Цієї суботи, 25 травня, відбулась презентація фільму “Це мій друг”, про загиблого військового та першого редактора нашої редакції Віктора Петрова. Стрічку презентують до річниці смерті Віті, який загинув у боротьбі за Україну 26 травня 2023 року.
“Це мій друг” – документальний фільм про Віктора Петрова – громадського активіста, змінотворця, менеджера, донора крові, продюсера, добровольця, капітана 54 бригади та вірного друга багатьох людей.
“Завтра (ред. – 26 травня) річниця його загибелі і вшанування його пам’яті. Сьогодні тут зібралися його друзі, родина, щоб переглянути документальний фільм про Вітю. Спогадами про нього поділилися друзі та близькі.”
Сергій, найкращий друг Віктора
Цю кінострічку друзі та близькі підготували спільно з режисеркою Ґалою Козютинською, в якій поділилися своїми спогадами та світлими історіями пов’язаними з Вітьою.
“Ми хотіли зробити фільм з друзями. Я попросила Ґалу, і вона сказала, що теж хотіла зняти фільм. Тому що всі хочуть щось розказати про Вітю. І навіть цей фільм, що Ґала зараз зняла, я ще його не бачила, ми теж будемо дивитися його вперше. Але він не вміщає всю ту особистість, яка була, яким він був. І тому, напевно, буде багатосерійний фільм.”
мама Віктора
Режисерка фільму поділилася з нами процесом створення кінострічки:
“Я цей фільм хотіла створити ще рік тому, але замість нього створила інший фільм (ред. – йдеться про фільм “Лелеки завжди повертаються додому”, який присвячений Віктору). Але зараз от пройшов рік, і ми створили його разом з креативною студією WHAT IF creative studio.”
WHAT IF – креативна студія, яка займається відеопродакшином повного циклу, монтажем, анімацією та дизайном. Засновниками студії є Віктор та Ґала.
“Ми з командою вирішили зняти такий документальний фільм зі спогадами його друзів, його близьких. Про те, яким був Віктор, які проєкти він робив, яку користь він приносив людям, і про його життя, і про те, як він потрапив у військо, і про всі періоди його життя.
Це кіно я старалась зробити таким світлим, тому що Віктор завжди був і залишиться світлою людиною, яка попри все завжди носила світло, щоб не було навколо. Він завжди старався у всьому знаходити таку радість.”
“Звісно, там дуже сумна кінцівка, так як і в житті все відбулося, але попри це хотілося закінчити думкою про те, що ми можемо зробити для того, щоб продовжувати здійснювати ідеї Віктора і реалізувати ті плани, які він хотів реалізувати, як ми можемо долучитись до того, щоб так само нашу країну зробити кращою.
Хотілося б цей смуток, наш спільний смуток, перевести в якусь дію. Щоб ми перенаправляли наші емоції, нашу цю тугу за Віктором в щось конструктивне.”
“І хочеться, щоб пам’ять про нього не згасала, щоб всі пам’ятали. Щоб ця загибель не була марною.”
Ірена Петрова, мама Віктора
Додамо, що нещодавно фільм “Лелеки завжди повертаються додому”, який присвячений Віктору, став доступним для перегляду на платформі Takflix. Про процес створення кінострічки та приховані сенси в ній, читайте тут.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: “Я не можу зрозуміти всього обсягу болю, але я можу подати руку допомоги”, – Ірина Поліщак про проєкт “Почни!”
