Наталя Стегній — сихівчанка, еко-активістка та розробниця гри «Екомемо» .
Наталя почала сортувати сміття ще тоді, коли у Львові майже не існувало пунктів прийому. Щоб заохотити відповідально поводитись з відходами й інших мешканців, вона придумала гру, за допомогою якої можна легко і весело навчитись сортуванню. Гру «Екомемо» нещодавно вона представила на фестивалі «Чисте місто Фест 2019», а міська рада включить її у просвітницьку кампанію.
Пані Наталю, розкажіть чим ви займаєтесь, ким працюєте?
До того часу, як зайнятись грою, я працювала фрілансеркою, розробляла сайти для різних компаній. Але в якийсь момент, захотілось зробити щось корисне для суспільства і першим моїм соціальним проектом стала гра Екомемо, яка вчить сортувати відходи. Останні місяці я займаюсь виключно розробкою та поширенням цієї гри.
А коли ви самі почали задумуватись про сортування?
Скільки ми живемо з чоловіком, стільки і сортуємо. Але сім років тому, було складно знайти поблизу пункти прийому вторсировини, тож доводилося долати чималу відстань. На той час, сортування було непопулярним та незручним.
Розпочалось все з наведення порядку у власній квартирі. Виявилось, що у нас багато зайвих речей, різних коробок. Макулатуру сортувати було просто, ми знайшли пункт прийому і відвозили туди. А от для прийому пластику ще не було жодної точки.
Згодом, ми з чоловіком ініціювали збирання батарейок в під’їзді. Всі сусіди скидали використані батарейки в одну пляшку. Але прибиральниця їх викинула, на той момент мало хто розумів для чого їх потрібно збирати.
З народженням дітей, ти починаєш більше піклуватись про довкілля, задумуєшся над тим, який світ ти їм залишаєш. Те, що ти створюєш зараз — це і є майбутнє твоєї дитини. Виходить, що сортування сьогодні — це погляд в завтра.
Як ви розділяєте сміття в квартирі?
Оскільки в нашій квартирі мало місця для різних баків, ми вирішили цю проблему завдяки пустим шухлядам на кухні. І це досить зручно: одна шухляда для пластика, інша для скла, паперу тощо. Єдине питання з сортування, яке ми не вирішили до цього часу — що робити з органікою. Утилізувати її потрібно швидко, адже від неї в квартирі сильний запах. Я знайшла спеціальні «Ем контейнери» для компостування органіки, але нічого з того не вийшло, бо з’явилась цвіль. Зараз ми очікуємо громадські компостери, які мають встановити на Сихові. Zero Waste Lviv скоро випустять методичку про те, як правильно компостувати органіку у місті. Думаю, що тоді це питання буде вирішити простіше.
“З народженням дітей, ти починаєш більше піклуватись про довкілля, задумуєшся над тим, який світ ти їм залишаєш“
Коли і як у вас з’явилась ідея гри?
Ідея гри з’явилась тоді, коли з’явилось пункти прийому, де приймають не тільки папір. Тоді я дізналась, що, наприклад, пластик має різне маркування. Він ділиться на сім видів і сортувати його потрібно окремо. Пляшки з кришками переробляються окремо, обгортки теж йдуть під іншим номером. А ще, потрібно знати, що є пластик, якого не можна використовувати повторно.
Метал також є різний. Алюмінієві банки з-під напоїв можна здати по 20-24 гривні за кілограм. Якщо моя дитина на папері заробляє дві гривні в місяць, то на за метал може отримати біля 10-ти грн. Хоча гроші на смітті не заробиш, але дітей, таким чином, можна заохотити до сортування.
Оскільки я люблю впорядковувати інформацію, то я зробила велику табличку, яку поділила на різні контейнери і стала записувати туди всю інформацію по сортуванню. Це був такий перший етап до розробки гри.
Коли я стала нудьгувати на своїй роботі, то подалася на курси соціального підприємництва в УКУ. Нашим завданням було створити проект, який буде фінансово стабільний і, разом з тим, матиме соціальну користь. До того ж, проект мав бути на тему 17-ти цілей сталого розвитку. Переглянувши цілі, я зрозуміла, що мету відповідального споживання і виробництва я виконую, — сміття сортую. Залишилось перейти від активності до фінансової стабільності, тобто, заробити на цьому.
Оскільки ми в сім’ї любимо грати в настільні ігри, то я подумала про те, щоб створити гру по сортуванню сміття. На той момент, мене здивувало, що нічого подібного на ринку немає, тож я приступила до розробки проекту. Згодом до мене приєдналась ще одна дівчина на курсах, вона створила дизайн та макети. Тестувати гру ми пішли в школу до мого сина Ярослава і там нам підказали діти, як її можна вдосконалити.
На який вік розрахована гра та які правила?
Вона розрахована на дітей від 4-ох до 10-ти років. Гравці беруть картки з малюнками відходів та кладуть їх до відповідного контейнера на полі. Гру я доповнила спеціальними призами — фішками подяки, на яких зображені речі, виготовлені з вторинної сировини. Виграє той гравець, який назбирав найбільше фішок подяки.
Але гра буде цікава і для всієї сім’ї. Дорослим вона стане корисною в інформаційному плані, адже не всі ще знають, які є типи відходів, як вони маркуються, а також що можна сортувати, а що — ні. Тобто, це своєрідний інформаційний буклет, якщо ти часто граєш, то виробляєш звичку сортувати сміття. Звичайно, якщо дорослі вже давно сортують, то гра їх не зацікавить, але вони можуть її придбати комусь в подарунок.
Чи зацікавились якісь еко-організації вашою грою?
Коли я тільки почала розробку гри, то просила виробників вторсировини дозвіл на використання їхнього логотипу. Тому деякі зацікавились грою і сказали, що поширюватимуть її серед своїх покупців. Наприклад, серед них “Україна без сміття” та організація “ Зелена думка в дії”.
Микола Рябика, працівник ЛКП “Зелене Місто”, запропонував додати нашу гру до просвітницької кампанії, яку мають проводити в школах. До мене також звернулась уповноважена з Управління молоді та спорту міста Кропивницький і запропонувала поширити гру від міської ради. в школах та бібліотеках.
“Гра буде цікава для всієї сім’ї. Дорослим вона стане корисною в інформаційному плані, адже не всі ще знають, які є типи відходів, як вони маркуються, а також що можна сортувати, а що — ні.“
Як можна покращити екологічну ситуацію на Сихові, ваше бачення?
Насамперед, на Сихові не вистачає пунктів сортування, які б були громадські та відкриті. Такі станції є у «Зеленої коробки» на Підзамче та на вул. Науковій нещодавно SilpoRecycling відкрили. Власне, той пункт, в який я ходжу, знаходиться в підвалі і на ньому, навіть, нема вивіски. Мені добре видно з вікна, що туди носять папір тільки безхатченки. Було б добре, щоб поблизу відкрили громадські станції, які були б чисті та охайні. Але раджу подивитись карту — recyclemap , на якій вказані всі пункти прийому у Сихівському районі.
По-друге, потрібно проводити просвітницькі кампанії, щоб люди знали, на який завод їде сортоване сміття і що з ним відбувається. Зараз такої інформації немає, все дуже абстрактно і мешканці не розуміють куди потрапляє вторсировина.
Взагалі, свій проект я хотіла масштабувати і популяризувати сортування в будинку, в якому я проживаю. Якщо одна квартира заробляє дві гривні в місяць на папері, то 100 квартир матиме 200 гривень. Здавати можна не тільки папір, а отримані кошти пустити на потреби будинку.
Але потрібно ставити контейнери в будинку, оскільки безхатченки розносять сміття з контейнерів і перевізнику не вигідно буде цим займатись. Наприклад, «Чисте довкілля» можуть приїжджати і забирати сміття, вони виготовляють еко-папір для офісу. Видавництво «Ранок» із суміші паперу та пластику робить обкладинки для книг. Ще є така організація, як Zelenew , вони займаються виробленням предметів декору для дому: світильники, вазони чи підставки різні. Коли ти здаєш відсортоване сміття і бачиш результат, тоді більше запевняєшся, що твоя справа приносить користь.
Спілкувалась: Вікторія Матевощук
Фото: Ярослав Тимчишин
