Впродовж останніх років мікрорайон Львівського автобусного заводу стрімко розвивається. На прилеглих територіях будують житлові будинки, офіси та заклади харчування. Проте відразу за новобудовами можна заглянути в приміщення десятилітньої давнини. В приміщення, доля яких досі не вирішена, а історія бере початок у 1945 році.
Редакція “Сихів.Медіа” поспілкувалась з пані Олею, робітницею машинолічильної станції, яка колись функціонувала в приміщенні колишнього костелу кармелітів босих. На жаль, сьогодні ЛАЗ в жахливому стані, його планують націоналізувати та збудувати на його місці індустріальний парк. Ось кілька свіжих фото з місця, яке колись випускало знамениті ЛАЗи:
Львівський автобусний завод заснували у 1945 році. Це було найбільше підприємство України з випуску тролейбусів та автобусів міського, приміського і туристичного призначення. Свого часу на ньому працювало близько 11 тис. осіб. Своєю історією роботи на заводі з нами поділилась пані Ольга – колишня працівниця ЛАЗу.
Вперше на завод я прийшла у 68-му році, одразу після школи. Працювала на машинолічильній станції, яка окрім ЛАЗу обслуговувала «Львівприлад» та «Львівсільмаш». Робота вимагала постійної уваги та присутності. На табельних машинах обчислювалось все: від зарплат та авансів до виробничих потуг і замовлень. Тисяча оброблених табулятором перфокарт коштувала декілька копійок. Аби заробити 100 руб потрібно було обійти далеко не одну тисячу.
Серед працівників, окрім українців та євреїв, було багато росіян. Потрапити на роботу з табуляцією було важко, конкуренція була дуже висока.
Машинолічильна станція знаходилась у приміщенні колишнього чоловічого монастиря на другому поверсі. Його келії переробили в кабінети, на першому поверсі обладнали заводський клуб і малий цех гідромеханічних передач, в підвальному приміщенні була їдальня, функціонувала бібліотека та лабораторія.
Довідка: монастир та костел ордену кармелітів босих збудували у 1938 році. Зараз це пам’ятка державного значення, якою, на жаль, ніхто не опікується. Детальніше про історію цієї недооціненої пам’ятки можна прочитати тут та за цим посиланням знайдете ще 10 фактів.
Вдруге на Львівський автобусний завод я повернулась в 85-му році. Після декрету працювати у дві зміни на машинолічильній станції було важко, тому пішла у 25-й цех комірницею (всіх цехів загалом було 25). Тут забезпечували робітників комплектуючими. Роботу в цеху згадую з особливою теплотою, адже тут був дуже дружній колектив однодумців.
Яскравим спогадом стало повалення Леніна, що стояв на території заводу. На повалення «ідола біля фонтану» зібралось чимало працівників.
Згодом в заводу почалися труднощі. Робітників скорочували, опалення відмикали. Аби зігрітися між роботою на проходах в цехах розпалювали багаття зі старих коробок. Замість зарплат видавали продукти.
На ЛАЗі люди працювали цілими сім’ями. Мій чоловік був заступником начальника цеху, в якому виготовляли нестандартне обладнання. Батько був контрольним майстром у відділі технічного контролю. Його обов’язком була перевірка якості каркасів автобусів. Улюбленою лінією були туристичні автобуси.
Роботу на заводі я залишила у 1998 році. На ЛАЗі пройшла моя молодість. Те, що завод потрапив у не надто надійні руки, а згодом і збанкрутував особисто болить не одного колишнього працівника підприємства.
А двадцять років тому цілісне підприємство ЛАЗ приватизували. Серед компаній-власників були й ті, що пов’язані з росіянином Ігорем Чуркіним. Наразі уся нерухомість збанкрутілого товариства є арештованою львівською податковою інспекцією, велика частина майна перебуває під заставами. Це є однією із перешкод ще й для відновлення національної пам’ятки на території – монастиря ордену Кармелітів босих.
Минулого року свою частину боргів продав державний “Укрексімбанк”, за понад 170 млн грн їх купила київська компанія, власником якої є львівський бізнесмен Максим Чухен. Проте, це лише мала частина боргу підприємства. Власником найбільшої частки нерухомості є закрите акціонерне товариство “Завод комунального транспорту”, що перебуває у стані ліквідації.
Наразі на території колишнього заводу заборонена подальша забудова житловими будинками. В своїй останній заяві, щодо ЛАЗу, міський голова Андрій Садовий запропонував зробити тут індустріальний парк:
“Якщо корупція в нашій державі мінімізується і ми зможемо перебрати ці споруди, то ми хочемо на базі автобусного заводу вибудувати потужний індустріальний парк. Маючи славу міста, яке вміє виготовляти автобуси, трамваї, тролейбуси, електробуси, чому б там не зробити завод, де виготовлятимуть електромобілі, наприклад?”
Сьогодні ЛАЗ має вигляд “завмерлого гіганта”, на якому залишилась не одна модель автобуса, що вже ніколи не виїде за межі заводу.
Юлія Хараба
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Неподалік Попасної загинув сихівчанин Любомир Гудзеляк.
