Водій автобуса №46 Василь Кайдрович уже 16 років працює на маршрутах міста. Він розповів “Сихів.Медіа” про свій перший рейс, щоденні труднощі на дорогах та незвичайні історії з пасажирами. Детальніше читайте далі.
Як ви вирішили стати водієм автобуса?
Мій тато фактично все життя є водієм. Він мене навчив кермувати автомобілем. Мій двоюрідний брат мав свої автобуси. Взяв мене до себе і я так навчився. Спочатку працював на маршруті №71. Це був автобус “Богдан”. Пізніше я пішов працювати в АТП-1. З 2015 року я кермую на маршруті №46.
Ви пам’ятаєте свій перший рейс?
Загалом я працюю в АТП-1 з 1 жовтня 2010 року. Тоді я їздив на маршруті №3. Він сполучав Рясне-2 і “Магнус”. Було чотири автобуси. Перший виїхав з Андрієм Івановичем Садовим. Я хотів, щоб він зі мною їхав, але, на жаль, не вийшло. Так я й виїхав на свій перший рейс.
Як зазвичай проходить ваш робочий день?
Мій робочий день починається з кави. Потім я сідаю у своє авто і їду в АТП-1. Приходжу до автобуса й перевіряю колеса та масло. Далі я йду до диспетчера. Беру шляховий лист, проходжу лікаря. Мені міряють тиск, дихаю в драгер, якщо є якісь підозри. У цілому кожен день проходить по-різному. Сьогодні я виїхав на маршрут о 6:15 зі Сихова. Я вже звик працювати у такому режимі. Люблю швидше лягати спати. Зранку вже навіть без будильника прокидаюся.
Що для вас найскладніше у вашій роботі?
Складно через затори, є автівки, які не пропускають автобус. Тепер стало складніше через ями на дорогах. Важко їхати, бо треба в ями не потрапляти, щоб люди не покалічилися.
Чи був у вас пасажир, який запам’ятався вам найбільше?
Таких пасажирів було дуже багато. Я сам живу на Сихові, то часто знайомі їздять. Бувало й таке, що знайомився з людьми під час рейсу. Є ті, з ким я й досі дружу.
Як ви реагуєте на конфлікти в салоні?
Залежно від ситуації. Бувають випадки, коли пасажири сперечаються за місце в автобусі. У такі конфлікти я не втручаюся. Вони це вирішують самі. Втім, були й випадки ще до того, як впровадили електронний квиток, коли на маршруті крали решту. Не передавали іншим пасажирам гроші. Доводилося викликати поліцію. Такі випадки є на кожному маршруті.
Яка частина маршруту для вас є найскладніша?
Вулиця Зелена. Це частина дороги від ДБК і до площі Петрушевича. Там постійно затори. Раніше ще були корки на перехресті вулиці Зубрівської та Зеленої. Втім, коли там поставили світлофор, то стало краще.
Чи часто пасажири забувають свої речі в салоні автобуса?
Був випадок, коли забули ноутбук. Я тоді якраз приїхав на кінцеву зупинку, що на Топольній. Побачив, що лежить ноутбук. Чоловік приїхав на таксі й забрав його. Телефони також забувають. Одного разу дівчинка залишила. Я його розблокував, зателефонував до її батька. Пізніше ще виявилося, що він був знайомий з нашим директором.
Якщо людина щось забула в салоні, то їй потрібно повідомити про це диспетчера. Треба знати на якому маршруті це трапилося і орієнтовну годину.
У більшості випадків пасажири знаходять свої речі. Бувало таке, що й собаку губили. Пізніше дивилися по камерах. Вона на одній з зупинок зайшла в автобус, але от закінчення цієї історії мені невідоме.
За що ви любите свою роботу?
Я доставляю людей. Комусь потрібно на роботу чи в лікарню, а хтось поспішає до школи. Сніг може падати чи дощ, а ти приїжджаєш на зупинку і люди, які змерзли, сідають у теплий автобус і це піднімає настрій.
Чим особливий маршрут №46?
Він з’єднує два спальні райони — Топольну і Сихів. Там є велика лікарня святого Пантелеймона. Людям зручно туди добиратися цим маршрутом. Ми їдемо доволі швидко.
Чи траплялися у вас кумедні ситуації на роботі?
У 2015 році я ще їздив на меншому автобусі. Повіз я гостей на весілля на замовлення. Приїхали ми в Наварію. Я привіз пасажирів у ресторан “Вілла Австрія”, а їм треба було у “Сантіно”. Втім, я цього не знав. Вони вийшли, а там вже грали музиканти марш. Коли під’їхали молодята, запитали: “Що ви тут робите?”. Добре, що подарунки ще не встигли передати (сміється).
Які поради ви можете дати водіям, які хочуть працювати на автобусі?
Насамперед — не боятися. Тут немає нічого страшного. Важливо навчатися, проходити стажування та працювати з відповідальністю. Є молода команда, перспективи розвитку, а незабаром до нас надійдуть нові автобуси. Це чудова можливість долучитися до команди та бути корисним людям щодня.
Нагадаємо, що нещодавно журналістка “Сихів.Медіа” поспілкувалася з водійкою трамвая №8, яка відкривала цей маршрут. Детальніше ознайомитися з історією Оксани Жабич можна за посиланням.
Соломія Добрянська
Зазначимо, що повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Життя в дорозі: історія водійки трамвая з 34-річним стажем
