набʼє”, а у відповідь чули “ну і що, а я покличу свого тата і він набʼє твого брата”.
Один з таких сценаріїв повторився просто тут, на Сихові, у 2025 році, коли один з батьків після словесної сутички здійснив приблизно чотири постріли. Інший чоловік отримав поранення в ногу та живіт.
“Те що сталось — це все, що треба знати про запит на справедливість та інституційну довіру. Минулого року опитування дітей у львівських школах показало, що лише 36% дітей засвідчили, що ситуації в школі вирішуються справедливо. Інше наше дослідження показало, що у випадку насильства над їх дітьми, 41% батьків готові вчинити самосуд”,
поділилася Христина Шабат.
На її думку, такі цифри є наслідком тотального кумівства, бідності, побутової корупції, продажу посад, непокараного булінгу, фізичних вирішень конфліктів та перемоги сили над справедливістю, які теперішні батьки школярів бачили щодня, дорослішаючи в 90-х.
“Це чудово і правильно, що школа стала модератором конфлікту між дітьми. Так і має бути. Далі буде ще більш боляче, таких ситуацій буде більше, бо останні 30 років і ще 60 до того ми вдавали, що “в нас все добре” і “нічого не сталося”. Але після утвердження довіри за допомогою практик справедливості все нарешті стане на свої місця. Колись в майбутньому. Або ні. Треба починати. Швидко та активно. Зараз”,
пояснила керівниця Центру.
Христина Шабат наголошує, що треба бити на сполох, бо:
1. Зброї на руках ставатиме більше. Якщо відсоток субʼєктивного відчуття справедливості не ростиме, нас можуть чекати страшні часи.
2. Ймовірно рівень самосуду збільшуватиметься, якщо ми не будемо задовольняти потребу в справедливості як дорослі: батьки та дорослі в інституціях.
3. Ми не готові до таких ситуацій.
4. Довіра це стосунок. Стосунок треба будувати в партнерстві, а не з позиції сили.
Керівниця Центру підсумовує, що зараз ми “пожинаємо” наслідки виховань, неспроможності силових структур, корупції, недовіри та всього, чого нас навчило наше дитинство. Втім, ми можемо “сіяти” і саме зараз час.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: На подвір’ї школи №13 сталася стрілянина між батьками учнів: що відомо
