На вулиці Пирогівка, 36, поблизу пасічного масиву розташований храм Святої Трійці. Це один із наймолодших храмів Сихівського району. Його освятили лише п’ять років тому, однак вже навколо церкви формується активна громада.
Настоятель храму о. Михайло Непіп служить тут трохи більше року. Каже, що коли приїхав на нове місце, насамперед почав знайомитися з історією парафії.
«Я цікавився, інформацію від кожного отримував: хтось одне знає, хтось – інше. Багато історії я дізнався саме від людей, які тут живуть і відвідують храм»
розповідає священник.
За його словами, сама парафія існує з 2010 року. Спочатку вона діяла в Шевченківському районі Львова. Саме тому й сьогодні в офіційній назві досі збереглася згадка про той район, хоча нині храм розташований в Сихівському районі.
Саму ж церкву освятили п’ять років тому на свято Святої Трійці. Попри те, що будівля здалеку виглядає невеликою, насправді вона може вмістити до двохсот людей. За початковим проєктом тут також мав бути жіночий монастир, однак реалізувати ці плани не вдалося.
Зараз громада поступово облаштовує храм. Одним із найбільших досягнень останнього року стало оформлення всіх документів на право власності.
«Ми довго займалися документами. Це дуже важлива подія для храму, адже тепер можемо спокійно планувати подальший розвиток»
каже отець Михайло.
Не менше уваги приділяють і території. Біля храму висаджують дерева, квіти, декоративні кущі. Частину рослин купують, інші приносять самі парафіяни. Найближчим часом тут планують замінити дерев’яні сходи, а згодом облаштувати нижній храм, який у майбутньому планують освятити на честь святого Онуфрія.
Та найбільшою цінністю храму священник називає не будівлю, а людей.
«Для священника найбільша подія – коли в храм приходять нові люди»
говорить він.
Сьогодні у будні на богослужіння збирається близько десяти людей, а щонеділі – понад два десятки. Після літургії парафіяни не поспішають додому: вони залишаються на подвір’ї, п’ють каву та спілкуються на духовно- буденні теми.
«Храм – це будівля, а церква – це люди, це спільнота людей, які разом моляться»
наголошує настоятель.
Попереду у громади ще багато планів. Отець Михайло мріє завершити облаштування храмової території, зробити місця для відпочинку, альтанки та ще більш озеленити територію, щоб вона стала затишним простором як для молитви, так і для спілкування й відпочинку.
«Очі бояться, руки працюють. Бажання є, а решта, з Божою допомогою, буде»
підсумовує о. Михайло.
Христина Курій
Фото авторки
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: 10 фактів про храм Пресвятої Трійці
