Прикраси з соломи – дідухи заполонили прилавки ринків у районі. Хоч із дідухом пов’язана гарна традиція, втім ажіотажу серед покупців наразі немає, – зізнаються продавці. І додають: можливо не усі знають про його роль у Різдвяному святі? Особливо молодь, переселенці із інших регіонів, яких побільшало на Сихові. Тож ми вирішили пояснити – навіщо ставити дідух, де придбати солом’яну прикрасу на Сихові.
Отож, ми відвідали такі локації з продажу дідухів на Сихові:
- вул. Сихівська, 16а (біля ТЦ “Сихів”)
- вул. Драгана, 1 ( біля ринку “Народний”)
- вулиця Хуторівка, 4б ( Нижній Шувар)
Біля ринку “Народний” є лише одна точка, де продають дідухи. Їх вартість 150 грн та розмір 50 см.
Біля ТЦ “Сихів” є дві локації, де торгують дідухами.
На одній солом’яні вироби висотою 30 см – 20 грн, на іншій – 60 см – 130 грн.
На оптовому ринку “Шувар” вибір був найширшим. Тут лише одна точка продажу дідухів, але там солом’яних прикрас багато та на різні вподобання. Найменший дідух, висотою 50 см коштує 80 грн.
- 50 см – 80 грн
- 60 см – 150 грн
- 80 см – 200 грн
- 100 см – 300 грн
- 150 см – 500 грн
За словами продавчині пані Марії, дідухи вони роблять самі. Виготовляють їх з колосків вівса, ячменю, жита, льону, пшениці та дають кермек (сухоцвіт) для краси. Починають плести дідухи ще в листопаді, щоб встигнути зробити велику кількість до свят.
“Їх дуже важко робити. Пшеницю і овес ми самі сіємо, овес можна і пізніше зібрати, але краще, щоб він був недозрілий. А пшеницю треба збирати, щоб вона була ні зелена, ні достигла. Бо якщо вона була зелена, то вкриється цвіллю, а якщо буде стигла, то вона покрутиться і не буде мати гарного вигляду”.
Жінка розповідає, що цього року дідухи продає востаннє, адже спостерігає маленький попит, ремесло стає не вигідним.Зусилля, витрачені на виробництво дідухів – не покриваються у місті. Тож продавати ці прикраси щороку стає невигідніше.
“Важко продати, таке враження, що люди стають осторонь традицій. На селі без оберемка сіна і без дідуха – це не свято і це каже кожен господар. А в місті деякі люди проходять повз нас і питають – що це таке??? Шкода, що така байдужість, адже ці дідухи важко робити, задля одного невеличкого дідуха майстер витрачає більше 3 годин. І те – донька мені допомагає. Без неї я певно б цілий день один дідух робила б”.
Багато українців не розуміють навіщо ставити дідух та й взагалі що це. Чи насправді дідух – це суто візульна прикраса, чи все таки у ньому набагато глибший зміст? Звідки цей дідух взявся та для чого він потрібен – пояснює історик Роман Бабюк.
“Мабуть, не секрет, що дідух ставили ще язичники. В дохристиянські часи це був втіленням бога Коляди. Дідух збирали з останнього обжинкового сніпа. Згодом, в дохристиянські часи, збірку цей сніп підв’язували червоною стрічкою і святково приносили додому. Таким чином люди приносили дух зерна в хату. Як і в язичників, так і в християн дідух символізував вдалий врожай та багатство. В християн існує легенда, що було дуже холодно, коли Ісус Христос народився в стайні. У стіні Йосип знайшов дирку і затулив її снопом з соломи. Таким чином в нас є традиція ставити на покуті дідух на Святвечір. Він символізує тепло, добробут та затишок”.
Сніп-рай, дерево-життя, дідочок, дідо, колідник, колядничок саме так колись називали дідух. Вважали, що дідух в себе вбирає всю негативну енергетику з дому. Щоб ця енергетика зникла, а не поширювалась, після Йордану спалювали солому. Також вважали, що потрібно спалювати дідух, щоб душі померлих, які гостювали на свята, могли повернутися на небо.
“Якщо зараз люди мають лише один вид дідуха, то колись їх було два. На Святий вечір стелили солому вдома і її теж називали дідухом. На такому дідусі ходили люди, стрибали діти і могли навіть ходити тварини, щоб на наступний рік був хороший врожай. Класичний дідух, як і зараз, ставили на покуті. Згодом колоски з цього дідуха, які залишались, давали худобі, а зерно – птиці. Дідух збирали із 4 злаків, вони символізують чотири пори року. Кожен колосок ніс у собі певну частину пори року – місяць, тиждень, день. Зазвичай, один колосок – означав один день”.
Дуже важливо поважати та не забувати власні традиції. А особливо молоді, яка є носієм українських звичаїв у майбутнє. Якщо не буде попиту на дідухи – вони поступово зникнуть з продажу і наші правнуки вже зможуть його побачити хіба десь у музеях чи в селах, де традиція все ще живе. Саме тому ми закликаємо створити у кожній домівці ауру затишку і справжнього Різдва. Нехай, окрім обов’язкових 12-ти страв на столі, головним атрибутом свята у кожній родині буде красивий дідух.
Голуб Марія
