Коли ми чуємо слово “піст”, то часто асоціюємо його з обмеженнями в їжі, але насправді це значно більше, ніж відмова від певних продуктів. Великий піст — це час, коли ми згадуємо муки та страждання Христа, а також вчимося від нього тих духовних уроків, які є важливими для нашого спасення.
Щоб дізнатися більше про цей важливий період в житті кожного християнина журналістка “Сихів Медіа” поспілкувалася парохом церкви Введення в храм Пресвятої Богородиці Любомиром Ортинським. Священник розповів про важливість Великого посту та його стереотипи, а також про життя парафії у час війни.
— Поясніть у чому полягає сенс посту?
Коли ми говоримо про піст, особливо Великий піст, то ми маємо на увазі пам’ять отого сорокаденного Ісуса Христа в пустині після того, як він прийняв хрещення в річці Йордані. І саме в кінці цього посту його почав спокушувати Сатана. І ця пам’ять посту дає нам таку настанову, що Великий піст — це є час нашого навернення, просвітлення, покаяння та слідування за Христом.
— Чому важливо дотримуватися посту?
Ісус казав: “Коли хоче хто йти вслід за Мною, хай зречеться самого себе, і хай візьме свого хреста, та й іде вслід за Мною.”. Ми фактично пройшли вже половину посту. І пригадую собі слова Блаженнішого Любомира Гузара, який, говорячи про цей період часу, казав: “Ми пройшли частину посту. Чи це видно по вас?”. І тому даю собі та кожному запитання: “Чи по нас видно, що ми постимо?”.
Постити не треба на показ. Про це нас застерігає Христос. Ми повинні внутрішньо пережити цей час. Нам треба від чогось відрікатися, щось змінювати, тому що це час посту. Час сповіді, яку ми маємо обов’язково пройти — це пора наших духовних змін.
Христос хоче, щоб ми були досконалі й ми мусимо пройти цей піст зі змінами. Це не є якась буденщина, а тепер це є таке особливе життя посту, тому що в часі Великого посту ми переживаємо муки та страждання Христа.
Христос воскрес, і ми воскреснемо до нового життя, але те життя, яким ми ведемо, старе, його треба змінювати. Ми маємо бути свідомі того, що Бог нас любить такими, якими ми є: і добрими, і злими, і праведниками, і грішниками.
Життя з Ісусом — це, направду, є велике життя. Коли людина живе з Богом, то вона щаслива. Пам’ятаєте слова святого апостола Павла? Він казав: “Живу вже не я, а живе в мені Христос.”. І так мусить бути з кожною людиною. Ми маємо долати всі труднощі разом з Ісусом в нашому житті. Ми повинні долати спокуси, які диявол ставить перед нами в часі нашої земної мандрівки.
— Що дає християнам піст?
Велику науку нам дає святий апостол Петро, коли каже: “Будьте тверезі, пильнуйте. Ваш ворог — диявол — ходить і ричить, мов лев, шукаючи, кого б поглинути. Протидійте йому міцною вірою, знаючи, що тих же самих страждань зазнають і ваші брати у світі.”. Молитва, віра, піст — це така могутня зброя проти диявола, а найважливіше — ласка Божа, в якій ми повинні постійно перебувати.
Через сповідь, усвідомлення своєї гріховності, те світло, яке дає нам Христос, що оживляє нашу змертвілу від гріхів душу, він очищає її та повертає ту освячуючу ласку, яку ми втрачаємо через наші гріхи. Бог хоче, щоб ми були щасливі.
Я собі та кожному бажаю того щастя, яке пережив святий апостол Павло. І бажаю, щоб ми дійсно досягли того рівня святості, про який нам постійно говорить Господь. Хочу, щоб ми, переживши той час посту, могли світло зустріти те велике свято Воскресіння Христа.
— Яка різниця між постом перед Великоднем та іншими постами протягом року?
Різдвяний піст теж такий великий, як і Великий піст, але в Різдвяному пості ми готуємо себе до приходу на землю Ісуса Христа через любов Бога, бо чуємо слова Святого Євангелія: “Так Бог полюбив світ, що сина свого єдинородного дав, щоб кожен, хто вірив в нього, не загинув, але мав життя вічне.”.
У Великому пості ми проходимо Хресну дорогу разом з Ісусом. Ніде, в жодному пості, немає цієї Хресної дороги, яку проходить Ісус, лише в часі Великого посту, тому він завершується квітною неділею, і після того ми маємо Страсний тиждень.
— Розкажіть детальніше про Страсний тиждень.
Під час Страсного тижня є свої Богослужіння. Наприклад, у понеділок, вівторок та середу є Служба Божа перед освяченням дарів, де читається Євангелія. Пізніше, у четвер, ми маємо Утреню страстей. У суботу є просвітлення, тому ми на вечірню літургію вже одягаємо світлі ризи.
Сам день Воскресіння ми прославляємо. Це є велика радість для кожної християнської душі, для цієї церкви, бо Христос Воскрес. 40 днів до Вознесення Господнього ми ділимося тим християнським привітом “Христос Воскрес”, тому що радіє все. Він відкриває нам двері до Царства Небесного своєю смертю, воскресінням.
— Які є стереотипи про піст?
Бачите, ми дуже часто асоціюємо піст з обмеженнями в їжі. Це також правда, але ми повинні зрозуміти, що піст — це не є тільки про тілесне. Христос та церква роблять наголос на тому, щоб ми духовно пережили піст і зменшили кількість тих гріхів, які ми постійно робимо. І знов повторюся, щоб ми подолали тих всіх ідолів, які насичують наше тіло.
Хтось, наприклад, в час посту кидає палити, а хтось не п’є алкоголь чи обмежує себе від солодощів. Дехто не п’є кави, але всі ці обмеження є зовнішніми, а ми говоримо про те, як ми переживаємо цей піст. Чи не осуджуємо свого ближнього?
Ми мусимо думати про те світло, яким є Христос, бо він каже: “Я є світло для світу. Я — дорога правди та життя.”. І цю дорогу ми мусимо пройти з Ісусом, а не самі, бо якщо ми зробимо це самостійно, то диявол завжди знайде момент, щоб завадити нам іти доброю дорогою до неба.
— Як війна вплинула на ваш храм?
Немає аж таких фундаментальних змін. Ми в часі війни завдяки жертовності наших парафіян, без жодних спонсорів, передали на фронт десь 14 чи 15 автомобілів. Також дуже багато відправили військовим тепловізорів та тих речей, які наші воїни просять нас передати. Організовували продуктові збори, що ми відправляли нашим парафіянам, які воюють.
Коли ми віддаємо машину на фронт, то вона їде заповнена пакунками для наших солдатів. Це такий дарунок. Можливо, він маленький, але це гостинець від нашої парафії.
Ну і постійно йде молитва. Ми маємо таку гарну спільноту матерів, яка постійно молиться за наших військових. У нас кожна Служба Божа — це молитва за припинення війни, наших військових, медиків, капеланів, волонтерів, за всіх тих, які примножують нашу перемогу.
Недавно ми мали таку зустріч з “Волонтериками кола доброти”. З Дрогобицько-Самбірської єпархії діти прибули до нашого храму разом з військовими, які проходять реабілітацію. Ця реабілітація з дітьми допомагає тим військовим відчути себе повноцінними.
Коли людина втратить кінцівку чи кінцівки, то вона себе вважає якоюсь опущеною, нікому не потрібною. Самі військові казали про те, що вони бояться навіть виходити з палат, а тут така реабілітація, яку проводять самі діти. І вони після кожної служби Божої були в нас і засвідчували та показували, як вони це вони роблять. Це було щось надзвичайне.
Ми стараємося не тільки службами допомагати військовим, і тим, які потребують, бо піст — це не лише молитва, а й милостиня, милосердя, добрі діла. Це є звернення до Ісуса, бо без нього ми нічого не варті. Христос каже, що нього ми нічого не можемо робити. Мудро каже святий Августин: “Людино, Бог створив тебе без тебе. Бог відкупив тебе без тебе, але Бог не спасе тебе без тебе.”.
До повномасштабного вторгнення такої єдності в молитві не було, як тепер. Люди переживають та моляться. Дуже важливо вірити в те, що Бог є з нами. Разом з ним ми подолаємо труднощі, Україна заживе вільним життям. Тоді ніхто нам не буде вказувати, якими ми маємо бути, бо нам це вкаже Господь.
Соломія Добрянська
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Поліклініка на Сихові може припинити існування: що чекає на пацієнтів
