Окопна свічка є довготривалим джерелом тепла у складних умовах. Завдяки їй військові можуть зігрітись, освітити темні, сирі приміщення, висушити одяг чи загріти їжу. Протягом двох років Юлія Британ, яка проживає на Сихові, виготовляє окопні свічки. Волонтерка поділилась з редакцією “Сихів Медіа” як збирає матеріали, спілкується з військовими і створює свічки.
- Як ти почала волонтерити?
Це було в 2022 році, у жовтні. Мої знайомі постили допис однієї дівчини, яка робить окопні свічки. Мене зацікавила тема і я почала читати про це. Зрозуміла, що це дуже важливо, адже стає холодно. Я запостила в себе на сторінці, що ця жінка збирає банки та просила друзів приєднатись. В наступному сторіс я прописала що саме потрібно та як можна долучитись. Багато людей написали мені, подумавши, що я це роблю і потребую матеріалів.
Багато людей писали мені і я втомилась всім пояснювати, що це роблю не я. Тоді подумала, що, можливо, це знак. Того ж дня волонтерка опублікувала відео про те, як робити окопні свічки вдома. Я підняла голову в небо і подумала: “Боже, ти так жартуєш?”. Я поставила собі запитання: “А що, я не можу? Подивлюся та робитиму. Вже мені багато банок принесли, щоб я відправляла, а тепер буду робити я. Інші можуть, а я не можу?” Так я почала свій шлях з виготовлення окопних свічок.
- Як ти знаходиш матеріали для свічок? Чи багато охочих допомогти зі збором матеріалів чи грошей?
В 2022 році насправді було досить важко. Потрібен був час, щоб люди назбирали банки в себе вдома. Це були зазвичай знайомі або знайомі знайомих. Я постила це в соцмережах і люди поширювали, з часом почали писати мені самі.
Я долучена в групу свічкарів в Facebook, там є близько тридцяти тисяч людей: ті, які готові давати матеріали, ті, які роблять окопні свічки та ті, хто шукає їх для військових. Є також там дядечки, які роблять власноруч різаки, які дуже легко ріжуть картон. Вони віддають їх безкоштовно.
Через цю групу вийшла на мене одна жінка, в неї багато баночок. Не знаю, як вона натрапила на мене, так як там тисячі свічкарів. Вона дала мені близько 200 банок, а також свічки, які можна переплавити. Ми здружилися з пані Людмилою. Цього року, як я до неї прийшла, вона дала мені вже 300 банок. Вона в себе в під’їзді поставила коробку для банок. Вона вже на пенсії та має проблеми зі здоров’ям, але каже, що це для неї можливість щось зробити.
- Чи важко виготовляти окопні свічки з домашніх умовах? Поділитись процесом.
Робити не так складно, але є свої нюанси і моменти. Мені потрібні баночки без етикеток та гострих вигинів. Для цього також потрібно коробки, знову ж таки без різних малюнків, наліпок, фарби, нанесеної на саму коробку. І дуже важливо, щоб в самому складі коробки не було багато клею, тому потрібно дивитися структуру коробки. В розрізі має бути лише один ряд.
Важливим є розмір самих банок. Наприклад, банки більше 7 сантиметрів у висоту не потрібно використовувати. Коли горить свічка у високій банці, парафін залишається на дні і вона повністю не вигорає. Тому дуже важливо, щоб висота була меншою або дорівнювала діаметру. Важливо також знати, який парафін або віск ти використовуєш. Найкраще заливати воском, але він в декілька разів дорожчий, ніж парафін, і в таких більш промислових масштабах, це важко робити.
Зробити одну свічку з картону – це декілька хвилин часу. Вирізати смужки, закрутити. Але в загальному, якщо половина банок великих, половина маленьких, то мені треба чотири години, щоб залити 50 штук. Річ в тому, що випари є токсичними, тому багато годин підряд заливати не можна.
- Ти співпрацюєш з іншими волонтерами чи організаціями? Якщо так, то з якими?
Останній рік мій брат Михайло робить рівноцінно зі мною. Без нього стільки б не було зроблено банок.
Також мені допомагає група свічкарів, там знаходжу і я, і мене. Був випадок, коли мене запросили в Центр творчості дітей та юнацтва, де я давала майстер-клас підліткам. Я їм все показала, ми зробили свічки та відправили їх військовим. Це про співпрацю. Мені подобається приходити та показувати, щоб люди несли це в свої громади. І це про те, що в цій війні може долучатися кожен. Навіть якщо ти маєш особливі потреби, це зовсім тобі не заважає думати про свою країну, долучатися, робити і бажати кращого військовим.
- Скільки окопних свічок ти уже зробила? Кому і куди відправляєш?
Я зробила 1185 окопних свічок, 300 кг відправила на схід та південь України. Особливо мене дуже тішило, коли я відправляла десь місяць-два після звільнення Херсону, і я розуміла, що свічки аж туди потрапили. Цього року відправляла на лівий берег Херсонщини. Надсилала також на Запорізький напрямок та на лінію зіткнення з Донецькою та Луганською областями. І в саму Донецьку область також надсилала. Наприкінці 2023-го року мене вперше попросили надіслати на Луганський напрямок.
- З якими труднощами у волонтерстві ти стикалась?
Пам’ятаю ті дуже важкі грудень і січень, коли в мене було 3-4 часткові роботи, також було навчання і сесія. А ще пам’ятаю відключення світла, коли воно було лише по чотири години на день, якраз тоді, як мене не було вдома. Це було дуже важко. Наприклад, були такі вечори, коли я включала ліхтарі, гірлянди на батарейках, приходили сусідки з інших кімнат, бо не було зв’язку, інтернету і ти нічого не зробиш, навіть якщо маєш плани, і ми робили їх разом. Це такі труднощі, але водночас воно так зігрівало.
А ще з труднощів, напевно, те, що цього року у мене були проблеми зі здоров’ям тривалий час. Було дуже важко робити свічки, це все заливати. Мені всі навколо казали: “Відмовся від цього зараз, бо ти не можеш”. Але мені було важко відмовитися. Були такі рази, коли я через себе переступала, мені було зле, але я вставала, робила, заливала. Військові могли написати мені: “В тебе є свічки?” Навіть якщо в тебе їх нема, ти скажеш, що за тиждень будуть. І ти скасовуєш свої плани, щось переносиш, бо ти розумієш, що маєш це зробити.
- Поділися відгуками, які ти отримуєш від військових. Можливо є історії, які залишили особливий слід у твоїй волонтерській діяльності.
Ну мене дуже тішить, коли військові пишуть, що одного вечора чи однієї ночі, це було дуже їм потрібно, це їм дуже допомогло або навіть врятувало життя. Це мене дуже надихає робити далі, попри те, що іноді мені важко. Наші військові дуже цього потребують. Зазвичай ті, кому я відправляла свічки, продовжують листуватися зі мною, навіть якщо їм вже не потрібні свічки, ми на зв’язку. Це мене дуже гріє. І це про те, що іноді ці окопні свічки можуть в дуже різний спосіб горіти, невідомо де і невідомо кого зігріти. Мені дуже подобається фраза, що ми не допомагаємо військовим, ми в першу чергу допомагаємо собі. Те, що вони роблять там, вони роблять це для нас. Це ми допомагаємо собі, своїй країні.
- Як сихівчани можуть долучитись до твоєї ініціативи?
Зараз ще трошки і сезон закінчиться, немає такого сильного попиту. З вересня-жовтня вже знову будуть потрібні банки та парафін. Поки я собі прикидаю, що ті банки, які в мене є, і систематично мені їх приносять, до кінця цього сезону вистачить.
Було б класно десь на Сихові знайти приміщення, щоб прийшли люди і там поробили свічки. Взагалі, як на мене, добре мати декілька окопних свічок навіть чисто вдома для себе. На Сихові є багато людей, які мають друзів та рідних, які воюють, і їм потрібні свічки. Вміти робити свічки – це хороша навичка. Це так само як навичка вміти зупиняти будь-які види кровотечі. Тобто це те, що потрібно вміти під час війни.
- Зараз молодь волонтерить не так активно, як у перші місяці повномасштабного вторгнення. Що б ти сказала їм, аби заохотити приділяти волонтерству більше часу?
Я думаю, молоді варто подумати, де їхній дім та чи хочуть вони, щоб їхній дім був. І напевно розуміти, що про дім треба піклуватися, інакше цього дому не буде. Колись я хотіла переїхати за кордон, десь на захід. А потім, напевно, під час Майдану, почала думати про те, що хочу розвивати країну тут, а не їхати кудись. І після 24 лютого це питання гостро постало – я не хочу нікуди їхати. І це про те, що якщо я не буду долучатися, це дорівнює, що в мене може просто не бути дому. А як людина без дому? Тобто, де ти, хто ти, твоя ідентифікація і взагалі. Я розумію, що мені ніде не буде так добре психологічно, як в своїй країні. Навіть в стані війни. Якщо це мій дім, то я буду його захищати.
Наша команда спільно з Ветеран Медіа, львівської волонтеркою Вікторією Василин і сихівським рестораном П’ятниця запрошуємо долучитись до збору коштів. Ми збираємо на дрони для 21 ОМБР, яка веде активну боротьбу на Лиманському напрямку.
🎯Наша ціль – 200 000₴ для підтримки захисників
🔗Посилання на банку: https://send.monobank.ua/jar/6VRmvH3ok1
💳Номер картки банки: 5375 4112 1162 2787
Ярина Туз
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: “Девізом життя наших воїнів було: “Україна понад усе”: історії загиблих сихівчан очима їх вчителів.
