Сьогодні, 6 березня, виконком Львівської міської ради затвердив встановлення шести меморіальних таблиць захисникам України у Сихівському районі на фасаді школи № 90, що на вул. Бориса Антоненка-Давидовича, 2. Таблиці встановлять Героям України Івану Вовчанському, Олегу Гриціву, Андрію Кобіву, Василю Кобрину, Мар’яну Коломійцю, Тарасу Фаці.
Як розповів головний архітектор міста Антон Коломєйцев, таблиці встановлять відповідно до затвердженого у Львові універсального взірця меморіальної таблиці для вшанування пам’яті захисників, які загинули в російсько-українській війні.
Іван Вовчанський
Уродженець міста Червоноград Львівської області. Навчався у школі №90, а згодом закінчив факультет культури і мистецтв Львівського національного університету імені Івана Франка. За словами близьких, любив досліджувати релігієзнавство, вивчати філософію та був палким націоналістом.
Іван учасник Антитерористичної операції, під час якої захищав Україну в складі 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила оперативного командування “Захід“ Сухопутних військ Збройних Сил України.
Із початком повномасштабного російського вторгнення боронив державу в лавах 5-го батальйону спеціального призначення «Любарт» 12-ї бригади спеціального призначення «Азов» Східного оперативно-територіального об’єднання. Виконував бойові завдання на Донеччині.
Загинув Герой України 9 серпня 2024 року у віці 33 років. В Івана Вовчанського залишились мати, батько та брат.
Олег Гриців
Уродженець селища Черняхів Житомирської області. Навчався у школі № 90, пізніше здобув три вищі освіти, навчався у Національному університеті «Львівська політехніка» та у Львівському національному університеті природокористування. Закінчив військову кафедру при політехніці, згодом проходив навчання при Національній академії державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького.
Змінив кілька місць праці: працював у Державній аудиторській службі, у Львівській політехніці, також обіймав посаду головного інженера у ТзОВ «ГалІо». Впродовж останнього періоду займався приватним підприємництвом. У вільний час активно займався спортом.
Із початком повномасштабного вторгнення став на захист держави до складу 7-го прикордонного Карпатського загону ДПСУ. Проходив службу на Львівщині, Київщині, Харківщині та Донеччині.
Загинув 13 грудня 2024 року у віці 48 років. В Олега Гриціва залишилися батьки, брат та похресники.
Андрій Кобів «Тотті»
Львів’янин, навчався у школі №90. З дитинства був щирим, відкритим і доброзичливим, умів любити людей і жити з відкритим серцем. У 2020 році закінчив Національний університет «Львівська політехніка», здобувши освіту за спеціальністю «Менеджмент».
У мирному житті працював у сфері продажів, відповідально ставився до своїх обов’язків і поважав людей. Умів підтримати, розрадити та прийти на допомогу кожному, хто її потребував. Серед друзів завжди був душею компанії. Дуже любив футбол, тварин, особливо котів, часто підгодовував безпритульних тварин.
У 2025 році Андрій добровільно став на захист Батьківщини. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Південно-Слобожанському та Донецькому напрямках у складі полку безпілотних систем Третього армійського корпусу Сухопутних військ Збройних Сил України.
Загинув 8 грудня 2025 року у віці 27 років. У нього залишилися дружина, батьки, сестра, бабуся та дідусь.
Василь Кобрин
Львів’янин, навчався у школі № 90. Здобув фах автомеханіка в Автомобільно-дорожньому фаховому коледжі Національного університету «Львівська політехніка», а згодом – економіста у Національному лісотехнічному університеті України. Також закінчив музичну школу по класу труби.
Працював у різних сферах діяльності, зокрема, автомеханіком. Разом із товаришем відкрив власний заклад «PARADISE FOOD», де втілив свою любов до смачної їжі та спілкування з людьми.
Зі слів рідних, Василь був людиною великого серця – справжнім чоловіком, сином, батьком і другом. Завжди був поруч, коли комусь потрібна була допомога. Не прагнув слави, проте своїми вчинками здобував її щодня – тихо, гідно, по-людськи. Відзначався відвагою, щирістю та багатогранним талантом. Цікавився автомобілями, любив грати у футбол, готувати і проводити час зі своєю донечкою та близькими.
У 2024 році став на захист Батьківщини від вторгнення російських окупантів. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Донецькому напрямку у складі 68‑ї окремої єгерської бригади імені Олекси Довбуша Сухопутних військ Збройних Сил України.
Нагороджений відзнакою Головнокомандувача Збройних Сил України «Золотий хрест», відзнакою Міністерства оборони України «За поранення» та медаллю «Ветеран війни».
Загинув 16 жовтня 2025 року у віці 27 років. У Василя Кобрина залишилися дружина, донька, батьки, сестри та друзі.
Мар’ян Коломієць
Львів’янин. Навчався у школі №90 та у Санаторній школі №1. Здобув освіту у Державному професійно-технічному навчальному закладі «Львівське вище професійне училище комп’ютерних технологій та будівництва».
Після завершення навчання впродовж певного періоду працював у Королівстві Іспанія. Згодом проживав у Сполучених Штатах Америки, там працював на деревообробній фабриці. Обожнював подорожувати.
Із початком повномасштабного вторгнення повернувся в Україну. Добровольцем вступив до лав 80-ї окремої десантно-штурмової Галицької бригади Десантно-штурмових військ Збройних Сил України.
Загинув 14 вересня 2024 року, йому було 20 років. У Мар’яна залишилися бабуся та батьки.
Тарас Фака
Львів’янин. Навчався у школі № 90. Отримав професію майстра-налагоджувальника з технічного обслуговування машинно-тракторного парку у Міжрегіональному вищому професійному училищі автомобільного транспорту та будівництва, а згодом – в Національному транспортному університеті за спеціальністю «Транспортні технології».
Працював водієм на приватних підприємствах. Зі слів рідних, Тарас був чудовим сім’янином, відповідальним і послідовним у всьому, що робив. Завжди доводив розпочате до кінця, мав чутливу та уважну натуру. Його захопленням був футбол.
У 2023 році він став на захист Батьківщини, борючись з російськими окупантами. Захищав територіальну цілісність та суверенітет України на Північно-Слобожанському, Південно-Слобожанському, Запорізькому та Донецькому напрямках, служачи у складі 117‑ї окремої важкої механізованої бригади та 104‑ї окремої бригади територіальної оборони.
Загинув 11 листопада 2025 року у віці 38 років. У Тараса Факи залишилися дружина, син, батьки і брат.
Нагадаємо, у Сихівському районі на будинках та навчальних закладах вже встановили 109 меморіальних табличок на честь загиблих Захисників і Захисниць України, які жили та навчалися у цьому районі.
Кожна з них — це не лише знак пам’яті, а й нагадування про високу ціну нашої свободи. Серед увічнених Героїв є ті, на чию честь створено мурали, названо вулицю та сквери, аби їхні імена назавжди залишалися у просторі міста та в серцях громади.
Журналістка “Сихів.Медіа” зібрала перелік місць, куди можна прийти і віддати шану загиблим Героям у Сихівському районі. Детальніше читайте за посиланням: https://sykhiv.media/misczya-pamyati-geroyiv-u-syhivskomu-rajoni-de-podyakuvaty-zahysnykam/
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Місця пам’яті Героїв у Сихівському районі: де подякувати захисникам
