Фото: Сихів Медіа
У Wiki-бібліотеці відбулась дискусія про роль сучасної бібліотеки у розвитку культури. Громадські діячі та представники бібліотечної справи говорили про роль і функції сучасної бібліотеки, зокрема на Сихові, чому бібліотека має стати індивідуальним простором для самовираження кожної людини, а бібліотекар — культурним менеджером.
Володимир Бєглов — очільник Освітнього центру з прав людини
Я думаю, що бібліотека — це, перш за все, місце, в якому піднімають питання, що актуальні для спільноти. Нам потрібно розуміти, які питання сьогодні хвилюють мешканців Сихова. По-друге, це має бути місце, в якому ми можемо почути відповіді на ці запитання від запрошених експертів. І третє, бібліотека – це місце зустрічі спільнот, які часто не помітні в місті. Наприклад, культурні об’єднання, нацкіно, формат фестивалей Wiz-Art, в рамках якого співпрацюють різні громадські організації.
Для мене, крім Центру Шептицького, ідеальною є одна бібліотека на Окуневського. Незважаючи на всі пережитки з 80-их, тобто на традиційні бібліотечні процеси, там є чудовий колектив. Бібліотека має власну студію звукозапису і я був вражений, коли команда виграла великий грант на професійні музичні інструменти для репетицій місцевої молоді. Колектив завжди креативно підходить до проведення різноманітних заходів та відзначення свят.
Бібліотека повинна мати свою стратегію. Написання стратегії Wікі-бібліотеки передбачає написання двох пунктів: місії та візії. Щоб досягти своєї місії, потрібно виконати певний набір завдань. У стратегії має бути прописана комунікаційна складова, а саме, як залучати аудиторію.
Нещодавно читав статтю, в якому була описана цікава історія. В одному польському містечку, раптом, на бібліотеці великими буквами з’явився напис: «А для чого нам бібліотека?». Мешканці налякались, що її закриють, а в цій будівлі відкриють черговий магазин. А насправді, — це була провокація, для того, щоб місцеві жителі подумали, для чого їм потрібна бібліотека. Після цього, мешканці активно взяли участь у голосуванні і вирішили чого саме вони хочуть від бібліотеки. Завдяки цьому, для мешканців відкрили цікаві курси.
Василь Кметь — директор Наукової бібліотеки Львівського національного університету імені Івана Франка
Володимир сказав про бібліотеку як про місце, я б говорив про бібліотеку як про простір і спосіб організації певних ідей, організації свого буття. Сьогодні бібліотека має асоціюватись з людиною особисто, це має бути її індивідуальний простір. Вона має відповідати певним цінностям і засадам, і має дати моральну ціннісну прерогативу, щоб людина реалізувала себе як читач.
Якщо ми звернемось до історичного досвіду, то побачимо, що впродовж 20-го ст. бібліотеки перетворювалися на важливі осередки міської та державної культурної політики. Наприклад, у 60-ті роки, органи самоуправління використовували мережу бібліотек для ретрансляції певних ідей, які суспільство мало б прийняти і засвоїти.
Сьогодні ми говоримо про два досвіди бібліотек: американський та європейський. Американський досвід – це пошук розширення кола функцій і перетворення бібліотеки, накприлад, на ЦНАП чи ще щось подібне, залежно від того, чого хоче суспільство. Європейський досвід відрізняється, бо в питаннях пошуку моделей, він виходить не просто із зовнішнього запиту, але із певних пропозицій. Бібліотека вивчає запит, але формолює його в певні пропозиції, які для неї є важливими. І для нас ця модель ближча, навіть, за способом мислення. Коли ми говоримо про пошук певних моделей, які дозволяють бібліотеці зберегти і розвивати свої функції, тоді тут є місце і для музики, і для дискусії, і для зустрічей. Але при цьому бібліотека зберігає свій стратегічний статус.
Бібліотека – це спосіб організації певних ідей
Коли я вперше стажувався в бібліотеці при університеті імені Жана Мулена, я здивувався тому, скільки людей туди приходить. На першому поверсі там передбачені місця для мам з немовлятами, на другому поверсі розташована дитяча бібліотека, ще вище – фонотека, а на самому верху зберігаються старовинні книги. Друге, що мене здивувало – це кількість книг, всього 300 тис. Для університетської бібліотеки це небагато, але то була найактуальніша література за останні п’ять років. Решту функцій виконує муніципальна бібліотека. Така універсалізація має сенс. В світі є місце для бібліотек, які працюють цілодобово і ті, які відкриваються двічі на тиждень. Все залежить від громади, саме вона визначає попит і принцип.
Я представник того консервативного історичного бібліотечного середовища, яке ми намагаємось трансформувати. І одним із своїх завдань я бачу в тому, щоб долати ті мури, які втратили сенс в міру розвитку суспільства і його запитів.Перше, що ми хочемо зробити – це універсалізацію. Моє вічне питання до користувачів звучить так: кому належить бібліотека, юридичному власнику чи корпорації професорів? Насправді вона належить тому, кому вона потрібна. Ми є частиною публічного простору міста, ми не корпоративна бібліотека, в нас є місце для музики, квестів, на які збираються користувачі від п’яти до семидесяти років. Буває, що до нас приходять студенти, які кажуть, що їм потрібно провести тут ніч, щоб підготуватися до міжнародного конкурсу. Це важливий шлях для того, щоб універсалізуватися.
Бібліотекар має стати культурним менеджером
Ще один важливий момент: питання, якою має бути бібліотека, пов’язане з тим, яким має бути бібліотекар. Ми поступово, але невпинно приходим до того, що можливо навіть змінити розуміння бібліотекаря. З традиційно історичного документознавця, кінця 19 сторіччя, для якого облік і інвентаризація є визначальними пріоритетами його фахового становлення, ми підходимо до культурного менеджера, до того, хто реально модерує потоки інформації і здатний знайти точки її перетину.
Коли я проводив заняття для першого курсу на факультеті бібліотекознавстві, я задав аудиторії банальне питання: чому ви сюди прийшли? Частіше я чую приблизно однакову відповідь, яка починалася з речення: “ це така жіноча робота, сидиш, книжки читаєш”. І багато хто не хоче відмовлятися від такої моделі. Класична бібліотечна освіта не передбачає того, щоб навчити людину спеціальним знанням: вмінню працювати зі старовинними книгами, бути реставратором. Звідки взяти бібліотекаря, який розуміє світові культурні процеси? Наразі є магістратура, яка бере математика, біолога, філолога, любого охочого і дає можливість сформувати себе в інформаційній сфері як бібліотекаря. І можливо потрібно змінювати цю структуру від моделі архаїчної, зі звітами, до моделі вироблення стратегій.
Віктор Петров — головний редактор Сихів Медіа
Для мене, в першу чергу, сучасна бібліотека – це простір, який відкритий для будь-якої категорії людей, для будь-яких думок, способів самовираження, в тому числі простір, який дозволяє людям вільно працювати в комфортних умовах. Ми бачимо зараз таку сучасну бібліотеку, тут, на Сихові. Вона може стати точкою притягання людей з різними думками і потребами.
Важливо співпрацювати з громадою, з культурним середовищем, творчими людьми, які мають змогу себе реалізувати і влаштувати різні події у бібліотеці. У багатьох людей до цього часу стереотипне сприйняття бібліотеки, як нудного місця.
А ще, такий простір може бути не тільки місцем для роботи, а й потужним соціальним центром, наприклад, як в Сполучених Штатах, там деякі бібліотеки допомагають людям – безхатченкам та мігрантам. Вона стає, таким чином, соціальним центром на районі чи в місті. Бібліотека може наповнюватись різними сенсами від людей, які сюди приходять.
Ліда Шедамага займається комунікаціями та проектами у Центрі Шептицького УКУ
Сьогодні сучасна бібліотека вийшла вже за межі свого значення і виконує не лише функцію зберігання та популяризування книг. Мені здається, що вірний спосіб зрозуміти, які функції має виконувати бібліотека – це визначити свою цільову аудиторію, виділити самі затребувані послуги та надавати їх.
Вікторія Матевощук
