Найбільший спальний район Львова, місто у місті або ж і зовсім не Львів — яким би не було означення Сихова, воно однаково міститиме певний аспект винятковості. До того ж це єдиний із львівських спальників, мешканці якого вживають локалізований термін — слово для позначення цієї своєї ідентичності — сихівчани.
Чи зауважували ви, що Сихів можна поділити за кольорами?
У Сихівському районі переважають 9-поверхові типові панельки, які облицьовані бежевою плиткою. Втім у кожному мікрорайоні своя система кольорів і нерідко на фасаді можна помітити доповнюючий колір плитки — синій, зелений чи коричневий. А якщо подивитися ще уважніше, то можна зауважити певну систему розміщення самих будинків — по колу, групами тощо.
Про це розповідає Ярина Короткевич у “Суперграфіці Сихова” — проєкті, що несе ідею зафіксувати візуальні особливості планування та архітектури району. Їх насправді чимало: це і кольорове зонування, і масштабні суперграфіки, поодинокі чи тиражовані, розміщені за геометричною системою чи у контексті природного середовища. Ці прийоми роблять Сихів унікальним і єдиним районом Львова, у чиєму містобудівному рішенні присутня суперграфіка.
Бордові та зелені панельні будинки в районі вулиці Довженка та Сихівської, сині смугасті оточені вулицями Драгана та Гориня, винятковий коричневий ареал на Іскрі та зелена група біля Сихівського лісу — тепер ви розкриєте рідний Сихів через колір.
Групування будинків у кольорові групи є простим, але виразним способом створення візуальної ідентичності та цілісного вигляду району. У радянський час архітектори широко застосовували цей інструмент при розбудові великих житлових масивів, як-от Комсомольський у Києві (60-80-ті), район Перемога (1969-й) і Сонячний масив у Дніпрі (поч. 70-х), Північна Салтівка у Харкові. Ще один цікавий прийом в оформленні будинків —великомасштабна графіка або ж суперграфіка. Найчастіше вона трапляється на глухих стінах панельок, викладена плиткою. Цей форм-фактор робить композиції геометричними за стилістикою й абстрактними за змістом.
Суперграфіка Сихова: знахідки із “Шувару“
В’їзд на півночі району відкриває серія із п’яти розміщених по радіусу будинків на вулиці Чукаріна. Дуже вдале просторове рішення, адже до всього ці будинки встановлені на пагорбі й це забезпечує чудову оглядовість із Сихівського мосту чи з боку вулиці Хуторівка. Тут бачимо прості Т-подібні форми з деякими відмінностями, одна з композицій вже повністю перекрита муралом 2000-х.
Далі по проспекту Червоної калини йде ряд із трьох будинків, чиї торці добре проглядаються вздовж головної дороги. Дві композиції із квадратних форм, стилістично досить грубі, чергуються через одну.
Суперграфіка Сихова: гуляємо по “Іскрі“
Мабуть, найцікавіші зразки суперграфіки знаходяться у східній частині району, на так званій “Іскрі”. Зокрема, це дві суперграфіки-близнючки на торцях будинків 9 і 15 вулиці Сихівської, перпендикулярно до основної дорожньої артерії району. На жаль, одну перекриває клаптикове утеплення.
Вглиб височіє ще одна композиція — стилістично довершена у пропорціях та навіть ажурна на вулиці Кавалерідзе, 8. На торці найдовшого житлового будинку Сихова, до якого після Чорнобильської катастрофи заселяли переселенців на вулиці Кос-Анатольського, 4, збереглася проста геометрична композиція з квадратами у верхній частині фасаду.
Далі гуляємо невеликим коричневим ареалом, що сформований вулицями Кавалерідзе, Соняшниковою та Сихівською. На дві будівлі маємо три зображення — це проста вертикально-орієнтована композиція на вулиці Кавалерідзе, 5 та Сихівській, 3. Будівля на Сихівській, прямокутна в плані, декорована з обох торців. Також тут активніше, ніж будь-де на Сихові, домінують монотонні та грубі горизонтальні лінії вздовж усього фасаду, характер мікрорайону досить різкий.
Суперграфіка Сихова: смугастий мікрорайон
Якщо раніше ми мали справу з унікальними зразками суперграфіки, то вглиб масиву починають з’являтися тиражовані варіанти оформлення. Саме тут завдяки своїй кількості логіка розміщення проступає чи не найвиразніше. Йдеться про близько 30 смугастих торців, всередині умовного кола, яке створюють проспект Червоної Калини, вулиці Гориня і Драгана.
Часто трапляється розміщення смугастої суперграфіки кутами одна до одної, що створює ефект віддзеркалення і цим візуально збільшує її кількість.
Цікаво, що далі по проспекту кольорові вкраплення зникають. По лівий бік проспекту, в районі 13-ї школи, будинки викладені синьою і бежевою плитками без орнаментів, а по іншу сторону проспекту — з правого боку, рухаючись до 1-ї школи — будинки облицьовані виключно бежевим кольором.
Суперграфіка Сихова: мішені сині та зелені
Квадратні мішені зеленого кольору другі за поширенням після смугастої суперграфіки — таких налічується 9 будинків на вулицях Гориня та Освицькій. Розміщені по радіусу і, що цікаво, по контуру мікрорайону маємо зелено-бежеві мішені, а всередині — інвертовані, бежево-зелені суперграфіки. Неодноразово авторка проєкту чула версію, що зелений колір цих будинків продиктований близькістю до Сихівського лісу.
Сюди ж додається й синя мішень — раніше дослідниця проєкту вважала, що така суперграфіка одна-єдина на весь район, втім згодом зауважила ще дві такі, — через клаптикове утеплення і добудову впритул вони вже зовсім не проглядаються.
Авторка проєкту: Ярина Короткевич — культурна менеджерка, активістка та урбан дослідниця
Фото: Анастасія Павленко
Зазначимо, що повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «Допомагай тим, хто воює за тебе, за твою родину», – волонтерка Ольга Тесляк
