Екскурсії Сиховом. Чим може здивувати район і де у ньому шукати цікавинки (інтерв’ю)
16 та 17 березня на Сихові професійна екскурсоводка Христина Кундира проведе дві екскурсії районом. Вона розкаже про те, коли з’явилися перші люди на Сихові, яким задумувався та яким став модерністський район, де живуть сихівські дракони та багато іншого.
Ми поговорили з Христиною та дізналися трохи більше про саму екскурсію, про те, де на Сихові шукати містику, що тут можуть робити іноземці та чи може район стати туристичним.
Христино, розкажіть трохи детальніше про те, як виникла ідея провести екскурсію.
Освітній центр з прав людини у Львові наприкінці січня запустив проект, який називається «10 друзів рівності» на «Спільнокошті». За 60 днів треба зібрати гроші на його реалізацію. «Друзі рівності» — це десятеро людей, які змінили історію прав людини у світі. Перша частина проекту — 10 лекцій, на які кожен зможе прийти. Відомі українські спікери й спікерки розкажуть про Амаль Клуні, Андрея Шептицького та інших. А український драматург Ігор Білиць напише сценарій п’єси «у режимі реального часу», просто під час публічних лекцій, і потім презентує її у форматі сценічної читки. Прем’єра відбудеться вже восени 2019.
Автор цієї п’єси — відомий український драматург Ігор Білиць, який пише сценарій «у режимі реального часу», просто під час публічних лекцій, присвячених цим «10 друзям (і подругам!) рівності».
Ми розуміли, що тільки онлайн зібрати потрібну суму навряд чи вдасться, тому вирішили вигадати різні офлайн-активності. Одна з них — екскурсія Сиховом.
Але чому саме Сихів?
А чому ні? *сміється* Всі туристи приїжджають побачити історичний центр міста, середньовічний, австрійський Львів. А ми вирішили придумати інше, щоб не конкурувати з львівськими туристичними фірмами.
Хоча Сихів — це наймолодший район, тут є багато чого незвіданого, того, що вартує побачити. До події ми готуємося вже понад два місяці: вивчаємо історичні джерела, спілкуємося з науковцями. Словом, робимо все, аби зібрати якомога більше інформації.
У центрі уваги буде південна частина району. Тут розглянемо соціальні центри, громадські простори, озвучимо цікаві історії, які дізналися в процесі підготовки. От наприклад, назва «Санта Барбара» відома всім. Але чи всі знають, чому це саме «Санта Барбара»? А чи відомо мешканцям, що на місці Церкви Різдва Пресвятої Богородиці раніше мало бути адміністративне приміщення правлячої партії?
Розповідати є, про що! Центр Довженка, приїзд Івана Павла ІІ, ті ж сихівські будинки. Чому вони різного кольору? Якщо хтось не знає, буде шанс виправити це.
Сихів — це візитівка радянського модерністського району. Я думаю, що нам є, чим пишатися, і ми ще пошукаємо заховані скарби тут.
Яким ви уявляли Сихів до пошуків інформації і чи змінився він для вас після?
Я закохалася у Сихів після того, як почала його досліджувати. В силу своєї професії, я зазвичай працюю з історичними центрами, які багаті історією, архітектурною спадщиною. Тож спочатку для мене це був звичайний спальний район. Так, я знала, що він один з найбільших у Львові, наймолодших і тут є своя специфіка. Але це все. Тепер я дивлюся на Сихів глибше, під іншим кутом.
Мені дуже цікаве його планування. Як відомо, Сихів планувався у 70 – 80-х роках. Тут було південне індустріальне кільце, низка заводів, тоді почали з’являтися житлові будинки. Мене цікавило це, так зване, планування ідеального міста. Потрібно було зробити так, аби у мешканців все було поруч, адже довгий період район був відокремлений від центру Львова. Сихівський міст змінив ситуацію пізніше. Тож спочатку деякі люди не могли виїхати з Сихова і потрібно було створити комфортні умови для їх життя саме в межах району. Для таких людей, перших мешканців, Львів, у першу чергу, це Сихів, а вже потім інші райони.
Так, тут всюди звичайні панельки. Але це тільки на перший погляд. Такі будинки також мають свою архітектурну цінність. Ми звикли дивитися те, що було у 17, 18, 19 століттях. А я думаю, що варто вже пізнавати Львів таким, яким він є. В різних його проявах. Навіть з тієї ж точки зору комфортності планування.
Що ви почули від сихівчан, коли готувалися до екскурсії?
Нас консультували науковці. Наприклад, соціологиня Наталя Отріщенко збирала інтерв’ю місцевих мешканців і вже ділилася з нами почутим. Від неї ми дізналися історії перших людей, які заселялися у 80-х роках, і тих, які селяться зараз.
Спочатку район населяли люди з сусідніх сіл. Власне, вони і будували Сихів. Також тут оселилася частина людей, які були переселені з Чорнобильської зони. У перші роки всі вони вели різний спосіб життя, адже селяни звикли жити так, а городяни інакше. Зараз це все нівелювалося, втім Сихів все одно відрізняється від інших районів Львова.
Чи це нормально, чи правильно?
Я думаю, що це так, як є. Всі не можуть бути однакові й треба цінувати різноманітність. Це прекрасно, що Львів має багато районів і в кожному є щось своє. Сихів особливо цим відрізняється, але це не погано і не добре. Це так, як є.
Ви вивчали культуру молоді Сихова? Є інформація, на яких «точках» збиралися раніше, чим займалися?
Я думаю, краще розповідати про дітей, бо молодь вступала у виші, шукала роботу і отримала можливість проводити вільний час за межами району.
У часи розбудови району (1980 – 1990 роки) не вистачало дитячих майданчиків. Адже спершу будували житлові будинки, базову інфраструктуру і вже потім школи та садки. Тому діти знаходили альтернативу на будівельних майданчиках, заводах чи покинутих будівлях. Згодом місцем збору дітей і підлітків стають подвір’я шкіл і садків. Це вже зараз же діти можуть відвідувати різноманітні гуртки, секції тощо.
Найпопулярнішими «точками» були території біля будинків, шкіл, кінотеатр Довженка, церква Різдва, «Санта-Барбара», сихівський ліс, Зубра й Іскра.
Розкажіть детальніше про історію хоча б одного об’єкта на Сихові. Решту можна лишити до екскурсії.
Будівля кінотеатру ім. Довженка, зараз Культурно-освітній центр ім. Олександра Довженка, розташована на перетині головних доріг району — проспекту Червоної Калини та вулиці Сихівської.
Кінотеатр, на відміну від типової радянської забудови Сихова, спорудили за індивідуальним проектом 1987 року. У ньому два зали: на 747 та 196 місць. Навколо будівлі кінотеатру утворився культурний осередок, де відбуваються різноманітні події.
Коли люди приходять на екскурсії історичним центром, вони, зокрема, звертають увагу на те, як збереглася архітектура. Наскільки добре у цьому плані виглядає Сихів?
Район має довгу історію. Вперше Сихів згадують ще у 15 столітті. Так, тут було село, але з Магдебурзьким правом, що теж дуже важливо! Радянська забудова, як і будь-яка інша, потребує догляду. На перший погляд ці будинки непривабливі, але якщо за них взятися, розчистити, думаю, вони досить непогано будуть виглядати. Це все залежить від людей, які об’єднаються, і не будуть чекати, що їм держава щось зробить. Треба вчитися робити комфортне середовище за межами своєї квартири.
А чи є на Сихові містичні місця, з якими пов’язані певні легенди?
За однією з найвідоміших легенд Сихова, у дерев’яній церкві Пресвятої Трійці молився Богдан Хмельницький.
А до містичних локацій місцеві відносять Львівський ізоляторний завод, збудований на цвинтарі та кладовищі тварин у сихівському лісі.
Сихів перспективний район для екскурсій?
Я думаю, що так, особливо він може привабити іноземців. Їх дуже цікавлять такі райони, так звана радянська архітектура. А ще — люди, які живуть у природному середовищі. Бо в історичному центрі багато жителів виїхало і складається враження, ніби перед тобою картинка. А тут — повсякденне життя.
Якщо якась туристична фірма захоче співпрацювати, чому б і ні. Потрібно відходити від центру – там вже забагато туристів. І потрібно відкривати інші райони Львова — вони на це заслуговують.
Яких елементів, на вашу думку, не вистачає району, щоби привабити більше туристів?
Мені здається, це більше моменти дозвілля. Є торгові центри, але, наприклад, якийсь сучасний концертний зал спрацював би. Можливо, якась арт-галерея, чому ні? Треба залучити сюди людей, щоби вони хотіли провести вихідні на концерті чи виставці. Варіантів багато — потрібне тільки бажання втілити їх у життя!
