Медреформа дала збій. Як оббивати сходи сихівської лікарні і не підписати декларацію (репортаж)
Журналістка «Сихів Медіа» спробувала підписати декларацію з лікарем 4-ї міської поліклініки. Про те, що з цього вийшло (а точніше про те, чому нічого не вийшло) й інші нюанси, читайте у матеріалі.
Як все виглядає в теорії
Станом на 24 квітня у Львові вже не перший тиждень йде приписна кампанія – місцеві мешканці почали підписувати декларації з сімейними лікарями, терапевтами й педіатрами. Це передбачено медичною реформою.
У повідомленнях від Міністерства охорони здоров’я зазначено, що процес підписання, свого роду, договору між пацієнтом і лікарем простий і складається з 9 кроків. Утім основні тут:
- обрати медзаклад й лікаря;
- прийти до установи з паспортом, ідентифікаційним кодом і мобільним телефоном (на нього приходить СМС-код для підтвердження реєстрації);
- підписати два примірники декларації.
Інші кроки слугують просто за підказки: на закладі, який долучений до системи e-Health, буде наліпка «Тут можна обрати свого лікаря», у реєстратурі вам підкажуть, де підписати декларацію тощо.
Як все виглядає на практиці
Підписувати декларацію журналістка «Сихів Медіа» відправилася до 4 клінічної міської поліклініки.
***
З собою: паспорт, код і мобільний. Спочатку, як і рекомендує МОЗ, йдемо до реєстратури.
— Доброго дня! Хотілося би підписати декларацію з лікарем у вашому медзакладі. Чи можна ознайомитися зі списком медиків? – питаюся.
Жіночка неспішно виходить зі своєї «кабінки», нашіптуючи під ніс: «Та можна, все можна.. Зараз тільки знайду списки. Де ж вони у нас висіли? А, там…». Після монологу вона підводить мене до стенду, на якому висить перелік лікарів поліклініки із зазначенням їхніх досягнень: освітою, медичними ступенями та ін.
На вигляд всі медпрацівники виглядають пристойно – відрізнити гарного лікаря від не дуже доброго за цими даними навряд чи вийде. Хіба ви підберете заздалегідь когось або ж вам хтось приглянеться зі списку і ви потім будете гуглити його по всіх усюдах.
Знайшовши потрібне прізвище, вертаюся до співробітниці реєстратури.
— Я обрала лікаря, як підписати декларацію?
— Це ще не підписувати. Треба спочатку спитати, чи у лікаря ще є місця. У них же своїх пацієнтів багато записується. Підіймайтеся на 4 поверх і чекайте.
— У черзі? – перепитую я, так і не зрозумівши, про яких “своїх” ідеться, чому я не “своя” і чому мені одразу у реєстратурі не можуть повідомити, чи залишилися ще місця в обраного мною лікаря.
— Так, у черзі.
— У такому випадку, може талон видасте?
— Два дні сайт поліклініки не працює. Немає талону, жива черга.
Не віднайшовши покращень на першому поверсі, прямую на четвертий. Утім перед кабінетом обраної лікарки сидить не один такий же пацієнт, як і я, а з добрий десяток. Дехто на прийом, дехто – на підпис декларації.
Крик дітей, клацання дорослих у телефоні і зітхання у слухавку «Так, ще у черзі, не знаю, коли буду» змішуються з біганиною лікарів з кабінету до кабінету і нервовими коментарями «Зависає система. Тому і довго. Нічого не можемо зробити».
У такій метушні проходить пара годин. За цей час вже встигли пройти і ті люди, які не сиділи у черзі – щасливчики з талончикам, що встигли їх оформити до того, як «ліг» сайт поліклініки.
— А це черга така? До лікаря? Чуєш, Аню, чи встигнемо ми декларації підписати? – на весь коридор вигукує пані років 50 до своєї знайомої в метрі від неї.
— Та як не встигнемо? Маємо! Мені ж ще сина і чоловіка треба приписати.
З розмови з ними дізнаюся, що, виявляється, можна не тільки самому підписати декларацію, а і зробити це за родичів або ж тих, хто погодився вам віддати паспорт, код і мобільний.
Пані Марія (та сама 50-річна жінка на вигляд) потрохи дістає з маленької жіночої сумочки 6 паспортів. Каже, приписуватиме найближчих.
«Альо, чуєш, скажи, най малий сидить біля телефона, бо йому прийде СМСка з кодом чи чимось там ще, то треба буде мені назвати. Годину хай сидить! І ти телефон поруч тримай!» — наказує вона родичам, переглядаючи фотокартки у паспортах.
— Ой, не знаю я, багато так людей… Треба було як Свєтка робити – заповнити декларацію вдома! – вступає у діалог з жінкою її товаришка.
— А так можна?
— А чого ні? Дали папірці, заповнив їх і приніс. Ну, подзвонив, щоб код якийсь повідомити, —переконливо запевняє товаришка.
За цими діалогами на годиннику минає вже 13:00. Хоча до лікарні я прийшла ще вранці.
— Ну нічого я не можу зробити, бачите, не працює система, висне. Люди сидять по півгодини у нас в кабінеті і нічого не виходить, — стомленим голосом каже лікарка, яка ще годину тому бадьоро бігала коридорами з кабінету до кабінету.
На моє питання, чи можна зайти, фахівчиня вказує на кушетку. Там вже сидять двоє. Обидва – похилого віку, обидва – з паспортами родичів, обидва – з втраченими поглядами. Довгоочікувана СМС із кодом підтвердження реєстрації передбачувано довго не приходить.
— Сьогодні вперше таке, що ми не можемо зареєструвати жодного пацієнта, – переконує сімейна лікарка Ольга Лютик. – У попередні дні теж було таке, що система зависала, люди могли чекати на СМС понад півгодини. Але потім все виходило. Сьогодні ж – ні.
Загалом до лікарки за 6 днів кампанії вже записалися 132 пацієнти. На день вдається зареєструвати у середньому 20 осіб.
— Вчора ще годину сиділа після прийому, вписувала людей. Так змогли зареєструвати 23, —каже медсестра Людмила Андріївна. — Зазвичай вони приносять з собою документи родичів і так ми реєструємо.
— А хіба так можна? – уточнюю.
— Можна – не можна, а що робити? Тим більше, знаєте, які у нас люди бувають – дехто скандалити навіть починає через цю необхідність реєструватися. Виходимо з положення, — пояснює лікарка.
Про всяк випадок уточнюю і про Свєтку, яка нібито вдома заповнювала декларацію. Ольга Лютик переконує, що це неможливо і, судячи з самого процесу, її слова не потребують додаткового підтвердження. Все заповнюється у кабінеті лікаря, робить це медсестра на робочому ноутбуці. Підписувати роздруковані документи все одно потрібно тут.
У цей час на телефони людей, що сиділи переді мною, починають приходити СМС-повідомлення. «Нарешті, пішла справа!», — подумалося мені, але сподівання були марними. Сайт e-Health почав видавати помилку, ніби код, що приходить пацієнтам, невірний. Процедуру із заповненням декларації повторили ще кілька разів – проблема та сама. Терпець почав уриватися і люди кинули почате.
— Я вже тут яку годину сиджу! Ай, прийду наступного разу… Хоча шкода, так би міг і зятя одразу зареєструвати, – жаліється львів’янин Микола і видаляє нерозпізнані системою МОЗ коди зі своєї кнопочної «Нокіа».
В очікуванні пройшло ще хвилин 20. Наостанок все ж попросила заповнити мою декларацію: а раптом вийде! Але дива не сталося. СМС просто не надіслали.
- Нема на це ради… Треба, певно, щоби місяців 6 пройшло – тоді все працюватиме нормально. Добре, що хоч час у людей є, – констатує сімейна лікарка.
P.S. До слова, СМС таки прийшла – через годину після візиту.
Ганна Беловольченко
