Вже цієї зими мешканці будинку на вул. Гната Хоткевича, 30А розраховують зекономити 50% лише на опаленні. За два роки існування ОСББ вони спромоглися повністю замінити вікна, освітлення, труби, загерметизувати міжпанельні шви та відремонтувати ліфти — вперше за 32 роки існування будинку. Тепер завершують утеплення, планують облаштувати прибудинкову територію та допомагаєють всім охочим почати якісні зміни свого житла. А почалося все з кількох людей, яких дістала бездіяльність ЖЕКУ, пише Lviv.com.
Цей будинок за Верхнім Шуваром одразу кидається в очі. Попри ще незавершені роботи, він вже вигідно вирізняється на фоні облуплених сусідських.
Попри те, що будинок виглядає як якась дивовижа із майбутнього, люди навколо цілком відповідають українським реаліям. Боязко розбігаються, коли бачать камеру, неначе фотографія може забрати їх душу. Добра година проходить у безрезультатних блуканнях навколо будинку, поки не вдається затоваришувати з одним із жителів.
Роман — підприємець, спеціалізується на приборах кондиціонування. Декілька місяців поспіль він намагався добитися від ЖЕКу, щоб той поремонтував дах на дев’ятому поверсі, з якого лило під час дощу. Проте — марно.
«Я декілька разів писав заяви до начальника ЖЕКу, у яких просив полагодити дах, проте мені відповідали, що у них немає фінансування. Зрештою, мені запропонували дати їм кошти для того, щоб вони купили матеріали і зробили ремонт. Ми домовилися, що ці гроші потім будуть вираховуватися від квартплати, — розповідає Роман. — Начальник ЖЕКу сказав, що зі мною зв’яжеться їх інженер, однак ніякої комунікації впродовж місяця так і не відбулося. Тоді я прийшов знову і запитав у чому справа — я ж бо готовий був дати гроші одразу, аби почався ремонт. Все закінчилося тим, що я сам знайшов шматок рубероїду, сам змазав ділянку, яка текла, смолою, і залатав її».
Голова ОСББ зі ступенем МВА
Голова ОСББ будинку — Тетяна. Вона бухгалтер та має ступінь МВА, який отримала у Києво-Могилянській академії, але реконструкція будинку для неї має радше спортивний інтерес. Каже, що ОСББ заснували майже два роки тому і першим кроком була заміна всього освітлення.
«Після цього кошти за електроенергію зменшилася у 4 рази. Ми спробували програму кредитування «Теплий дім» і повністю замінили у будинку всі вікна та двері. Це одразу дозволило зменшити рахунки за опалення на 17%! Цього року після утеплення ми взагалі не плануємо включати опалення у жовтні. Взимку будемо вимикати вдень і підігрівати будинок вночі. Цієї зими я розраховую отримати 50% економії тільки на опаленні».
За її словами, замінити вікна було чи не найдешевшим завданням. Гроші громада отримала із резервного фонду ОСББ (фонд наповнюється вкладами мешканців у розмірі однієї гривні за квадратний метр і за два роки він становив понад 160 тисяч гривень). Після державного відшкодування 60 вікон і четверо дверей коштували для них всього 28 тисяч гривень.
«Єдиний нюанс був у тому, що у перший під’їзд вікна поставив ЖЕК ще раніше. Для нас це стало ведмежою послугою. Як виявилося, вікна були геть-чисто не енергоефективні, і не відповідали очікуванням людей, хоч на них жителі складали по 300. Відповідно, ми для інших під’їздів зробили такий же тариф, однак якість виявилася просто незрівнянною», — каже голова ОСББ.
Після вдалого досвіду заощадження коштів громада вирішила робити капітальний ремонт. Для цього були потрібно значні кошти. За словами Тетяни, він коштував 4,3 мільйона гривень. Незважаючи на програму державного кредитування ОСББ не були прихильниками брати кредит. Голова ОСББ каже, що не завжди програми, які анонсують, доводять до кінця — фінансування може закінчитися і можна потрапити в халепу.
«Я сиділа і рахувала, чи вистачить мені своїх заощаджень, щоб погасити кредити, якщо раптом щось станеться, — каже Тетяна. — Ми взяли кредит під 18% річних — це доволі багато, враховуючи, що на інші потреби банки дають кредити під 12-13%. Однак треба зважати на те, що ми заключили кредитну угоду на 10 років. Банк теж має заробити, хоча ми намагаємося не давати йому такої можливості».
За словами Тетяни, утеплення — це найвідповідальніший крок, бо державні програми рано, чи пізно закінчуються.
«Ми долучилися до державної програми, за якою ми отримуємо відшкодування у розмірі 35%. Звичайно, є ще програми Європейського банку, який надає можливість відшкодування 40%, але там дещо жорсткіші умови. Державні програми доступніші, хоч звітність і документи ті самі.
Ми так і розраховували, що той внесок, який люди мають заплатити по кредиту, ми будемо економити на опаленні — щоб на гаманець жителів це не впливало. У листопаді я знатиму чітку суму яка припадає на кожну квартиру, і якщо у людей є така можливість — то вони одразу можуть закрити кредит і не платити відсотки.
Спочатку у нас був такий же тариф, як і у ЖЕКу, тому що ми намагалися не дратувати людей. Потім ми почали робити ремонт і тариф зріс, але вже зараз ми платимо менше, ніж у ЖЕКу. Наразі наш тариф становить 5,6 гривень за квадратний метр, гривня з якого йде у ремонтний фонд. Це показує, що навіть маючи менше коштів, можна зробити більше».
За два роки громада також спромоглася вперше за час існування будинку загерметизувати міжпанельні шви, зробити ремонт ліфтів, замінити труби і встановити камери спостереження.
«Загерметизувати міжпанельні шви коштувало приблизно 20 тисяч гривень. Нагальний ремонт ліфтів коштував біля 40 тисяч гривень. Якщо модернізувати їх за міською програмою, то тільки на техобстеження кожного ліфта треба було б витрати 6 тисяч гривень і не зрозуміло, чи б ми зрештою змогли долучитися до неї, чи ні. Простіше віддати 24 тисячі гривень на запчастини для чотирьох ліфтів, ніж чекати, що нам допоможе міськрада.
Крани на стояках — це був просто жах. Не зрозуміло, як через них взагалі просочувалася вода, їх не можна було не відкрутити не вкрутити — ми їх просто обрізали, інколи – просто разом із трубами. Сантехніка коштувала 56 тисяч гривень. Камери ми просто змушені були поставити, бо час від часу у нас траплялися крадіжки. Одного разу хтось просто-таки болгаркою зрізав катушку від ліфта. Тепер жителі відслідковують всіх підозрілих осіб по відео. Обличчя наркозалежних, які полюбляли проводити час у під’їздах, тепер на дошках пошани усюди у домі», — розповідає Тетяна.
Будинок без боржників
Найбільшим досягненням за два роки існування ОСББ, за словами Тетяни, стало те, що у будинку більше немає боржників. Щоб почати робити кардинальні зміни потрібно, щоб жителі їх прагнули і зголосилися працювати в одній команді.
«Я бачу по нашим надходженням на рахунок, ще ми навіть не почали платити кредит на утеплення, але люди вже починають гасити його. Найкраще показати, що ти щось робиш і люди самі починають намагатися щось змінити. Скільки б я там не ходила не просила, але якщо люди не захочуть цього, то жодна реформа не вдасться. Їм усе треба доказувати справою, тому що якщо просто говорити — це нічого не дасть, головне показати, що можна зробити за ті гроші, — розповідає голова ОСББ. — У нас прозорі звіти і кожен мешканець може побачити куди ми витратили гроші. Я розписую все буквально до гвинтиків, які ми купили, вказую навіть яку рідину для миття підлоги ми купили для прибиральниці».
Голова ОСББ каже, що жителі стали не тільки поширювати інформацію про будинок у соцмережах, але й долучаються до вибору підрядників.
«Для всіх проектів у нас існує міні-тендер. Коли ми робили утеплення вікон, то я отримала 14 пропозицій від мешканців. Так само ми вибирали і банк, з яким ми будемо укладати угоду на кредитування, і компанію, яка робить утеплення фасаду», — розповідає Тетяна.
У планах ОСББ — зробити ремонт під’їздів, облаштувати прибудинкову територію, та, навіть, заробляти на рекламі.
«Одного разу, коли я поверталася додому був такий гарний вечір. Я зупинилася і зробила фото будинку на телефон. Через деякий час наші мешканці надіслали мені рекламу урядової програми по реконструкції старих будинків, яка просто вкрала мою ж фотографію мого ж будинку! Хоча б заплатили хоч які-небудь гроші за те, що використовують нашу фотографію, — розповідає Тетяна. — Я планувала заробляти на рекламі, бо ми маємо тильну стіну без вікон, яку добре видно із Сихівського моста. Проте для цього потрібно дуже багато дозволів, що зараз у нас на це немає часу».
Руслан є старшим під’їзду реставрованого будинку і членом ради правління ОСББ. Із самого народження він проживає у домі вже 28 років. Будинку, якому 32, практично його ровесник. Руслан нарікає, що ЖЕК не виконує свої обов’язки щодо облагородження території та на контрасті показує виконану роботу ОСББ.
«ЖЕК мав би зробити доріжки. Наші мешканці, голова ОСББ, та члени ради правління писали вже хтозна-скільки листів до міськради — але результату ніякого. Асфальт довкола дому залишається покрученим. У тих місцях, де ЖЕК все ж взявся робити хідники, то там засипав траву щебнем. Але за собою всі нормальні люди прибирають. Я не розумію такого підходу — який будинок, і які хідники», — нарікає Руслан.
За словами Руслана, протистояння між ЖЕКом і ОСББ можна побачити ще і на прикладі сміттєвих баків.
«ОСББ хотіло також зекономити на вивозі сміття і поставити смітники подалі від Шувару, щоб у них не скидав сміття увесь ринок. З незрозумілих причин нам відмовили, попри те, що навіть із міськради приходила людина, яка затвердила місце. ЖЕК залишив свої смітники у тому місці, яке сам-собі вибрав і вивозить його геть не постійно, а нас змусили поставити баки прямо-таки за Шуваром перед самісінькою дорогою. Коли людина викидає сміття — вона стоїть на дорозі — це створює аварійну ситуацію», — розповідає Руслан.
Готові допомогти й іншим змінювати простір навколо себе
Робота жителів будинку не залишається непоміченою. Тепер Тетяна допомагає осучаснювати також й інші будинки, зокрема, на Червоної Калини 40.
«Я зареєстрована, як приватний підприємець і надаю їм послуги. Вони йдуть з нами нога в ногу і я маю спортивний інтерес у допомозі їм. Минулого року ми отримали відшкодування і погасили кредит по ОСББ за три місяці, а вони за два місяці. Того року ми поставили їм вікна, зробили сходи і сантехніку. Тепер вони дивляться на нас і теж планують робити утеплення.
Кожний будинок індивідуальний, тож будемо думати як це зробити. Мені приносить задоволення, коли я бачу, що немає жодної людини, яка проходить повз наш будинок і не обертається. Коли приходять жителі сусідніх будинків і говорять, що хочуть зробити так само, як і ми, то я запитую, що їм заважає. Прийти і попросити, щоб мені зробили так само — це найелементарніше, а зовсім інше — докласти до цього зусиль самому.
Я кажу, що готова допомогти в організації із самого початку: провести збори, переконати людей і допомогти із паперами. Ці речі потрібно вирішити будь-що. Однак потрібно самим захотіти це зробити, тому що важливо робити зміни для себе, а не для сусідів. Момент, коли ти розумієш, що оточуючі підхоплюють твої ідеї та твою роботу є переломним — це розправляє крила».
