За словами очільниці МОЗ Уляни Супрун, жодного випадку смерті від вакцин в Україні не було зафіксовано за весь період незалежності.
Очільниця Міністерства охорони здоров’я України Уляна Супрун на своїй сторінці у Фейсбуці вкотре висловилася за вакцинацію від кору.
За її словами, статистичні дані мільйонів людей, які збиралися науковцями після вакцинації, свідчать — вакцини не вбивають. Вакцини зберігають життя.
Вона пише, що у США є база даних «ускладнень» від щеплень, Vaccine Adverse Event Reporting System (VAERS). «Ускладнень» взято в лапки, бо система збирає дані про будь-які події в післявакцинальний період.
«І тут є маніпуляція, коли кількість зареєстрованих випадків несприятливих подій після вакцинації антивакцинаторами трактується як кількість «ускладнень» та смертей. Аналіз повідомлень в VAERS не виявив жодного причинно-наслідкового зв’язку між вакцинами та смертями або хворобами, що були зафіксовані після проведення щеплень, — наголошує Уляна Супрун. — Найголовніше — це усвідомити, що ПІСЛЯ щеплення не означає В РЕЗУЛЬТАТІ щеплення. На жаль, поширювати чутки про можливі реакції начебто через щеплення простіше, аніж розібратися в ситуації. І ми отримуємо чергову хвилю паніки, ще до результатів дослідження».
То ж які причини хвороб чи смерті в кейсах антиваксерів, які сталися після вакцинації за останні 70 років? Ось найбільш часті з них:
Вакцини не створили одразу ідеальними
Перші вакцини справді могли давати небезпечні наслідки. Тому були випадки, коли низку зареєстрованих вакцин вилучали з обігу, припиняли використовувати. Так, наприклад, поліовакцину Солка замінили на більш ефективну та безпечну. Необхідність існування та вдосконалення вакцин було продиктовано дуже небезпечними хворобами, які вимагали від нас дій.
Але сучасним людям пощастило набагато більше. Наука досягла значного поступу у розробці та виробництві вакцин. Передові технології та запровадження так званих стандартів Належної Виробничої Практики (Good Manufacturing Practice, GMP) Належної Практики Дистрибуції Практик Поширення (Good Distribution Practices, GDP), процедура Прекваліфікації ВООЗ, тощо зробили вакцини максимально безпечними для здоров’я та життя.
Хибні висновки
Деякі випадки вилучення вакцин були надмірними та невиправданими засобами перестороги. Один кейс — це Японія та вакцина від паротиту, кору та краснухи (КПК). Її запровадили в 1989 році, а в 1993 вилучили із плану щеплень після повідомлень про випадки асептичного (серозного) менінгіту після вакцинації.
Після 1993 року серозний менінгіт відмічався 1.24% нещеплених людей, і в 0.05% щеплених. Це свідчить про те, що менінгіт ставався і без вакцинації і, навіть, рідше був серед щеплених.. На той час у вакцині використовувався вірус епідпаротиту (свинка) штаму Urabe, що дійсно міг викликати в надзвичайно рідкісних випадках серйозні побічні реакції такі як серозний менінгіт. Такі реакції закінчувалися повним одужанням на відміну від наслідків свинки, які могли лишитися на все життя. Наразі в Японії, як і в Україні, наприклад, використовують вакцини проти кору, що містять вірус штаму Jeryl Lynn. Наразі для вакцини, що містить цей штам, так і не доведена його роль у розвитку серозного менінгіту незважаючи на сотні мільйонів проведених вакцинацій. Зараз Японії наполегливо радять вакцинуватися від кору, паротиту і краснухи.
Інший приклад — ротавірусна вакцина. Після запровадження першої зареєстрованої в США ротавірусної вакцини були випадки завороту (інвагінації) кишківника, і згодом ті вакцини вилучили з обігу. Нині в США зареєстровані інші вакцини, і з 2006 по 2012 роки сталося два смертельні випадки завороту кишківника, не пов’язані із вакцинацією ними.
Більше того, вакцинація від ротавіруса знижує ризик захворіти на діабет 1 типу. Цю вакцину запровадили, зокрема, в Австралії в 2007, і спостереження упродовж майже 12 років виявило, що вакциновані діти мають суттєво менші шанси розвитку діабету 1 типу. А ті, що перехворіли на ротавірус – істотно більші.
Вразливість немовлят, не зумовлена вакцинацією
У перші два роки діти, на жаль, мають вищий ризик померти, ніж в старшому віці, але не через вакцини, а через низку факторів: синдром раптової дитячої смерті, вроджені хвороби, нещасні випадки (наприклад, коли мама у сні своїм тілом придушує дитинку) та, навіть, новоутворення. Діти, народжені із малою вагою і ті, що погано її набирають, і перші два роки життя помирають частіше, ніж діти із нормальною.
Анафілактичний шок
Це миттєва системна реакція імунної системи — гіперчутливості, яка може бути фатальною. Вона розвивається упродовж хвилин після введення вакцини. Саме тому в пунктах проведення щеплень (в кабінетах щеплень), напоготові є адреналін (син., епінефрин) та інші лікарські засоби : якщо їх вчасно ввести, то людину буде врятовано. Шанси виникнення такої тяжкої алергічної реакції – анафілаксії, складають 1-2 : 1 000 000 вакцинацій дорослих і дітей. Дослідження понад семи мільйонів проведених вакцинацій в США виявило п’ять випадків анафілаксії через щеплення, але жоден із них не був смертельним. Відмова від вакцинації не гарантує того, що анафілактичний шок ніколи не станеться. Він може розвинутися на ліки, зокрема, антибіотики та анестетики, їжу (горіхи, морепродукти) та отруту змій, і часто — при укусах комах.
Імунодефіцит
Побічна реакція на щеплення живими вакцинами може статися через порушення роботи імунної системи, а саме через первинний (вроджений) та набутий (вторинний) імунодефіцити, що може розвинутися, наприклад, через протипухлинну хіміотерапію. Після щеплень від кору в США померло шестеро осіб, всі із різними випадками імунодефіцитних станів, в тому числі через тривале лікування кортикостероїдами. Самі по собі імунодефіцити є загрозою для життя і роблять вас чутливими до тяжкого перебігу інфекцій.
Синдром Гієна — Барре (Guillain-Barré)
Це рідкісна патологія, коли власна імунна система пошкоджує свою ж нервову систему. При цьому уражаються так звані периферійні нерви. Більшість людей із цим синдромом видужують, але 5% помирають від паралічу чи зупинки дихання, якщо допомога не надається адекватно. Факторами ризику цього синдрому вважають бактеріальні та вірусні інфекції, особливо інфекційна діарея (кампілобактеріоз) та інфекції дихальних шляхів (наприклад, ГРВІ). Чи є зв’язок між щепленнями та розвитком синдрому Гієна — Барре? Є дані, що вакцинація збільшує цей шанс до 2 на 1 000 000 вакцинацій. Є дані, що навпаки — запобігає чи просто не має впливу. Разом з тим вакцини захищають від інфекцій, що в сотні-тисячі разів перебігають частіше з виникненням ускладнень та смерті.
Синкопа (знепритомнення)
Деякі люди реагують на ін’єкцію раптовим падінням тиску (синкопе) ,знепритомненням. Це не конче має бути вакцинація. Пресинкопе чи синкопе відмічаються в 15% підлітків, яким вперше робили вакцину проти папіломавірусу людини. На жаль, є випадок смерті через травму голови після вакцинації від гепатиту В. Щоб запобігти падінню від втрати свідомості, вакцинація повинна проводитися людині, що сидить. Також варто слід деякий час посидіти і після щеплення.
Аутоімунний/запальний синдром, викликаний ад’ювантами або синдром Шонфельда
До складу вакцин входять речовини, що підсилюють імунну відповідь на вакцини – ад’юванти. В генетично схильних людей із родинною історією аутоімунних хвороб такі речовини, а також, наприклад, силіконові грудні імпланти, сквален та гваякол, що присутні в віскі, можуть викликати хронічну втому, синдром подразненого кишківника та слабкість та навіть смерть. Синдром Шонфельда пов’язують із вакцинами проти вірусу папіломи людини та грипу. Але слід розуміти, що річ не в самих вакцинах, а в індивідуальній чутливості, що зустрічається вкрай рідкісно. Варто зауважити, що причинно-наслідковий зв’язок між вакцинами та розвитком даного синдрому наразі так і залишається сумнівним, не доведений.
В Україні всі несприятливі реакції після щеплень ретельно відстежуються. Протягом 30 днів після вакцинації кожен випадок реакцій, який не входить в очікувані для цієї вакцини, обов’язково фіксується лікарем. Інформація про цей випадок передається до лабораторних центрів на національному рівні, де досліджується взаємозв’язок між ним і вакциною.
