Останнім часом на вулицях Львова все частіше можна побачити людей, які п’ють каву з термогорнят, а в магазинах складають придбані продукти у кольорові авоськи замість пакетів. Все це є частиною культури zero waste.
Софія Сидоренко, соціальна підприємниця, засновниця бренду «Смузі в пузі» та zero waste-активістка на відкритій зустрічі розповіла, що таке zero waste, чому це не обмеження, а нові можливості, та з чого почати кожному.
Дві економіки
Ініціатива Zero waste Lviv з’явилася після трагедії на Грибовицькому сміттєзвалищі. Півтора роки тому я приєдналася до неї і почала все з челенджу, суть якого зводилася до того, аби переглянути своє життя і почати продукувати менше сміття.
Власне, чому у нас так багато сміття? Коли у 20 столітті почав дуже масово розвиватися відкритий ринок, ми почали виробляти дуже багато продуктів і товарів, не думаючи про те, що з ними стається потім. Це той варіант, у якому місія корпорації — виробити товар, донести його до людини і все — що з ним буде далі, неважливо.
Але є і економіка закритого кола. У цьому випадку люди створюють свою корпорацію, наприклад, з вироблення джему і ставлять за мету не просто виробити, а мати точно на увазі те, що баночка від джему має бути використана ще раз або вона має повернутися до них і точно не йти на смітник.
Для того, щоби переходити до виду цієї діяльності, треба думати не лише про гроші, які ми заробляємо, і треба реально пропрацьовувати звичку того, що ми не лише споживаємо, а і відповідаємо за наслідки, які є від цього споживання.
Позитивний підхід
Я не була завжди еко-активісткою. Але і тепер, коли я вже більше у всьому цьому розуміюся, намагаюся не критикувати людей за те, що вони роблять щось не так. Мені здається, це помилка — кричати: «У тебе паперовий стаканчик! У тебе трубочка! Це неправильно!». Я все ж таки вірю більше в позитивний підхід і мені здається, коли люди чують щось, що можна зробити краще, ліпше на це реагують.
Сьогодні дуже багато уваги приділяється сортуванню сміття та переробці вторсировини. Про це багато говорять і складається враження, що це основне, що допоможе позбавитися сміття. Насправді ж це лише один з елементів цілої піраміди, якому передують кілька кроків.
Згори, як перший крок, там стоїть відмова від одноразових речей. Тут варто згадати про «паперові» стаканчики. Я кажу «паперові», бо насправді вони є паперово-пластиковими, а пластик, як відомо, не розкладається. Треба поставити собі за правило використовувати багаторазове горня.
Другий етап — це зменшення кількості речей. Zero waste — це шлях. І я не починала з того, що у мене одразу був повний zero waste набір. Я зараз доходжу до філософії мінімалізму і розумію, що мені не потрібно купувати троє джинсів для щастя. Я люблю секондхенди і точно знаю, що свої речі я не викину на смітник. Наприклад, не так давно перебирала свою шафу і те, що мені не було потрібно, віднесла в «Оселю». Але якщо ви отримуєте задоволення від шопінгу — без проблем, просто треба відповідальніше до цього ставитися.
Використовуйте речі повторно. Якщо, наприклад, ви стоїте в магазині і думаєте, який би взяти кетчуп, не беріть той, що в одноразовій упаковці. Я, наприклад, візьму у склі, бо зможу там щось зберігати, щось у ньому подарувати абощо.
Сортування і переробка — це наступний і дуже важливий крок. Здається, ніби всі ми можемо ПЕТ-пляшки на переробку. Але порахуйте, скільки пляшок ми використовуємо і зверніть увагу на те, що їх можна замінити однією скляною або металевою. Тобто перед тим, як дійти до сортування, я намагаюся використовувати менше одноразового.
Остання сходинка піраміди — це компост. Від 25 до 65% всього нашого сміття — це відходи органічного походження. Здається, що ці залишки органіки не мали би нести шкоди, але як тільки вони потрапляють у целофановий кульок, завалюються іншими такими ж на сміттєзвалищі, утворюється метан, який є дуже небезпечним газом. А ми можемо його не створювати. Мені пощастило у цьому питання, адже у будинку, де я мешкаю, є компостна купа. Якщо ж її немає, можна робити бокаши (добриво, — авт.ред.), залучати до переробки черв’ячків тощо. Тут треба постаратися і знайти варіант, який для вас зручніший.
Я фанатка того, що треба починати з себе. Дуже просто сказати, що винен хтось інший. Можна і так, але мені так некомфортно жити. Якщо я знаю, що не наповнюю смітник, то знаю, що не буде проблем, куди вивозити це.
Не купуйте те, що непорібно
Є ще одна піраміда, яка називається Buyerarchy of Needs. Вона подібна чимось до піраміди потреб Маслоу. В основі піраміди правило — використовуйте те, що ви маєте. Якщо у вас цього немає, позичте або обміняйтеся з кимось. Зазвичай у нас є маса речей, які нам не потрібні. Їх можна запропонувати іншим людям на ярмарках, гаражних розпродажах тощо. Треба визнати, що декому такі кроки даються важко, адже це ще частина нашого менталітету — хай буде, колись у хаті згодиться. Але з досвіду виходить, що не завжди ми це використовуємо. Наступна сходинка каже — виробляйте те, що потрібно. Наприклад, не купуйте миючі засоби, а робіть їх власними руками, як одна з американських еко-активісток. І коли ви зовсім не знаєте, де можна взяти ту чи іншу річ, тоді купуйте.
Міфи про zero waste
- Zero waste — це обмеження. Чомусь є така думка, що активісти zero waste —це обірванці, які не можуть собі дозволити щось придбати, які постійно себе некомфортно почувають. Я не знаю, у чому я останнім часом себе обмежувала. Зараз я вже принципово не купую нічого в упаковці. Наприклад, якщо я хочу кус-кус, я знайду його у картонній упаковці або на вагу. Якщо я хочу цукерок, я знайду їх без упаковки. Я розумію, що це я, що для багатьох це звучить нереально. Але головне себе не засуджувати, не стресувати — ви все одно можете зменшити кількість одноразових речей, які ви використовуєте щодня.
- Zero waste — це носіння великих торб із багаторазовими штуками. Це неправда. Я завжди ходжу з багаторазовим горням, п’ю з нього каву або воду. На шопінг ходжу з торбинкою, контейнерами і… все. Це питання планування — якщо ви знаєте, що підете ввечері до магазину, поставте собі потрібне зранку до рюкзака. Ці речі майже нічого не важать.
До речі, великим плюсом культури «нуль відходів» і планування шопінгу є те, що ми не робимо імпульсивних покупок. Адже ви починаєте аналізувати, що вам дійсно потрібно, а що просто намагаються впхати маркетологи.
- Zero waste — це дорого. Це дорого лише з точки зору одноразової покупки. Наприклад, ви хочете перейти на багаторазове горня. Воно коштує десь 200 гривень і здається, що це дорого. Але враховуючи те, що ви будете користуватися ним ще енну кількість років, якщо не загубите, це доволі дешево. Те саме і з багаторазовими торбинками.
Набір zero waste
Я довго збирала свою zero waste торбинку. Спочатку у ній були тільки бамбукова зубна щітка, дерев’яна щітка для волосся, тормогорня і торбинки. Поступово я почала замінювати на екологічні все більше речей.
Зараз у мене є багаторазова ложка-виделка, багаторазові палички для суші. Крім того, замовила собі трубочку з нержавіючої сталі. Ми зараз активно працюємо із закладами, аби вони пропонували відвідувачам напої без трубочки, або пропонували таку альтернативу. До трубочки у комплектй є щіточка, яка дозволяє її тримати в чистоті. Я колись взагалі скептично до необхідності використовувати трубочку як таку, але виявляється є люди, яким незручно пити без них, наприклад, через чутливу емаль абощо.
Також придбала собі авоську. Дуже тішуся, коил бачу людей із ними, і засмучуюся, коли бачу в авосьці овочі у кульку. Там все втримується і без нього: і помідори, і яблука та інше. Для купівлі круп маю торбинки та контейнери. Нещодавно купила екологічну щітку для миття посуду.
Із засобів гігієни у мене є твердий шампунь, який коштує 50 гривень. Дезодорант алуніт — ви мочите його у воді і користуєтеся. Кажуть, його вистачає на два роки. І ним я задоволена — запаху немає.
Аби замінити прокладки під час менструацій, можна використовувати менструальну чашу, багаторазові прокладки або менструальні трусики. Все це допомагає не тільки економити кошти, а й продукувати менше сміття.
Крім того, громадська активістка, проектна асистентка ГО «Інститут суспільних ініціатив» Гала Козютинська пояснила, де купувати продукти, аби продукувати менше сміття, та як не ставитися до zero waste як обтяження.
Як не закинути zero waste
Не пам’ятаю, що саме стало відправною точкою. Документальні фільми, екскурсія на звалище або просто бажання нарешті вже стати свідомою людиною.. Але пам’ятаю ключові моменти, які надихнули мене продовжити свій шлях до zero waste. Спочатку, звичайно, було трохи важкувато, бо не всі близькі розділяли моїх захоплень. Вдома я зробила кілька смітників (пластик, папір, залізо, скло, поліетиленові пакети, лампочки) і почала з елементарного сортування. Зшила пару мішечків. Замінила одноразове багаторазовим. Почала багато читати про цю тему, дивитись влоги різних людей з США та Європи. Дізналась, що в нас в Україні вже є свідомі та небайдужі люди, які цим займаються. Ще пізніше зрозуміла, що з сортуванням не все так добре у всіх містах України. Зараз я живу у Львові і просто не знаю. куди здати поліетиленові пакети, які якимось чудом потрапили в мій дім. Буду вести їх у Київ, коли наступним разом додому поїду. І це не жарт Нещодавно прочитала книгу Беа Джонсон «Дім — нуль відходів» і тепер буду її радити і дарувати всім друзям, бо в ній дуже чітко і практично пояснюється, як же перейти на zero waste і з чого почати. Адже zero waste це не зовсім про сортування. Це про скорочування сміття.
Філософія життя
Зараз скуповуюся тільки на ринку по суботам, беручи з собою свої торбочки і судочки. Отримую від цього неймовірне задоволення, бо похід за покупками став заспокійливим ритуалом. Усвідомлення того, що ти не забруднюєш планету неабияк надихає! На ринку моя тара нікого не лякає і продавцям, я думаю, навіть вигідніше не віддавати комусь зайвого пакета або баночку. З цим у вас проблем не буде. Навіть у супермаркетах. Немає жодного правила, в якому вказано, що ви маєте користуватися тільки поліетиленовими пакетами! Та і проблем в мене з цим поки ще не було.
Якщо не знаєте з чого почати, просто почніть сортувати та ігнорувати пластик! Це не має обтяжувати, це має перетворитись на гру, цікаву і захоплюючу. Не слухайте нікого, хто буде казати, що одна людина ні на що не здатна. Це не правда. Одна людина, яка сортує сміття, може врятувати лише за місяць 40 або більше пластикових пляшок, 20 скляних банок, 200-300 поліетиленових пакетів, 4 зрублених дерева, десяток лампочок, батарейок та інших небезпечних відходів… Не розчаровуйтеся, коли щось буде не виходити і ви будете стикатися з нерозумінням інших. Нас, свідомих, стає все більше, і головне — підтримувати зв’язок з однодумцями, надихати один одного продовжувати свій шлях. Для мене zero waste це не просто два слова. Це філософія, яка вчить розуміти свої потреби і чути свій внутрішній голос, а не голос якогось маркетолога, якому треба продати продукт в яскравій обгортці.
