Фото: Сихів Медіа
Далекі краї часто бентежать думку. Особливо, коли сірої, похмурої погоди стає забагато, а обставини на роботі чи в особистому житті бажають кращого – подорож здається єдиним здоровим виходом “на волю”. Там, де не відчуваєш тиску суспільства за те, що ти “інший”, де можеш звільнитись від буденності, вислизнути з лещат стабільності та поринути у світ пригод, несподіванок та екстимальних ситуацій.
Подорож — це завжди подолання страху. У буденному житті він тримає нас, не дає дихати, відчувати життя на повну і заворожує, мов кажучи, що рутина і є все твоє життя. Коли наважуєшся на поїздку, особливо першу і особливо наодинці з собою, доводиться долати багато внутрішніх бар’єрів.
Отже, у таку ж мандрівку зібралась я, і не будь-куди, а до Кіпру!
Де той Кіпр?.. — спитаєте ви. Як про дзвін — усі його чули, та ніхто не знає, де він. Пам’ятаєте, де знаходиться Туреччина? Повільно опускайтесь вниз. Цей острів розташований на рівні з Іраком, Іраном та Тунісом. І все ж — Кіпр є членом ЄС, у оббігу тут євро і віза нам, українцям, не потрібна!
На Кіпрі взимку дуже комфортно. Моя подорож припала на середину січня. Часовий пояс з Україною такий же, а температури — від 11 до 17 градусів тепла, поодинокі дощі. Для любителів засмаги краще їхати укінці лютого — аж до травня (хоч я змогла трішки “підшкваритись” і при доволі скупому сонцю). Цей рік, кажуть кіпріоти, у них найгірша погода за останні 10 років. Зазвичай, вони майже не вилазять з шортів та футболок!
Кіпр — колишня колонія Великої Британії, а отже, рух тут лівосторонній, на розетки потрібен перехідник (!!!) і більшість людей, звісно, розуміють\говорять англійською. Ми прибули в Ларнаку — велике (за кіпріотськими мірками) місто на півдні острова. Оскільки, внаслідок внутрішніх конфліктів, Кіпр був розділений на, умовно, турецьку та грецьку частини. Захід, центр на південь є частиною так званої “грецької” частини, і саме вона входить до складу Європейського Союзу. Власники нашої квартири — британці грецького походження, що мігрували до Кіпру більше двадцяти років назад. Їм стало страшно виховувати своїх дітей у Лондоні і вони вирішили перебратися на стрів, що поєднював би грецьку та англійську культури.
Люди живуть бідно, навіть дуже, типові магазинчики і забігайлівки чимось віддалено нагадують колишні Гастрономи (які я сама пам’ятаю смутно). У Ларнаці є 2-4 великі супермаркети, проте переважають невеликі магазини, у яких знайдеться все – від прального порошка до грецької піти. Там же ж — у Ларнаці — ми знайшли болгарський магазин із неймовірними видами фети (няяяяям) і нестихійний фруктовий супермаркет, де купили кілька кілограмів фруктів по 1-2 євро за пакунок.
Оскільки попередньо я відвідувала Мальту, що теж була британською колонією і теж є членом ЄС зараз, то мала з чим порівняти. Мальтійці живуть з розмахом, вкладають у відновлення та підтримку культурних пам’яток, хоча й площа самої країни набагато менша. Щодо Кіпру, то розвиток мають лиш ті райони, де популярний туризм. Одного дня ми вирішили поїхати в Айя-Напу – невелике містечко біля неймовірного мису Греко. Враження, ніби ми раптом опинилися у фільмі жахів! Пусті вулиці з величезною кількістю кафе, різних забігайлівок, часом навіть дуже популярних закладів – KFC, наприклад, усі закриті, і тільки вітер бавиться вивісками…
Острів маленький, якщо прибуваєте у якесь місто і любите походити — усе у пішій доступності (ми в середньому ходили 17 000- 25 000 кроків на день). Транспортне сполучення недороге, проїзд звичайним міжміським автобусом — 1,50 євро. На сайті (за посиланням) ви зможете знайти детальний розклад і спланувати свою подорож. Також є автобуси інтерсіті, вони дорожчі (4 євро у один бік), проте швидші (кажуть). На кожній зупинці прибита табличка з розкладом та часом, коли цей автобус прибуватиме саме до неї. Автобуси приїжджають або вчасно, або з 5-ти хвилинним запізненням. Особливо обережно потрібно планувати подорож на вихідні чи свята, адже машин на маршруті суттєво меншає!
Природа розквітає взимку, земля отримує багато дощів, темпаратура помірна. Натомість літом усе випалюється пекучим сонцем. Тому вам можуть зустрітися два різні Кіпри. Чудно бачити фруктові дерева, повні плодів, які в нас знайдеш тільки у супермаркеті.
Усі знаки, вивіски в основному грецькою, завжди англійською і трапляються російською (на острів в сезон приїжджає дуже багато росіян). Грецький алфавіт можна прочитати (після кількох спроб і помилок), але що те все значить — велика таємниця.
На острові у зимовий час майже немає туристів! Якщо ви, як і я, не любитель відпочивати на галасливих курортах, де спітнілі піджарені тіла стають твоїми братами-сестрами по тисняві, — цей пізній зимовий період для вас. Ще одна перевага цього сезону – ви матимете шанс побачити справжнє життя кіпріотів, не заплямоване туристичним бізнемом. Ну і ціни на проживання нижчі.
Захотілось нам знайти справжню кіпріотську харчевню (я так вподобала їх в Туреччині), але була помітила одну цікаву річ. У несезон, звісно, багато закладів закриті повністю, а ті, спражні-кіпріотські… цілими днями у них сидять чоловіки і грають в настільні ігри. Вечорами вони беруть пиво та дивляться разом футбол. Жінок майже не видно.
І, звісно ж, було море-моречко! Воно значно тепліше, ніж погода надворі, аж 17 градусів, але рандомні вітри суттєво випробовують силу волі. Я таки зайшла та “побавилась” із хвилями (чого не зробила в Данії), але купатись там непідготовленій людині навряд чи вийшло б. До речі, на Кіпрі море дуже підійде для людей, які люблять довгий захід у воду, ігри чи лише вчаться плавати — глибина, либонь, починається через кілометрик.
Кіпр — це острів котів! Вони усюди: на машинах, у кактусах, сплять у вітринах — дуже вгодовані, люблені і дуже пестьохи. Можете знайти пухнатиска у найнесподіваніших місцях і він потішить вас ніжністю.
Наостанок, я вважаю, що у будь-яку подорож варто їхати з тим, хто чітко розділяє твої цілі на маршрут. Подорожуйте і долайте страхи, це “швидке” лікарство від багатьох проблем, яке дає силу і наснагу йти далі в житті.
