Фото: Сихів Медіа
Йшов 1979 рік. Хтось важливий сказав: «Треба компактне житло для відданих робітників!» Хтось відповідальний придумав: «Будуємо панельки!» Приблизно так народився новий Сихів та його кам’яні джунглі.
Це район в якому ріс не лише Vova’zi’Lvova з його славнозвісною піснею «Мій район». Це безумовно і «Мій район» та район ще приблизно 220 000 осіб (за різними підрахунками). Це район який обирає правильного Мера, саме тому я купався в гарячій воді з-під крану, ще тоді коли в Центрі тільки прокладали бруківку.
Цей район жив активним життям і коли в Центрі пропадало світло, я друзям по телефону розказував, що було в останньому випуску мультиків по «Cartoon Network».
Це район славних баталій між гопниками та неформалами, у війні яких перемогли молоді мами з щасливими діточками.
Це — не район, це місто в місті.
Ідентичність Сихова.
Феномен спальних районів, не лише надбання України — такі райони є всюди. Різниця лише в тому, коли словосполучення «постіндустріальний розвиток» з’явилось в стратегіях тих чи інших країн, регіонів та окремих міст. Це момент осяяння, коли менеджери міст почали задавати собі питання – що робити з густо та компактно населеним мешканцями в умовах, коли фабрики, заводи та кооперативи почали занепадати, закриватись чи втрачати доцільність. Ну, або не задаватись такими думками й спостерігати, як райони перетворюються в своєрідні гетто. Сихів цей процес спостерігав у першому ряді без поп-корну. Благо, очільники міста Лева почали розуміти весь потенціал цього району і з роками все більше вкладали в забезпечення його інфраструктурних потреб. До цього процесу поступово долучався й бізнес та громадське середовище (здебільшого церковне). Сихівський міст, Церква Пресвятої Богородиці, Шувар, Арсен, трамвай, Джерело, УКУ тощо. Ці краплини надії на розвиток поступово зливались в калюжку, потічок, озерце і вже зараз є певними оазами навколо яких вирує та будується життя сучасного Сихова. А калюж, до речі, на Сихові ще доволі багато – після дощу в ямах на дорогах, які закрадаються в глибинку наших кам’яних джунглів. До цього моменту ми ще теж повернемось в наступних матеріалах 😉
Так от для тих, хто в справах історії Дядьки Сихова тільки розбирається, то перша згадка про славний район датується 1409 роком. Львів’яни вже відтоді мріяли якнайшвидше об’єднатись та приїздити до нас на трамваї.
Для мене цей рік та історія не лише факт чи привід для жартів. Це момент, коли закрадається думка, що можливо Сихів це щось більше та глибше. Можливо не співпадіння, що коли мене питаються «Звідки я?», то я та ще тисячі людей можуть з гордістю сказати – «З Сихова».
Свого часу я мав можливість пожити й побувати в таких країнах і містах, як Польща (Краків, Варшава, Катовіце), Естонія (Таллінн), США (Чикаго), Німеччина (Берлін, Мюнхен). Там я мав нагоду вдосталь не лише «пробути», а й напрацювати певні спостереження і аналізувати розвиток цих міст і власне їх окремих районів. В побутовому плані я міг спокійно проводити активно (й не дуже) час, не перебуваючи в центральній частині міста. Чому ? Тому що синергія всемогутнього тріо «влада-бізнес-громадське середовище» змогло добитись поступального й сталого розвитку не лише центральних частин міста, і таким чином створити сильні осередки суспільного життя з чіткою ідентичністю й навіть брендування.
Це, наприклад, карта громад районів Чикаго.
Скажу Вам більше, деякі громади-райони ще більше діляться й ідентифікують себе. Громада «Edgewater» має, наприклад, мікро-громаду «Andersonville» – дуже автентичний район, де колись проживало багато вихідців з Скандинавських країн. Це, насправді, велика особливість США й причина самоідентифікації районів в цій країні. Однак, з плином часу та глобалізацією, вона все більше розмивається.
А це — музей «Варшавської Праги» – району в столиці Польщі.
Фото: Warsawtour.pl
До речі, коли Музей Сихова робимо?)
Ідентичність – допомагає людям гуртуватись, спілкуватись й вирішувати спільні проблеми разом, не чекаючи на допомогу інших. А там, де вирішенні проблеми – є можливість для розвитку.
Район можливостей.
Все починається, звісно, з кращої інфраструктури, про яку я трішки писав вище. З будівництвом комерційних центрів, таких як колись супермаркет «Арсен», старий «Шувар» і їх поступовим розвитком й перетворенням — збільшується не лише попит на товари всередині Сихова, а й приплив нових покупців зі всього міста та нових мешканців району. Більше людей – більше новобудов. Приплив нових сімей – приплив нових ідей та зміна соціального портрету мешканця. Більше новобудов та комерційних центрів – це трансформація транспортної розв’язки. І тут, я сподіваюсь, що планове продовження маршруту трамваю в район Автовокзалу, нарешті, логічно об’єднає Сихів з рештою міста. Ну і ще – досить активно розбудовується Парк Івана Павла II (про нього теж окремо ще поговоримо). Одним словом — Життя вирує.
Коли надходить цей момент розуміння, коли район не лише для спання та купівлі – з’являється питання – а дозвілля можна якесь на Сихові організовувати?
І тут є нюанс.
Свого часу колишня очільниця Управління культури Львівської міської ради сказала: «Є райони, де взагалі нічого немає — ні одного культурного центру, жодної бібліотеки, театру чи кінотеатру. Це мертві райони в культурному сенсі. Єдина розвага для людей в такому районі – церква». Після цих та інших вже більш важких слів, очільниця отримала статус колишньої.
Якщо конкретно про Сихів, то роль Церкви в забезпеченні дозвілля на Сихові величезна, однак, з іншими різновидами розваг – трохи біда.
Зі школи всі, мабуть, запам’ятали фразу «попит формує пропозицію». Так от, попит вже є давно, а пропозиція щось затягнулась. Підприємці, а якщо бути точним – креативні та прогресивні підприємці, з боязню поглядають в сторону Сихова. Однак, на папері та в бетоні, вже є два великі проекти перебудови та забудови в районі «Арсену». Це точно буде новий розділ в історії сучасного Сихова. Підприємці – інвестуйте в Сихів, а Сихів підтягнеться! 😉
І на останок – про громадське життя.
У районі є кілька організацій, які прямо вказують на свою приналежність та орієнтованість на розвиток Сихова – «Рідний Сихів», «Сихів. Медіа», «Кращий Сихів» та низка інших, які велику лепту своєї роботи реалізовують для мешканців Сихова, наприклад, «Інститут Суспільних Ініціатив».
Що стосується іншої форми (не лише управління майном, а й громадського урядування) – ОСББ, то станом на 1 листопада 2018 року на Сихові в розрізі Львова зареєстровано 252 ОСББ, це найбільший показник по місту, однак у співвідношенні до кількості мешканців – невесело теж. Тож, завтра зранку усміхніться сусідові/сусідці, побажайте гарного дня і, можливо, вже найближчим часом Ви разом будете ефективно управляти будинком/будинками, де мешкаєте й таким чином розвивати Сихів. Інша форма громадського урядування – ОСН, не дуже популярна на Сихові, й не зрозуміла для багатьох людей, однак, деякі зародки бажання їх створити я теж спостерігаю.
Спілкуйтесь між собою, не замикайтесь в своїх квартирах на ключ від світу й творіть добро! І все буде Сихів!
Автор Тарас Репицький
