Коли російська агресія після Революції Гідності набирала обертів, а українська армія була ще недостатньо сильною, група волонтерів на чолі з Людмилою Урсул взяли на себе відповідальність підтримувати захисників. Це було у 2014 році. Попри всі виклики ГО ”Волонтерський центр “Покрова” не припиняє діяльності і продовжує закривати запити бійців.
Народження “Покрови”
Початок був скромним і сповненим невідомості. Для Людмили Урсул та її однодумців плетіння маскувальних сіток було чимось абсолютно новим, знайомим лише за кадрами фільмів про Другу світову війну. Зі свіжою ідеєю, але без власного приміщення, вони звернулися до Церкви Різдва Пресвятої Богородиці з проханням дозволити їм працювати на території.
“Коли ми починали, то були першими у Львові, разом з “Hand made по-львівськи”, хто взявся плести маскувальні сітки. Вони – у Храмі Святого Климента, а ми у – Церкві Різдва Пресвятої Богородиці”,
згадує Людмила Урсул, керівниця Волонтерського центру “Покрова”.
“Місяць, два… війна не закінчувалася. Настали холоди, нас пустили всередину церкви. Діяльність почала розширюватися, оскільки потреби зростали. Потрібен був теплий одяг, маскувальні сітки, їжа. Так ми пропрацювали рік, а потім почали готувати сухпайки. Знову ж таки, приміщення для цього не було, ми переобладнали кунг під мобільну кухню. Там же все варили, сушили і пакували. Словом, роботи було багато”
розповідає Людмила Урсул.
Шлях попри труднощі
У 2019 році, після п’яти років функціонування при церкві, центру довелося залишити своє місце. Війна перейшла у заморожений конфлікт, і питання з забезпеченням їжею вже не стояло так гостро.
“Покрова” переїхала до крихітної кімнати без вікон у комунальному приміщенні. Волонтери згадують, що було дуже складно працювати в таких умовах, але вони не покидали своєї справи.
Саме там вони працювали до повномасштабного вторгнення 24 лютого 2022 року. З перших днів “великої” війни керівниця центру звернулася до районної адміністрації з проханням надати їм відповідне приміщення:
“Наша група є у списку всіх сіткарів України, і люди йтимуть до нас, щоб волонтерити. Проблемою й надалі залишалася відсутність нормального приміщення”.
У 2024 році “Покрова” нарешті отримала хороше місце для роботи.
Невпинна підтримка фронту
На питання, з якими бригадами вони працюють, пані Людмила посміхається, що легше перерахувати тих, з ким вони не працюють і перелічує понад десяток бригад Збройних Сил України, серед яких 1-ша окрема танкова Сіверська бригада, 3-тя штурмова бригада, 14-та окрема механізована бригада, 32-га окрема механізована бригада та багато інших. На стіні, де зараз працює волонтерський центр, десятки подяк та грамот.
Руки, що плетуть перемогу
У центрі “Покрова” працюють близько тридцяти жінок, переважно старшого віку – “за 70”. Незважаючи на роки, ці жінки щодня приходять, віддаючи останні сили та власні кошти на допомогу армії.
На запитання про нагальні потреби центру, відповідь проста: критично бракує рук. Робота вимагає уваги та терпіння, а хлопці та дівчата на фронті потребують цієї підтримки. Тому Волонтерський центр ГО “Покрова” закликає всіх небайдужих приділити хоча б день і прийти на допомогу.
Волонтерський центр “Покрова” розташований у підвалі Загальноосвітньої школи №96, що на вулиці Довженка,13. Центр працює з 11:00 до 19:00-20:00 у будні, та з 15:00 до 19:00 у вихідні.
Софія Лазурко
