Сотні рейдів проти стихійної торгівлі і все марно. Сихівчани щодня проходять повз яблука, випотрошені курочки та ягоди, що лежать просто під ногами і часом автоматично виривається: «по чому продаєте»?. І здається, що ця цікавість – єдиний залізний аргумент, який міцно тримає стихійників біля зупинок, перед ринками та вздовж людних доріг.
Журналістка Сихів. Медіа вирішила познайомитись з ними і дізнатися – хто ці люди, які торгують біля Іскри чи Народного ринку? Чому не стануть у ряд з іншими продавцями, які заплатили за повноцінне місце? І чи реально зробити генеральне очищення району від бабусь, що продають продукти під ногами? Як зустріли нашу журналістку продавці, які не хочуть стати за прилавки – читайте у матеріалі!
Мій журналістський рейд розпочався зі стихійного ринку біля «Іскри». Сьогодні тут, перед входом, стоїть близько 10 стихійних торговців. Під ногами груші, гриби, сливки, молоко, сир і навіть трохи квітів. Прямую на розмову до торговців.
Питаю у бабці: по скільки букетик? Віддає за 25 грн. Розказує, що їй 86 років, звати Ярослава і живе вона на Новому Львові, там і висаджує свої жоржини. Каже, що пенсія в неї мала, близько трьох тисяч, цього вистачає лише на їжу і комунальні послуги, а нещодавно прорвало трубу і більша частина грошей пішла на ремонт. Каже, що продає тут кожного дня, з 9 години. Поліція її не чіпає, але сидіти стало досить холодно. Про те, що тут продавати не можна, жінка знає, але у цьому місці ходять покупці, тому й вперто розраховує на прибуток.
До нашої розмови долучається сусідка-продавчиня з асфальту, що поруч з моєю співрозмовницею. Стверджує, що багато сьогодні не заробила, вистачить хіба на маршрутку додому. Жінка самотня, на місці її будинку звели багатоповерхівку, а гроші не заплатили. Тому часом торгівля біля «Іскри» стає хоч якимось додатком до пенсії.
Проходжу трохи далі, мені пропонують скуштувати грушу. Висока жінка, років 50-ти у зимовій куртці, аби не змерзнути осіннім днем, ділиться, що під ринком «Іскрою» торгує, бо тут прохідне місце. Вона приїжджає до Сихова з села, що неподалік Львова, у неї великий сад, де росте багато яблук і груш, а діти і внуки їх не їдять і сік не п’ють. Каже, що на великі суми не розраховує, але шкодує, що продукти пропадають, тому й треба їх або віддавати або продавати. Жінка ділиться спостереженнями: на стихійному ринку більше людей, а от на продуктовому ринку за прилавком торгівля гірша, покупців менше.
Через «вигідне» місце на стихійному ринку торгує і 30-літня продавчиня на Санта-Барбарі. Продає сливки, помідори і розповідає, що живе в Зубрі, а їздить по продукти до дядька в Радехів і перепродує їх тут. Рік тому жінка тримала корову, робила сир і молоко і торгувала ними також на асфальті. Відповідає, що нічого поганого в стихійній торгівлі не бачить, адже продукти свіжі, кожен привозить з дому, хоче того ж дня продати. Стоїть на цій локації, бо на найближчому ринку – Народному немає місця. Каже, що зазвичай там є 2-3 вільні столи, але їх швидко займають.
Чому ж не запропонувати усім цим людям цивілізоване місце на ринку? Із цим питанням я йду до адміністрації ринку «Іскра» і намагаюсь зрозуміти, через кого стихійна торгівля є одвічною проблемою.
В адміністрації ринку розповідають, що стихійна торгівля насправді є «хворою» для них темою. Продавці хочуть стояти в “центровому” місці на ринку, саме там, де вони собі примітили, а не там, де розташовані прилавки та столи на вулиці. Місця на ринку їм не до вподоби, тому йдуть до зупинки, де скупчуються їх потенційні покупці. Ціни за місце торгівлі за столом на ринку становлять 10,20,50 гривень, залежно від того, скільки саме місця займає товар. На думку Наталії Жигало, директора торгового ринку «Іскра» це досить символічна сума, але є люди, які не хочуть дотримуватись жодних правил і стихійники – це саме той контингент.
Зі стихійниками борються за допомогою поліції, муніципальної варти, Сихівської адміністрації, але на них впливу немає, за якийсь час вони знову повертаються. Зараз найняли охоронця, аби він стояв і стежив за ситуацією. В адміністрації підприємства впевнені, що і місцева влада і керівництво усіх міських ринків зацікавлені в тому, щоб торговці стояли за столами, але стихійників «тримає» зупинка, адже це “хлібне” місце.
Гаразд, а що якщо покупці принципово перестануть купувати у стихійників, чи це змусить їх стати у ряд із цивілізованими продавцями? Із цим питанням звертаюсь до перехожих, що проходять повз продуктову викладку на тротуарі:
«Я проти стихійної торгівлі. Це не гігієнічно і ти ніколи не знаєш, що ти можеш купити. На мою думку, люди стереотипно вірять в те, що якщо воно домашнє, значить воно корисне, стовідсотково здорове. Тобто, люди думають, що в супермаркеті вони куплять гумове і погане, а “з землі” ми купимо кращу петрушку, городину, овочі. Я не розумію людей, які купують молочні продукти “з землі”.
Та і це незаконно. По факту, людина, яка продає і людина, яка купує порушують закон. Це неправильно. Потім, якщо ти отруїшся, то не зможеш нікому нічого довести, тобто не буде відповідального.
Я вважаю, що закон повинен бути один для всіх і як би це погано зараз не звучало, я розумію, що для деяких людей, які мають свою продукцію на землі, це єдиний спосіб вижити. В Україні дуже дорого жити, проте я думаю, що продавати з землі не вихід, бо цими питаннями повинна займатися якщо не держава, то місто, якщо не місто, то район. У Львові є кошти для того, щоб муніципальна рада розганяла торговців, але при тому у місті немає коштів, аби дати їм кращі умови», – ділиться думками сихівчанка Ганна.
Зокрема, є люди, які виступають і за стихійну торгівлю на тротуарах Сихова:
«Не чіпайте людей. Людям треба якось за комунальні платити послуги. Ці бабусі і дідусі продають своє та свіже, яке не купиш в супермаркеті. Роблять вони це не від хорошого життя, а від відсутності грошей та справедливості. Я кожного разу, коли буваю біля таких ринків, то завжди купую щось смачне дітям додому,» – поділилась сихівчанка Розалія.
Чи можуть вплинути на ситуацію зі стихійною торгівлею органи, що відповідають за порядок? Запитую у муніципальної варти про те, як вони працюють зі стихійниками.
Також я дізналась позицію львівської муніципальної варти:
«В нас на постійній основі стоїть дві людини на проспекті Червоної калини, біля закладу “Дукан” і на вулиці Драгана. Рейди ми проводимо раз або два у тиждень в Сихівському районі. Тобто, ми заїжджаємо на вулицю Сихівську, перед торговим центром “Іскра” ну і їдемо на Драгана туди на Червоної калини, тому що люди, яких вигнали, пересуваються по проспекті йдуть вниз і там знову розгортаються. Тому ми їдемо туди і виганяємо їх звідти.
Переважно складаємо протоколи на Іскрі, бо на Червоної калини стоять старші люди. Чесно кажучи – їх шкода, ми лояльніше до них ставимось, але з позиції законності, ми мусимо їх навчити порядку, це необхідність. На “Іскрі” стоять перекупщики, які поїхали на нижній Шувар, купили і перепродали вже продукти на певній локації,» – розповів Ковтун Роман, заступник начальника відділу проведення рейдів.
Муніципали складають протоколи згідно 160 статті (торгівля у невстановленому місці продовольчими або промисловими товарами) і 152 статті (порушення правил благоустрою Львова), якщо торговці виставили тару або поставили столик.
Сума штрафу становить від 51 до 119 грн за торгівлю або попередження (за 160 статтею). За 152 статтею це від 340 до 1700 грн штрафу.
Ірина Запотічна
