У час війни Різдво звучить особливо — не як гучне свято, а як тиха присутність Бога поруч із людиною. Журналістка “Сихів.Медіа” поспілкувалася з отцем Храму Різдва Пресвятої Богородиці Тарасом Карвацьким та дізналася більше про значення Різдва та традиції.
Що для вас означає слово “Різдво”?
Це народження. У теперішньому контексті — це народження Ісуса Христа, тобто момент, коли Бог стає людиною, приходить у світ. Сучасний світ встановив таке побажання, як “Щасливого Різдва!”, а нам християнам важливо говорити правильно та уточнювати, що це є Різдво Ісуса Христа. Саме з його народження почалася нова ера і цей Новий рік який наступає — є 2026 роком від народження Ісуса Христа.
Який головний духовний сенс Різдва?
Це те, що Бог став людиною. Ми читаємо в Євангелії від Івана 3:16: “Бо так полюбив Бог світ, що Сина Свого Єдинородного дав, щоб кожен, хто вірує в Нього, не загинув, але мав життя вічне. Бо Бог не послав Свого Сина у світ, щоб судити світ, але щоб спасти світ через Нього”. Ми святкуємо Різдво з вдячності за те, що Бог зробив для нас.
Як, на вашу думку, сьогодні варто готуватися до Різдва — не лише побутово, а й внутрішньо?
На мою думку, сьогодні підготовка до Різдва Христового має бути подвійною: такою, що торкається дому, побуту і такою, що торкається серця, мого внутрішнього світу. Можливість приступити до Сповіді — це звільнити місце в серці для Бога. Наше серце повинне стати яслами, де спочине правдивий і живий Бог. Тому приготування своєї душі, яка повинна стати шопкою, місцем присутності Христа. Порядок у домі також важливий, але найважливіше — не посваритися з близькими через дрібниці.
Які різдвяні традиції ви вважаєте найціннішими й чому?
На мою думку, найцінніші різдвяні традиції — це ті, які передають віру і зміст свята. Коляда — це найкраща традиція, що переходить з покоління в покоління. Колядуючи ми прославляємо новонародженого Ісуса, вчимо дітей говорити про Бога радісно і відкрито, не соромлячись віри. Коляда є живою проповіддю.
Саме це хотіла радянська влада в нас забрати. Тих, хто колядували, завжди переслідували в радянські часи. Сьогодні дуже часто в інший спосіб хочуть запропонувати, щоб ми не колядували, але християни попри всі труднощі повинні розказувати іншим про Христа Ісуса.
Чи є у вашій сімʼї різдвяні традиції, які ви передаєте з покоління в покоління?
Найперше — це духовне приготування до Свята Різдва Христового, яке я перейняв від батьків, дідуся і бабусі.
Для нас це означає приступити до сповіді, намагатися прожити літургійний час, уважно молитися під час богослужіння перед Різдвом. У цих службах церква через тексти Старого Завіту і численні пророцтва нагадує про очікування Месії, який приходить, щоб спасти світ. Це час приготування душі, щоби Христос у Євхаристії міг спочити в серці.
Також важливою традицією є Свята вечеря. Приготування дванадцяти страв — це не просто звичайна вечеря, а особливий момент єдності родини. Ми збираємося разом за одним столом, спільно молимося, колядуємо, просимо Господа, щоб він укріплював і єднав нашу сім’ю. Саме ці традиції допомагають нам пережити Різдво не лише як звичай, а як живу зустріч з Христом.
Часто в соціальних мережах, можна побачити, що деякі люди говорять про те, що будь-які свята не на часі в умовах війни. Скажіть, будь ласка, чому важливо святкувати Різдво та й інші свята в цілому? Чи на часі це в умовах війни?
Дуже важливо, щоб ми зрозуміли, що означає “святкувати”. Якщо ми вкладаємо лише гучні забави, то це не зовсім правдиве святкування. Коли ми говоримо про Різдво Христове, то розуміємо про відносини з Богом, про його прославу і приготування до його приходу.
Свято — це не про гучні забави, а про молитву і прославу Бога. Саме під час війни свята стають особливо потрібними. Різдво не заперечує біль війни, Бог поруч навіть тоді, коли нам дуже важко.
Чи була у вас така різдвяна проповідь, яка запамʼяталася вам найбільше? Чому?
Було багато проповідей, але мені запам’яталося приготування до Різдва Христового, коли тепер в часі Різдвяного посту читав книгу нашого військового Артура Дроня “Гемінгвей нічого не знає”. Він дуже гарно описує про багато свят і як вони їх святкували на передовій, в окопах. Про Різдво він пише так: “Різдво Христове — Бог приходить, бо бачить, як нам важко. Бог існував до Різдва… і існує після нього. Різдво — це не просто поява Господа. Це Його рішення одягнутися в тіло. Щоб ми у своїх клопотах і випробуваннях не могли дорікнути Богові, ніби Він не знає, як нам. Різдво Христове — це прихід Бога на землю, бо Він бачить наші труднощі. Холод… біль… страх… втома… безвихідь… У цьому світі Бог обирає бути поруч. Бог взяв і все це пережив також. Він точно знає, як нам”.
Це для мене найкраща різдвяна проповідь. Також з даної книги мені запала цитата про те, яким є справжнє Різдво Христове. Автор описує спогад свого побратима, який був в полоні і я б цей фрагмент назвав “Різдво в полоні”.
“Знаєш, як у мене день народження пройшов у полоні? Нас годували манною кашею — п’ять ложок на людину. То хлопці кожен від себе віддали мені по ложці. І ще — по шматку хліба. Я заплакав. А на день народження наступного іменинника я дав йому більше, ніж дали мені, бо дуже хотілось зробити людині приємно…”.
Бо справжнє Різдво — це мій стосунок з Богом, який відкривається у спілкуванні з людьми, у моєму відношенні до ближнього, у вмінні поділитися навіть тоді, коли самому бракує. Коли я так живу і творю добро, коли бачу ближнього в іншій людині — там народжується Христос.
Як змінюється ваша робота та служіння у період Різдва?
У період Різдва служіння священника стає інтенсивнішим, але його суть залишається тією самою — не загубити головного: до Чого і до Кого ми готуємося. Це стосується і священника, і мирянина. Найважливішим є молитовне життя і сповідь, бо саме через них готуємо серце до зустрічі з Христом. Без цього будь-які зовнішні приготування втрачають свій зміст. Також потрібно прикрасити храм. Тут ми, священники, особливо вдячні мирянам за розуміння, що церква — це їхній дім, який потребує спільної турботи.
Храм у різдвяний час — це шопка, Вифлеємська стаєнка, місце, де народжується Христос і де він постійно присутній. Тому ми стараємося прикрасити його з любов’ю, щоб гідно і спільно пережити це велике свято.
Також в даному часі, наш парох отець Орест започаткував проєкт “Різдво Христове поруч”. Де 10 днів буквального приготування до Різдва, ми — священники готуємо різдвяне слово про Різдво зі Святого Письма, з літургійних текстів, з Катехизму, з реалій життя України у війні та публікуємо для роздумів.
Розкажіть, будь ласка, детальніше про шопку, яка стоїть у вас перед храмом.
Передають історичні дані, що встановлювати шопку походить від святого Франциска Ассизького, який у 1223 році вперше показав живу сцену народження Ісуса, щоб люди могли пережити подію Різдва Христового. Спочатку це були живі фігури людей і тварин у печері, а потім з’явилися дерев’яні та настільні шопки. Шопка — це символ Вифлеєму, де Бог став людиною, і нагадування нам, що Христос приходить у наше життя.
Тому за прикладом святого Франциска і наш парох отець Орест Фредина започаткував традицію, щоб посеред Сихова був символ Вифлеєму.
Чи є заборони на Різдво?
Я б хотів перефразувати питання, а скажіть мені: “Коли можна сваритися?” Сваритися не варто взагалі. Коли чуємо про старий одяг чи новий, то кожен з них має своє призначення. Старий одяг використовуємо для роботи, домашніх чи польових справ — це ознака ощадливості й розумного господарювання. Маємо бути заощадливими й не марнотратними завжди.
На святкові події: до церкви чи в гості ми одягаємо святковий одяг, щоб гідно і з пошаною відзначати свято. Святкові речі до церкви, в гості, а старі — до польових робіт чи домашнього вжитку.
Найбільша заборона — це робити гріх.
Як у вас проходить святий вечір? Які є традиції?
У нашій родині Святвечір проходить дуже просто. Найголовніше — приготування святкового столу з дванадцятьма стравами. Діти особливо люблять рахувати їх. Найважливішим є коли ми всі сідаємо разом за столом і перед тим молимося дякуючи Богові за дар життя і за можливість святкувати разом, але це не є унікальність Святого вечора, бо молимось перед прийманням їжі й після — кожного дня. На Святу вечерю господар ділить благословенну просфору, як символ Христа і роздає її усім хто є за столом з побажанням і благословляючи кожного. Також традиційно під час святвечора ми колядуємо.
Добрянська Соломія
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Різдвяний концерт: у Центрі Довженка виступить Волинський народний хор
Зазначимо, що повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.
